Викрадений - Стівенсон Роберт Луїс
— Ідіть з Богом і робіть те, що підказує вам ваше сумління. В мої літа не слід було б радити вам вибирати безпечне й ганебне. Я прошу у вас пробачення і забираю свої слова назад. Ідіть і виконуйте свій обов'язок. І якщо вам доведеться йти на шибеницю, поводьтесь як джентльмен. На світі є речі, гірші від шибениці.
— Не так багато, сер, — зауважив я, всміхаючись.
— О ні, сер, — вигукнув він, — дуже багато! А щоб не ходити далеко за прикладом, скажу, що для вашого дядька було б набагато краще, якби він зараз гойдався на шибениці.
З цими словами правник повернувся в дім (ще в піднесеному настрої, бо, очевидно, був задоволений мною) і там написав для мене два листи, а потім пояснив, кому вони адресовані.
— Цей лист, — показав він, — до моїх банкірів — Британської льонопрядильної компанії, — де я відкриваю кредит на ваше ім'я. Порадьтеся з містером Томсоном, він, очевидно, обізнаний із шляхами, а ви з допомогою цього кредиту постачите йому засоби. Я певен, що ви зумієте берегти свої гроші, але в справі такого друга, як містер Томсон, я був би навіть марнотратним. Що ж до його родича, то найкраще було б піти до генерального прокурора, розказати йому все і запропонувати своє свідчення. Прийме він ваше свідчення чи ні, а, [343] може, поверне його проти г. А. — це вже інша річ. Щоб дістати вам добру рекомендацію до генерального прокурора, я написав листа вашому однофамільцеві, вченому містерові Балфору з Пілрига, якого дуже поважаю. Буде краще, коли вас відрекомендує чоловік, що має одне з вами прізвище, а пілризький лерд тішиться великою повагою у влади, і він у добрих стосунках із генеральним прокурором Грантом. Бувши вами, я не став би ускладнювати справу подробицями. І знаєте що? Я вважаю цілком зайвим згадувати містера Томсона. Намагайтесь у всьому наслідувати лерда, в нього є чого повчитися. Будьте обачні з генеральним прокурором, і хай допоможе вам Бог у вашій справі, містере Девіде!
Після цього містер Ренкейлор повернув з Торренсом до Квінзфері, а ми з А ланом пішли в напрямку Единбурга. Проходячи стежкою повз ворота й недобудовану вартівню, ми весь час оглядались на оселю моїх предків. Над її димарями не здіймався жоден димок; величезний, оголений будинок здавався безлюдним. Тільки в одному з вікон на горішньому поверсі виднівся кінчик нічного ковпака, що розгойдувався вгору і вниз, вперед і назад, немов кроляча голова в норі. Я не почув ані слова привіту, коли прийшов сюди, і ще менше бачив ласки за час свого перебування тут, але тепер принаймні стежили, як я покидаю цей дім.
Ми йшли повільно й неохоче, не маючи й найменшого бажання розмовляти. Обох нас непокоїла думка про близьку розлуку, і ми з сумом згадували минулі дні. Зрештою ми порушили мовчанку й домовилися, що будемо робити далі. Вирішили, що Алан ховатиметься десь поблизу, в цьому ж графстві, і буде щодня приходити на умовлене місце, де я міг би підтримувати з ним зв'язок особисто або через посланця. Тим часом я мав розшукати адвоката з Аппінських Стюартів, тобто людину, якій можна довіритися; його справою було знайти судно й допомогти Аланові безпечно сісти на нього. Тільки-но ми покінчили зі справами, як знову замовкли, наче нам обом відібрало мову. Я спробував був пожартувати з Алана, називаючи його містером Томсоном, а він у відповідь поглузував з мого нового одягу й маєтку, та на цьому жарти й закінчились, бо нам більше хотілося плакати, ніж сміятися.
Ми йшли весь час путівцем і невдовзі вже спускалися з гори Корстофайн. Підійшовши ближче до місця, що називалося "Відпочинь і будь вдячний", ми обидва зупинилися, бо зрозуміли без слів, що тут наші шляхи розходяться. Алан ще раз повторив мені все, про що ми домовились: адресу адвоката, годину, коли він мав бути на умовленому місці, і знаки, з [344] допомогою яких можна було розшукати його. Потім я віддав йому всі гроші, які мав із собою (гінею чи дві, взяті в Ренкейлора), щоб він не голодував до нашої зустрічі. Ми постояли трохи, мовчки дивлячись на Единбург.
— Що ж, прощавайте, — першим обізвався Алан, подаючи мені ліву руку.
— Прощавайте, — сказав я, потиснувши її, і швидко зійшов з гори.
Ми жодного разу не глянули один одному в обличчя, і навіть поки я ще міг бачити його, я ні разу не оглянувся на друга, якого залишав самого. Зате далі, дорогою до міста, я відчув себе таким пригніченим і самотнім, що ладен був сісти біля греблі й заплакати, як мала дитина.
Була вже дванадцята година дня, коли я проминув Вест-кірк і Ґрасмаркет і ввійшов у столицю Шотландії. Неймовірна висота будинків, що сягали десяти й п'ятнадцяти поверхів, вузькі склеписті входи, які безперестану вивергали юрби людей, товари, виставлені купцями на вікнах, галас і метушня, погане повітря й вишукані вбрання та безліч інших дрібниць зовсім приголомшили мене. І я віддався на волю натовпу, що носив мене вперед і назад вулицями міста. Та я не міг забути про Алана, який залишився біля місцини "Відпочинь і будь вдячний" (хоч ви, мабуть, подумаєте, що я не міг не захоплюватись цим новим гарним видовищем). У душу закрадався якийсь неспокій, немов сумління докоряло мені за щось погане.
Незабаром сама доля привела мене до дверей банку Британської льонопрядильної компанії.
ПРИМІТКИ
(168) Бакстер, Чарлз — правник, Стівенсонів приятель.
Овідій (Публій Овідій Назон, 43 до н.е. — бл. 18 н.е.) — славетний римський поет. Твори його в оригіналі вивчали за тих часів у школі. [347]
(169) Еммет, Роберт (1778-1803) — діяч руху за національне визволення Ірландії страчений за спробу підняти антианглійське збройне повстання.
L.J.R. — таємне студентське товариство, до якого належав Р.-Л. Стівенсон. Назва складена з перших літер англійських слів "свобода", "справедливість", "добропорядність".
(172) Лерд — у Шотландії те саме, що лорд в Англії.
(195) Банка —тут: сидіння для веслярів у шлюпці.
(204) Каролінські острови — група островів у Тихому океані, в Мікронезії.
(205) Бімс — поперечна підпалубна балка.
(210) Пікулі — городина, маринована в оцті з домішкою гірчиці та прянощів.
(212) Якобіти — прихильники короля Якова II Стюарта, вигнаного в 1688 р. з Англії; до них належали переважно аристократи-католики, зокрема й з гірської Шотландії; у 1715-1716 і 1745-1746 рр. вони піднімали безуспішні повстання на користь династії Стюартів.
(213) Король Ґеорг — ідеться про Ґеорга II (1683-1760), англійського короля (з 1727 р.), представника Ганноверської династії.
(214) Король Людовік — ідеться про Людовіка XV (1710 — 1774), французького короля з 1715 р.
Шкафут — місце на палубі між фок-щоглою і грот-щоглою.
(223) Гебридські острови — група островів в Атлантичному океані, що належать до Шотландії.
(224) Карл Великий (742-814) — французький король, згодом імператор; внаслідок численних воєн створив величезну імперію в Європі.
(229) Король Ґеорг — ідеться про англійського короля Ґеорга І (1660 — 1727), сина ганноверського курфюрста Ернста-Августа. Посів престіл у 1714 р., започаткувавши нову династію. Проти нього, як узурпатора, виступили якобіти, що обстоювали повернення Стюартів.
Престонпенс — селище поблизу Единбурга, де 1745 року відбувся бій між якобітами й вігами.
(236) Фор-марс — поміст на верхівці передньої щогли для спостереження, керування вогнем тощо.
(242) Карл II — син скинутого з престолу й страченого під час буржуазної революції в 1649 р. англійського короля Карла І. Проголошений королем, у 1650 р. зазнав поразки в битві під Бустером і втік до Франції. Престіл здобув у 1660 р. після реставрації монархії в Англії.
(248) Тартан — шотландська картата тканина, а також плед і взагалі одяг з цієї тканини.
Плек, бодл — дрібні монети в Шотландії.
(261) Шериф — у Великобританії найвища судова й адміністративна особа в графстві.
(276) Король Вільгельм — Вільгельм III Оранський (1650-1702), англійський король з 1689 р.
(280) Рашпер — ґратки смажити м'ясо на вугіллі.
(297) Принц Чарлі — Карл-Едуард Стюарт (1720-1788), онук Якова II, "молодий претендент" на англійський престіл. У 1745 р. висадився в Шотландії з наміром зібрати військо для походу на Лондон.
(310) Роб Рой (Роберт Макгрегор, 1671-1734) — шотландський розбійник.
(337) Мушкетон — кавалерійська рушниця з короткого цівкою і розтрубом на кінці; наладовувалася кількома кулями зразу. [348]
