Лялька, або Бухгалтер на вимогу - Анна Пахомова
- Як? У мене немає грошей, ми з мамою…
Мене перебив гучний сміх.
- Я би все стосувалось грошей, думаєш я б не вирішив проблему ось так, - Котовський клацнув перед моїм обличчям пальцями. – Ні, дівчинко, йому треба твоя… привітність.
- Що ви маєте на увазі? – я все ще не розуміла.
- Сьогодні ввечері я організовую для них відпочинок, - начальник заговорив по діловому. – Приїдеш за ось цією адресою. Поусміхаєшся, покрутиш перед ним задом, і будеш робити все що він накаже.
Мені підсунули папірець з якоюсь адресою. Яку я автоматично узяла.
- Якщо Степашко залишиться задоволеним вашим спілкуванням, у всіх все буде добре.
Я не уявляла як сказити мамі, що треба поїхати ввечері на роботу. Але на диво вона погодилась, коли почула про важливу перевірку. Тож підбадьорена її схваленням, я прибула за вказаною адресою. В суану. В мою голову закрались підозрілі думки. Але повертати назад було пізно, мене вже помітили і запросили в середину.
В приміщенні з басейном був накритий стіл, за яким розмістилось троє дівчат в купальниках. Я виділялась серед них, як біла ворона. Про те, що треб брати купальник мені ніхто не говорив.
- А ти новенька? – одна з дівиць поплескала на стільці біля себе, запрошуючи сісти поруч.
- Так перший день працюю, - пояснила я, шукаючи серед цих незнайомок якусь підтримку.
- Круто, і відразу сюди. Я в свій перший раз вилизувала яйця якомусь податківцю, без шампусіка, балика і можливі добряче попаритись…
- Що ви маєте на увазі? – з панікою помітила, як капітан Степашко закутаний рушноком йде до мене. Його вкритті густим волоссям груди і невелике черевце лякали мене не менше клоуна і книг Стівена Кінга. – Нам що спати з ними доведеться?
- Якщо зараз накидаються як свині, то може й спати. – розсміялась синьоока дівчина, схожа на фею. – Але скоріш за все спати нам точно не дадуть, глянь як очі блищать, б’юсь об заклад в цього вже стоїть.
Дівчата розсміялись. А мені було геть не смішно. Куди я потрапила? Як звідси вибратись?
- А ти руда, чого не роздягаєшся? - капітан сів навпроти мене. – Допомогти?
- Я не з тих, - плутано почала пояснювати я. – Не така…
- Не яка? – він розсміявся, і зиркнув на свого товариша. – А що ж ти тут робиш?
- Володимир Петрович сказав прийти, - пояснила я.
- Прийшла? Роздягайся! Тут баня, а не офіс, - він раптом ухопив мене за руку, і поклав долоню на свій пах. – Починай вже працювати!
Руку наче обпекло окропом. Я щосили шарпнула її на себе, і вискочила з-за столу. Озиралась навкруг, розуміючи що ніде не має паперів, чи ще чогось, щоб натякало на мою роботу по профілю. Натомість наткнулась очима на велику круглу вазу повну блискучих квадратиків. Презервативи.
- Пішли, - раптом сказала одна з дівчат. І пояснила посадовцям: – Ми на п’ять хвилинок. Поговоримо.
Вона вивела мене з зали, і всю її привітність як рукою зняло:
- Ти що твориш, зовсім дикунка? – зашипіла перекидаючи довге волосся на одне плече.
- Я не хвойда.
- А хто? Ти портфоліо робила, співбесіду проходила, і не розуміла навіщо фоткатись голяка?
- Я не фоткалась! Я бухгалтер, - моя витримка дала тріщину. Відчула як вогко стало в очах.
- А сюди чого приперлась?
- Володимир Петрович наказав.
- Ну от і роби все, як ми! Давай я тобі запасний купальник дам, і йди працюй, бухгалтер.
- Ні, - похитала головою, мліючи від жаху, що доведеться роздягнутись. – Я так не можу.
- Ти що целка?
- НІ.
- Ну то чого викобенюєшся? Що там у тебе піська позолочена та позолота зітреться?
- Я так не можу! – по щоках покотились сльози.
- Або залишайся і розсовуй ноги, або забирайся звідси, - дівчина зітхнула. – Поки ціла.
Я вибрала друге. Побігла на вихід з швидкістю вітру. Не вірилось, що я так просто уникнула знущань і сорому. І не уникла. Котовський виявився ще тим гадом. І навіть після звільнення я виявилась ославленою і осмоленою, з повністю зіпсованою репутацією.
ВІтаю всіх. Затримка в продах була через тривале відрядження. Але вже все владналось, тож читаємо історію далі. Всім дякую за зірочки.
Хто ще не підписався на мою сторінку - запрошую це зробити, щоб не пропускати цікаві розіграші і знижки на інші твори.
