Кам'яний гість (переклад О. Грязнова) - Пушкін Олександр

де я? мені погано.

Д о н Г у а н
Небо!
Що з нею? що з тобою, Доно Анно?
Опам'ятайся, встань: це твій Дієго,
Це твій покірний раб.

Д о н а А н н а
Залиш мене!
(слабко)
О, ти мій ворог — ти забрав у мене
Все, що в житті...

Д о н Г у а н
Божественне створіння!
Я свій удар спокутувати буду
Найтяжчим, найстрашнішим покаранням.
Накажеш — вмру; накажеш — буду жити
Для тебе лиш...

Д о н а А н н а
Це дійсно Дон Гуан...

Д о н Г у а н
Його вам описали, чи не так,
Розпусним злодієм. – О Доно Анно,-
Чутки, можливо, не в усьому брешуть,
На совісті моїй багато зла.
Я справді довго був покірним учнем
Спокуси і розпусти. Та відтоді,
Як я побачив вас, мені здається,
Душею я воскрес, переродився.
У вас я полюбив добропорядність,
І вперше я покірно перед нею
Німію і навколішки стаю.

Д о н а А н н а
О, Дон Гуан — я знаю — красномовний;
Спокусник хитрий, чула я також.
Ви, кажуть ще, розбещений безбожник,
Ви справжній демон. Скільки ви згубили
Жінок нещасних?

Д о н Г у а н
Ні одної досі
Із них я не любив.
Д о н а А н н а
І я повірю,
Що Дон Гуан кохає перший раз,
Що не шукав в мені нової жертви!

Д о н Г у а н
Коли б я вас задумав обманути,
Чи я б признався, чи назвав ім'я,
Якого ви не можете і чути?
Де ж видно тут обдуманість, підступність?

Д о н а А н н а
Хто знає вас? Та як могли прийти
Сюди ви; тут могли б вас упізнати,
І ваша смерть була б невідворотня.

Д о н Г у а н
Що значить смерть? за мить одну солодку
Життя не жаль віддати.

Д о н а А н н а
Але як
Вам вийти звідсіля, необережний!

Д о н Г у а н
(цілуючи їй руки)
І вас життя злочинного Гуана
Турбує! Так ненависті немає
В душі твоїй небесній, Доно Анно?

Д о н а А н н а
Якби я вас ненавидіть могла!
Однак, уже пора нам розпрощатись.

Д о н Г у а н
Коли ж ми знов побачимось?

Д о н а А н н а
Не знаю.
Колись.
Д о н Г у а н
То, може, завтра?
Д о н а А н н а
Де?
Д о н Г у а н
Отут.
Д о н а А н н а
О Дон Гуане, серцем я слабка.
Д о н Г у а н
На знак, що ти прощаєш, поцілунок...

Д о н а А н н а
Пора, іди.

Д о н Г у а н
Один, холодний, мирний...

Д о н а А н н а
Який ти невідв'язний! на, бери.
Що там за стук?.. сховайся, Дон Гуане.

Д о н Г у а н
Прощай же, до побачення, кохана.
(Виходить і вбігає знову.)
А!
Д о н а А н н а
Що там? А!..

Входить статуя командора.
Дона Анна падає.

С т а т у я
На поклик я з'явився.
Д о н Г у а н
О боже! Доно Анно!

С т а т у я
Кинь її,
Кінець всьому. Тремтиш ти, Дон Гуане.

Д о н Г у а н
Я? ні. Я звав тебе і не боюся.

С т а т у я
Дай руку.

Д о н Г у а н
Ось вона... яке тяжке
Десниці мармурової стискання!
Облиш мене, пусти — роздавиш руку...
Я гину — це кінець — о Доно Анно!
Провалюються.

* * *

Переклад: Грязнов Олександр Андрійович