Велике вчення - Конфуцій

Слід вбачати застереження в долі Інь. Не легке величне призначення". Сказане означає, що, коли здобудеш підтримку мас, здобудеш державу, а коли втратиш підтримку мас, втратиш і державу.

[10.6.] Тому шляхетний чоловік передусім пильно ставиться до своєї благодаті. Володіючи благодаттю, володієш людьми. Володіючи людьми, володієш грунтом. Володіючи грунтом, володієш багатством. Володіючи багатством, володієш його застосуванням.

[10.7.] Благодать — корінь, багатство — верхівка.

[10.8.] Якщо корінь вважається другорядним, а верхівка — першорядною, то, змагаючись із народом, верхи чинять загарбання.

[10.9.] Тому, коли багатства скупчуються у правителя, народ розходиться від нього, а коли багатства розходяться серед народу, він скупчується довкола правителя.

[10.10.] Тому негідно випущене слово так само негідно повертається, а негідно набуті цінності так само негідно розходяться.

[10.11.] В "Указі Кан-шу" сказано: "Призначеність не лишається сталою". Це означає, що коли будеш добрий, здобудеш її, а будеш недобрий — втратиш.

[10.12.] У "Чуських писаннях" сказано: "У державі Чу нема такого, що вважалося б скарбом, — лише добро там вважають скарбом".

[10.13.] Дядько Фан казав: "У людини, позбавленої вітчизни, нема такого, що вважалося б скарбом, — гуманність і спорідненість вона вважає скарбом".

[10.14.] У "Циньській клятві" сказано: "Якщо певний підданий буде прямий і чесний, хоч і не наділений іншими талантами, але сердечне відкритий до них і мовби сам сповнений ними, прихильний до талантів інших людей, як до власних, щиро залюблений у людську даровитість та досконало-мудрість і здатний переповнитися цим не лише на словах, а й насправді, то він зуміє оберігати моїх дітей, онуків і простий народ. О, скільки тут користі! Якщо ж він відчуватиме ревнощі й заздрощі до талантів інших людей і через це ненавидітиме їх, протидіятиме даровитостті й досконаломудрості в людях, аби не дати їм ходу, нездатен переповнитися цим насправді, то він не зуміє оберегти моїх дітей, онуків і простий народ. Як же це не назвати небезпекою!"

[10.15.] Лише гуманна людина може прогнати й вислати такого підданого, відправити його до варварів чотирьох країн світу і не дозволити перебувати разом з собою у Серединних державах. Про це мовиться, що лише гуманна людина здатна любити й ненавидіти людей,

[10.16.] Бачити поважне, але не бути здатним висунути його чи висунути, але не бути здатним надати йому першість — це рокованість. Бачити лихе, але не бути здатним усунути його чи усунути, але не бути здатним видалити — це проступок.

[10.17.] Любити ненависне людям і ненавидіти любе їм — це називається перетрушуванням людської природи. Подібну особу неодмінно спіткає біда.

[10.18.] Таким чином у шляхетного чоловіка є великий Шлях. Треба бути вірним і благонадійним, щоб здобути його, й пихатим і зарозумілим, щоб втратити.

[10.19.] Породження багатств теж має великий Шлях. Якщо тих, що породжують багатства, багато, а тих, що споживають їх, мало, якщо виробляються вони швидко, а застосовуються поволі, то багатств завжди вдосталь.

[10.20.] Гуманний за рахунок багатств розвиває свою особу, негуманний за рахунок своєї особи розвиває багатства.

[10.21.] Ще не бувало, щоб при любові верхів до гуманності низи не любили належної справедливості. Ще не бувало, щоб при любові до належної справедливості їх справи не завершувались. І при цьому ще не бувало, щоб багатства у сховищах і коморах не були їхніми.

[10.22.] Мудрець Сянь-старший казав: "Ті, що утримують коней і колісниці, не займаються курми й поросятами. Сім'ї, що здійснюють обряд розколювання льоду, не тримають корів та овець. Сім'ї, що виставляють сотню бойових колісниць, не тримають підданих-митарів. Аніж мати підданих-митарів, краще мати підданих-грабіжників". Про те сказано, що для держави корисна не користь, а належна справедливість.

[10.23.] Главі держави чи сім'ї, що прагне до багатства та його застосування, слід спиратися на маленьких людей, бо вони вправні в цьому. Але коли вплив маленьких людей поширюється на державу або сім'ю, лиха й знегоди настають разом. І хоч є носії добра, нічого вже не вдієш. Про це сказано, що для держави корисна не користь, а належна справедливість.

(переклад Артем Кобзєв, Григорій Хорошилов, Микола Рябчук)