Суперниця - Ірина Романенко

Ми стояли на могилі моєї матері. Нарешті я дізналася її ім’я і те, як вона виглядає. Марія Дяченко. На фото на мене дивилась молода жінка. На диво вона була абсолютна така ж як з мого сну після того, як Михайло вистрілив в мене. Чи може то був не сон?

Я відчула як мене обіймають ззаду і простягають букет лілій.

- Це для твоєї матері.

- Дякую Ярослав.

- А це для тебе.

Він простягнув мені обручку. Я з здивуванням глянула на коробочку. Чи правильно все те що ми зараз робимо? Та подивившись на портрет матері, я побачила в її очах відповідь. Так, я на вірному шляху.

Весілля ми зіграли шикарне. Були всі наші друзі. Назар з Поліною теж заявили нам про свої заручини, а Максим і Мілана здається почали відчувати щось більше одне до одного аніж просто секс. Ось такий він, кінець моєї історії. Чи може не кінець? Адже Михайла так і не змогла зловити поліція. Він просто безслідно зник. Чи зажадає він помсти? Можливо. Але я готова боротися. Адже я Емілія, а з давньоримської це означає суперниця.

ДРУЗІ! ОТ І КІНЕЦЬ МОЄЇ ПЕРШОЇ КНИГИ. ЩИРО ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО ДОЧИТАВ ЦЮ ІСТОРІЮ ДО КІНЦЯ! ЧИ ЗМОЖЕ ЕМІЛІЯ СПОКІЙНО ЖИТИ ДАЛІ? МОЖЛИВО, А МОЖЕ Й НІ. АДЖЕ МИХАЙЛО ВТІК І ЩО БУДЕ ДАЛІ? ЧЕКАТИ ВІД НЬОГО ПОМСТИ?

Кінець