Кролик розбагатів - Апдайк Джон

Коли-небудь він з величезним задоволенням візьме такий собі величезний кругляк і проломить їй голову.

— Де ти це чув, Гаррі? — запитує Уебб Меркетт; він тільки що підійшов до них, але робить вигляд, ніби уважно слухає: ввічливо схилив набік свою голову огірком і прикрив одне око від диму сигарети.

— Вчора по радіо, коли їхав додому, — відповідає Гаррі, вже шкодуючи, що почав розповідати.

— До речі, про вчора, — не витримавши, перериває його Бадді. — Я бачив чергу за бензином на п'ять кварталів. Почалася вона у "Санок", що на розі Еш і Четвертої, тягнулася по Четвертої до Баттонвуда, від Баттонвуда до П'ятої, по П'ятій назад до Еш, а по іншу сторону Еш починалася нова черга. Там навіть виставили регулювальників і всяке таке. Я очам своїм не міг повірити, а машини все підкочували і підкочували. Це треба ж — черга на цілих п'ять кварталів.

— Один наш клієнт, — говорить Ронні, — великий постачальник солярки, каже, що у них повно сирої нафти — просто вони вирішили притиснути виробництво бензину і випускати більше солярки. Нафта-сирець. За їхніми планами зима вже настала. Я запитав цього малого, що ж буде зі звичайним автомобілістом, а він на мене так дивно подивився і сказав: "Хай сидить і колупає в носі, замість того щоб кожен уїк-енд мчати на узбережжі в Джерсі".

— Ронні, Гаррі намагається нам щось розповісти, — втрутилася Тельма.

— Навряд чи це так вже цікаво, — каже Кролик, хоча йому і приємно побути в центрі уваги, подрастянуть комедію. А гора вся залита сонцем. І другий стакан джина розтікається по його тілу, піднімаючи настрій. Йому подобається ця компанія, його компанія, і компанії за іншими столиками, хтось може прийти звідти до них і поспілкуватися — все ж знають всіх, — діти в басейні, яких неодмінно хтось врятував би, навіть якби цієї шоколадної девчонкі— рятувальника, надувати бульбашки з жувальної гумки, і не було тут; подобається йому і те, що все тут в кредит — клуб вимагає своє лише десятого числа кожного місяця.

Тепер все приймаються його просити.

— Та ну ж, Гаррі, чи не вередує, — каже Баддіна дівчисько.

Вона вже називає його по імені, значить, доведеться і йому з'ясувати, як її звуть. Гретхен, Джинджер. Може, це і не прищі у неї на ногах, а алергічний висип від шоколаду або від сумаху. Вигляд у неї як у алергіка — щоки втягнуті, точно їй важко дихати. Недоліки — їх завжди кілька.

— Так ось, цього доктора, — сходить Гаррі і продовжує розповідь, — потягли до суду за те, що він на поле для гольфу вбив ключкою гусака.

— Який саме ключкою? — запитує Ронні.

— Я знав, що ти поставиш це питання, — каже Гаррі. — А чи не ти, то який-небудь інший бовдур.

— По-моєму, в нього влучив кому піску, — каже Бадді, — прямо в горло. Голова так і відлетіла.

— У ключки ручка занадто коротка, — заперечує Ронні. Він примружується, ніби вимірюючи відстань. — Я б сказав, ключка повинна була б бути довжиною до п'ятірки або навіть четвірку. Гей, Гаррі, пам'ятаєш той удар, коли я послав м'яч у п'ятнадцяту лунку з іншого краю тієї піщаної пастки?

— Ти підштовхнув його, — каже Гаррі.

— Що?

— Я бачив, як ти його підштовхнув, щоб потім хвастануть.

— Давай навпростець. Значить, ти кажеш, я зшахраювати?

— Ну, щось в цьому роді.

— Розкажи ж нам, як все було, Гаррі, — говорить Уебб Меркетт, закурюючи нову сигарету, щоб підкреслити своє довготерпіння.

Джинджер пішла за м'ячами. А Тельма Гаррісон наставила на нього свої великі чорні сонячні окуляри, і це відволікає.

— Так ось, доктор виправдовувався нібито тим, що важко поранив гусака м'ячем і потім з милосердя змушений був його прикінчити. Потім диктор — і не диктор, а дикторка — в той момент мені це здалося забавним ...

— Почекай-но хвилину, лапочка, я щось не розумію, — каже Дженіс. — Ти хочеш сказати, що той тип кинув м'яч в гусака?

— О Господи, — виривається у Гаррі, — до чого ж я шкодую, що взагалі це затіяв! Поїхали додому.

— Ні, розкажи , — наполягає Дженіс, запанікувавши.

— Ніякої м'яч він в гусака НЕ кидав , просто гусак виявився на поле, цілком ймовірно, біля ставка, і малий махнув по м'ячу або щось в цьому роді ...

Безіменна дівчисько Бадді обводить всіх поглядом і своїм роблено дитячим голоском запитує:

— А гусям хіба дозволяється ходити по полю для гольфу? Тобто, може, я задаю дурне питання, але Бадді — перший гравець в гольф, з яким я зустрічаюся ...

— Ви називаєте його гравцем в гольф? — перериває Ронні.

— А я читав десь, що на Алясці по одному полю для гольфу бродили олені. А може, це було в Швеції.

— А я чув, що в Мені по полях для гольфу ходять лосі, — говорить Уебб Меркетт. Хилиться до заходу сонце запалює іскорки в його волохатих бровах. Вигляд у нього сумний. Може, це теж від випитого, так як він продовжує: — Цікаво, чому ми жодного разу не чули ні про один шведському гравця в гольф? Ось про Бйорна Борга, тенісиста, чуємо і про цього лижника — Стенмарка.

Кролик вирішує тут втрутитися:

— Ось дикторка і каже: "Так він прикінчив гусака з жалю або несправедливість обридливу вбивство?"

— Ого! — виривається у кого-то.

— Може, було б краще, — розмірковує вголос Ронні, — вдарити по гусака з-під лівої ноги.

— Ніхто ж не чув, з якої відстані він вдарив, — каже Гаррі.

— Я чула, — вимовляє Тельма Гаррісон.

— Ми всі чули, — каже Бадді. — І мене вкрай засмучує, — продовжує він, і обличчя у нього стає таким суворим в окулярах в сталевій оправі, що жінки спочатку сприймають все серйозно, — що ніхто тут — я відповідаю за свої слова: ніхто — не виявив співчуття гусака.

— Дехто так поспівчував, що гравця потягли до суду, — говорить Уебб Меркетт.

— Я бачу, що перебуваю серед людей, — жалібно заявляє Бадді, — які вдають із себе лібералів, людей вільнодумних, а насправді виступають проти гусака.

— Це хто — я, чи що? — вигукує Ронні пронизливо високим голосом, наслідуючи гусячому крику.

Кролик ненавидить подібний гумор, але іншим, включаючи жінок, це ніби подобається.

Сінді, вся в блискучих краплях води, повертається з басейну. Зупинившись перед ними, вона зупиняє злегка з'їхав набік купальний костюм і червоніє, бачачи, що вони сміються.

— Ви говорите про мене? — Маленький хрестик виблискує під впадинкой у її горла. Ноги на плитках, встеляють краю басейну, виглядають блідими. Дивно, що ступні у неї не загоряли.

Уебб збоку охоплює дружину за широкі стегна:

— Ні, лапочка, Гаррі розповідає нам казку про білого гусака.

— Розкажи мені, Гаррі.

— Не зараз. Вона нікому не сподобалася. Уебб тобі розповість.

Крихітка Сандра в зеленій з білим формі підходить до них:

— Місіс Енгстрем!

Гаррі мало не вистачило шляк — точно з могили витягли його мати.

— Так? — діловито вигукує Дженіс.

— Ваша матінка на дроті.

— О Боже, що там ще? — Дженіс піднімається, її злегка кидає в сторону, але вона бере себе в руки. Знімає рушник зі спинки крісла і обмотується їм, щоб не йти в клуб мимо десятків людей в одному купальному костюмі. — Що там могло статися, як ти думаєш? — питає вона Гаррі.

Він знизує плечима:

— Може, вона хоче дізнатися, яка копчена ковбаса буде у нас на вечерю.

Він таки вколов її — і при всіх. Гаррі стає соромно, тим більше коли він згадує, як Уебб обійняв Сінді за стегна. Ця компанія, дай їй волю, здатна зруйнувати будь-який шлюб. А він не хоче виглядати нерозумно-сентиментальним.

Дженіс зухвало кидає йому:

— Золотко, ти не міг би замовити мені ще одну горілку з тоніком, поки я ходжу?

— Ні. — І, пом'якшити, додає: — Я подумаю.

Але на компанію вже повіяло холодком.

Меркетти порадилися і вирішили, що пора їхати: з їхньою дитиною залишилася тринадцятирічна сусідка — дівчинка. Те ж сонце, що запалювала іскорки в бровах Уебба, висвічує зараз крихітні волоски, що постали дибки на вкритих гусячою шкірою стегнах Сінді. Чи не працюючи прикритися рушником, вона не поспішаючи направляється в дамську роздягальню — бліді ноги залишають на сірих плитках чорні сліди. Стійте, стійте, сьогодні ж неділя, уїк-енд ще не скінчився, в склянці є ще золотиста волога. На прозорій кришці столу серед крісел з металевих прутів склянки залишили примарний циферблат з гуртків, який висвітило зараз західне сонце. Що, цікаво, знадобилося матері Дженіс? Вона дзвонить з похмурого старого світу, який так добре знайомий Гаррі, але який йому хочеться поховати. — світу, де люди ходять завжди одягнені,де не провітрюються вітальні, де стоять відра з вугіллям і в вузьких будинках зловредно спущені жалюзі, де тяжка праця фермерів і заводських робітників, немов дві великі хмари, придавив землю і місто. А тут чистеньким дітлахам, тремтячим від різкого переходу з води в більш розріджену середу, мами простягають рушники. Рушник Сінді висить на її порожньому кріслі. Ось стати б рушником Сінді і щоб вона сіла на тебе — при цій думці у Гаррі пересихає в роті! .. Встромити носом в її промежину і висунути якомога далі мова. Ось вже там ніяких прищів. Рай, та й годі! .. Він піднімає погляд і бачить, що кудлата гора ще більше закрила сонце, хоча крісла як і раніше відкидають довгі тіні, перетворюючи землю в ромбоподібну шахову дошку. Бадді Інглфінгер говорить Уебб Меркетту тихо, злобно, без найменшої іронії:де стоять відра з вугіллям і в вузьких будинках зловредно спущені жалюзі, де тяжка праця фермерів і заводських робітників, немов дві великі хмари, придавив землю і місто. А тут чистеньким дітлахам, тремтячим від різкого переходу з води в більш розріджену середу, мами простягають рушники. Рушник Сінді висить на її порожньому кріслі. Ось стати б рушником Сінді і щоб вона сіла на тебе — при цій думці у Гаррі пересихає в роті! .. Встромити носом в її промежину і висунути якомога далі мова. Ось вже там ніяких прищів. Рай, та й годі! .. Він піднімає погляд і бачить, що кудлата гора ще більше закрила сонце, хоча крісла як і раніше відкидають довгі тіні, перетворюючи землю в ромбоподібну шахову дошку. Бадді Інглфінгер говорить Уебб Меркетту тихо, злобно, без найменшої іронії:де стоять відра з вугіллям і в вузьких будинках зловредно спущені жалюзі, де тяжка праця фермерів і заводських робітників, немов дві великі хмари, придавив землю і місто. А тут чистеньким дітлахам, тремтячим від різкого переходу з води в більш розріджену середу, мами простягають рушники.