Буйний День - Лондон Джек
До них, бач, долинув тільки відгомін! Від тієї лютої боротьби, куди він кинув усю свою силу і всі свої клондайкські мільйони! Високо ж, мабуть, літають ці Гугенгамери, коли така битва для них проста сутичка. Буйному Дневі навіть серце похололо на думку, що це ж і його, певно, запросять до їхньої великої гри. На хвильку він прикро пошкодував, що чутки про нього не правдиві й що в нього лише одинадцять мільйонів, а не тридцять. Та хай там як, а він їх не дуритиме, скаже відверто, скільки марок спроможний купити.
Леон Гугенгамер був чоловік ще молодий, яких тридцять років, але вже огрядненький. Його лице, гладеньке, без жодної зморшки, здавалося б зовсім хлоп'ячим, якби не ледь помітні капшуки під очима. Він так само вражав надзвичайною охайністю. Чисто виголене рожеве обличчя ніби гучно промовляло про чудове здоров'я, і навіть його огрядність та передчасно скругліле черевце здавались нормальними. Така вже в нього була комплекція, та й годі.
Розмова скоро зійшла на ділові теми, хоча Гугенгамер мусив спершу розповісти про майбутні міжнародні перегони яхт та про свою розкішну парову яхту "Електру", що на ній він уже мав міняти нещодавно поставлену машину. Даусет розгорнув свій план. Говорив найбільше він, інші двоє лиш кидали окремі зауваження, а Гарніш часом ставив запитання. Хоч би яка була та справа, він не піде на неї з зав'язаними очима. І вони змалювали перед ним те, що мали на меті.
— Нікому й на думку не спаде, що ви з нами, — захоплено блиснувши своїми гарними єврейськими очима, докинув Гугенгамер, коли Даусет закінчив. — Усі гадатимуть, що це ви сам-один орудуєте, чисто по-піратському.
— Ви, звісно, розумієте, містере Гарнішу, що доконечне потрібно держати нашу спілку в таємниці, — поважно застеріг Леттон.
Буйний День кивнув головою.
— І ви розумієте також, — казав далі Леттон, — що нічого, крім добра, з цього вийти не може. Справа наша чиста, законна. Коли хто й постраждає, то тільки біржові спекулянти. Це зовсім не є спроба підірвати біржу, ви ж самі бачите, що вам доручається наганяти ціни на акції. Чесні вкладники тільки виграють на цьому.
— Так, так, — утрутився Даусет. — Попит на мідь увесь час зростає. Я вам уже пояснив, що компанія "Ворд-Велі" володіє чвертю світових запасів мідної руди — це таке величезне багатство, що справжні його розміри годі й визначити. Від себе ми вже все, що треба, зробили. Ми самі маємо доволі капіталів, але нам треба ще більше. Нашим нинішнім планам не сприяє ще й те, що занадто багато акцій є на руках у публіки. Нам треба забити двох зайців одним пострілом.
— І цим пострілом буду я? — спитав Буйний День, усміхаючись.
— Так. Ви не тільки наганятимете ціну на акції, ви заразом скуповуватимете їх. Для нас це матиме неоціненну користь, а ви здобудете великий зиск, та й ми теж. Як вам уже пояснив містер Леттон, ця справа законна й чиста. Вісімнадцятого будуть збори правління, і замість звичайного дивіденду оголосять подвійний.
— А чиїм коштом? — збуджено гукнув Гугенгамер.
— Коштом спекулянтів, — пояснив Натанієл Леттон, — усього отого шумовиння Уолл-стріту, розумієте? Справжні вкладники нічого не втратять. Навіть більше, вони в тисячний раз пересвідчаться, що на "Ворд-Велі" можна звірятись. А маючи їхню довіру, ми зможемо здійснити ті широкі плани, які накреслили перед вами.
— Безперечно, підуть усякі чутки, — попередив Буйного Дня Даусет, — але ви нічого не лякайтесьі Можливо, що ці чутки пускатиме не хто як ми. Ви самі добре розумієте, навіщо. Вас вони зовсім не повинні обходити. Ви ж знаєте, як стоїть усе в дійсності. Ваше діло купувати й купувати до кінця, аж доки правління оголосить подвійний дивіденд. Акції "Ворд-Велі" так тоді підскочать, що вже годі буде купити їх.
— Що нам треба… — підхопив Леттон і значуще помовчав, сьорбнувши мінеральної води, — так це викупити якнайбільше акцій "Ворд-Велі". Звісно, це ми могли б легко зробити, збивши біржовий курс і налякавши власників акцій, і це стало б нам далеко дешевше. Але становище й так у наших руках, і ми можемо зробити чесніше, купуючи акції за високим курсом. Це зовсім не філантропія, нам потрібні вкладники для наших великих планів, а до того ж ми нічого тут не втрачаємо. Тільки-но розійдеться звістка про подвійний дивіденд, акції "Ворд-Велі" зразу підскочать хтозна-як високо. Крім легального нашого прибутку, ми ще урвемо чимало за рахунок продавців акцій. Це, звісно, річ тільки принагідна, але неминуча. Та й вернути носа від цього зиску теж не годиться. Тим більше, що продавці будуть справжні спекулянти, і їм дістанеться тільки до заслузі.
— Ще одне, — докинув Гугенгамер, — якщо ви, містере Гарнішу, витратите всю вашу готівку чи ту суму, що ви маєте намір укласти в справу, негайно звертайтесь до нас. Не забувайте, ми стоїмо за вами.
— Так, пам'ятайте, ми стоїмо за вами, — потвердив Даусет. Натанієл Леттон і собі кивнув головою.
— А тепер щодо цього подвійного дивіденду на вісімнадцяте число. — Даусет видер аркушик зі свого записника й поправив окуляри. — Дозвольте мені познайомити вас із цифрами. Ось, бачите…
І він пустився тлумачити Гарнішеві, які прибутки мала та які дивіденди сплачувала "Ворд-Велі", починаючи від дня свого заснування.
Уся нарада тривала не більш як годину, і Буйний День цілу ту годину почував себе на найвищому шпилі життя. Так високо він ще ніколи не залітав. Оце направду великі грачі! Оце сила! Звісно, він знав, що це ще не найвище коло. Вони не стояли врівні з Морганами та Гарріманами, але вони стикалися з цими велетнями й самі були теж велетні, хоч і менші. Йому подобалось, як вони до нього ставляться. Вони зустріли його з повагою, без найменшого відтінку якогось ошуканства, неначе визнаючи його за рівню, і Гарніш не міг не піддатися цим тонким лестощам. Він же цілком усвідомлював, що досвідом і багатством вони стоять далеко вище за нього.
— Отже, домовились: поколошкаємо трохи оту зграю спекулянтів, — радісно сказав Леон Гугенгамер, коли всі підвелися, — І ви якраз підхожий чоловік для цього діла, містере Гарнішу. Вони будуть певні, що ви це робите сам від себе, а їхні ножиці завжди нагострені, щоб стригти таких новачків, як ви.
— Цей раз вони самі вклепаються, — сказав Леттон, похмуро блискаючи сірими очима з широких бганок безкінечного шарфа, що ним він обмотав собі шию аж під самі вуха. — Їхній розум звик до протоптаних стежок. Усяка несподіванка перекидає їхні шаблонові обрахунки, всяка нова комбінація, сторонній чинник, свіжий варіант. Т ви будете всім цим для них, містере Гарнішу. Кажу ще раз: вони всі спекулянти й цілком заслуговують на те, що їх спіткає. Вони плутають і гальмують усяке справжнє діло. Ви собі й не уявляєте, скільки прикрощів завдають вони таким людям, як от ми. Через їхню картярську тактику не здійснюються найнадійніші плани й навіть гинуть найпевніші підприємства.
Даусет та молодий Гугенгамер поїхали вдвох в одному автомобілі, Леттон сам у другому. Буйний День, ще під глибоким враженням подій останньої години, спостерігав той від'їзд, мов зачарований. Перед широкими сходами ґанку на майданчику, всипаному рінню, стояли три автомобілі, немов які казкові нічні страховища. Ґанок не було освітлено. Яскраві автомобільні фари, як ножами, прорізали густу темряву. Запобігливий служник, автоматичний дух вілли, що не належала нікому з цих трьох людей, посадовивши їх, застиг нерухомо, як вирізьблена з каменю статуя. Вкутані в хутро постаті шоферів невиразно темніли на своїх місцях. Неначе підострожені огирі, автомобілі один по одному рвонули з місця, поринули в темряву, завернулися й зникли.
Його автомобіль від'їхав останній. Буйний День обернувся і глянув назад. Неосвітлений будинок невиразною горою бовванів серед мороку ночі. Чий він? Чому це вони вибрали саме його для своєї таємничої наради? Хіба служник або шофери не можуть виказати? Чи й вони теж вірники, як "наш містер Говісон"? Скрізь таємниця, і вся справа — таємниця! Але поруч із Таємницею йде Сила. Буйний День відхилився на спинку й затягся цигаркою. Наближаються великі діла. Карти вже стасовано для великої гри, і він візьме в ній участь! Йому пригадалось, як вони з Джеком Кернсом грали у покер, і він уголос засміявся. Тоді він грав на тисячі, а тепер на мільйони! Що то станеться вісімнадцятого, коли оголосять дивіденди! І він знову засміявся, уявляючи собі, як сторопіють люди з гострими ножицями, що хочуть його обчикрижити, його, Буйного Дня!
РОЗДІЛ III
Він повернувся в свій готель близько другої години вночі й застав там репортерів, що чекали на нього. Уранці їх збіглося ще більше. Отже, Нью-Йорк зустрів його громом своїх паперових сурм. Знов мальовнича постать Буйного Дня красувалась на друкованих сторінках під дике завивання й оглушливий гуркіт тамтамів. Король Клондайку, герой Півночі, тридцятиразовий мільйонер з Аляски приїхав до Нью-Йорка. Чого? Щоб обчухрати ньюйоркців, як уже обчухрав Тонопську біржу в Неваді? Уолл-стрітові глід би остерегтись: дикун з Клондайку прибув до міста. А може, Уолл-стріт обчухрає його самого? Там-бо не раз стригли дикунів. Чи не така сама доля чекає й Буйного Дня?
Гарніш усміхався подумки й давав двозначні відповіді репортерам: це буде корисно в його грі. І знов усміхався, думаючи, що Уолл-стрітові не так легко буде його обчухрати.
Так він трохи підготував біржу до своєї гри і коли хтось почав ретельно скуповувати акції "Ворд-Велі", — всі відразу зрозуміли, що це він. По фінансових колах пішли поговори. Знову він напосівся на Гугенгамерів. Відкопали офірську історію, але в газетах так її роздули й перебрехали, що сам Буйний День насилу її пізнав. Усе це була вода на його млин. Біржових спекулянтів просто обморочено. Щодень він закуповував усе більше акцій, але люди так квапилися збувати їх з рук, що курс підіймався дуже поволі.
"Куди твоєму покерові", — весело казав сам до себе Буйний День, спостерігаючи той розрух, що він посіяв. Газети рясніли всілякими здогадами та домислами, а Гарніша день у день обступав цілий батальйон репортерів. Його інтерв'ю були справжні перли. Завваживши, як газети підхоплювали його простацькі слівця, як "далебі", "втямили?" тощо, він почав умисне приправляти ними свою мову, підпускаючи характерні слівця юконських золотошукачів, а то й придумуючи свої власні.
Цілий тиждень перед вісімнадцятим, яке припадало на четвер, Буйний День прожив наче в якійсь шаленій гонитві.
