Пригоди бравого вояка Швейка - Гашек Ярослав

Щодо блощиць, то вони, як завжди казав ковбасник, мають присмак гіркого мигдалю, який кладуть до кексу, а ось прусаки в ковбасах смердять, як стара запліснявіла біблія. Тому він завжди приділяв багато уваги чистоті й порядку в своїй ковбасні і всюди сипав той порошок від паразитів. Якось одного разу готував він кров'яну ковбасу і як на гріх мав саме на той час нежить. Ухопив він ту коробку з порошком від паразитів і всипав у фарш. Так щоб ви знали, відтоді в Їндржиховому Градці за кров'яними ковбасками ходили тільки до Лінека, люди просто валом валили до його крамниці, а він був людина розумна, здогадався, що вся справа в тому порошку від паразитів, і почав замовляти цілі ящики того порошку, заздалегідь попросивши фірму, в якої той товар купував, писати на ящиках: "Індійське коріння". Це була його таємниця, і з нею він зійшов у могилу. А найцікавіше було ось що: з тих домів, які купували в нього ковбаски, повтікали геть усі прусаки й блощиці. Відтоді Їндржихів Градець належить до найчистіших міст у всій Чехії.

— Ти вже скінчив? — спитав однорічник Марек. Він, мабуть, хотів також втрутитися в розмову,

— Про це я вже скінчив, — відповів Швейк, — але такий самий випадок стався в Бескидах. Та про нього я вам розповім, аж коли підемо в бій.

Однорічник Марек почав:

— Кухарське мистецтво найкраще можна пізнати під час війни, особливо на фронті.

Я дозволю собі зробити невеличке порівняння. У мирні часи ми читали й чули про так звані льодові юшки, тобто про юшки, до яких додають лід. Це улюблена страва в Північній Німеччині, Данії й Швеції. Але ось прийшла війна, і цієї зими в Карпатах солдати мали стільки мерзлої юшки, що вони її навіть і не їли. А тим часом це ж делікатес.

— Мерзлий гуляш іще так-сяк можна їсти, — зауважив фельдфебель Ванек, — але не більше тижня. Через цей гуляш наша дев'ята рота залишила позиції.

— Ще в мирний час, — з незвичайною для нього серйозністю сказав Швейк, — уся військова служба оберталася навколо кухні й навколо всіляких страв. Був у нас у Будейовицях обер-лейтенант Закрейс. Він весь час вештався коло офіцерської кухні, а коли якийсь вояк, бувало, щось устругне, він ставив його струнко й починав: "Якщо, гультяю, це ще раз повториться, я з твоєї пики зроблю ромштекс, розтовчу тебе на картопляне пюре, а потім тебе ж цим нагодую. Полізуть із тебе гусячі тельбухи з рисом, ти будеш схожий на нашпигованого зайця на сковороді.

Мусиш виправитись, коли не хочеш, щоб люди думали, що я з тебе зробив фаршировану печеню з капустою".

Дальша лекція і цікава розмова про використання меню у вихованні солдатів перед війною були перервані страшенним галасом нагорі, де кінчився урочистий обід.

Із хаотичної мішанини голосів вирізнявся різкий голос Біґлера:

— Солдат повинен іще в мирний час знати, чого вимагає війна, а під час війни не забувати того, чого навчився на учбовому плацу.

Потім почулось сопіння поручника Дуба:

— Прошу констатувати, мене вже втретє ображають.

Нагорі відбувалися великі справи.

Поручника Дуба, який плекав уже відомі інтриґанські наміри щодо кадета Біґлера й саме тому потяг його до батальйонного командира, офіцери зустріли неймовірним ревом. Єврейська горілка діяла на всіх неперевершено.

Перебиваючи один одного, вони кричали, як скажені, натякаючи на кавалерійське мистецтво поручника Дуба: "Без конюха ні кроку!", "Наполоханий мустанґ!", "Чи довго ви, колего, пробули серед ковбоїв на Заході?", "Цирковий наїзник".

Капітан Саґнер швидко налив Дубові чарку клятої горілки, і ображений поручник сів за стіл. Він підсунув старий поламаний стілець до надпоручника Лукаша, який привітав Дуба співчутливими словами:

— Ми вже, друже, все з'їли.

На смутну постать кадета Біґлера ніхто не звертав уваги, хоч він, згідно з приписами, офіціально доповів про себе капітанові Саґнеру й іншим офіцерам навколо столу, повторюючи кілька разів підряд:

— Кадет Біґлер прибув до штабу батальйону.

Біґлер налив собі повну склянку, сів скромно біля вікна і чекав на відповідну хвилину, щоб пустити в повітря фейєрверк деяких відомостей, вичитаних із підручників.

Поручник Дуб, якому жахливий трунок ударив у голову, стукаючи пальцем по столу, ні сіло ні впало звернувся до капітана Саґнера:

— Ми з окружним начальником завжди, бувало, говорили: "Патріотизм, почуття обов'язку, самовдосконалення — це найкраща зброя на війні". Нагадую вам про це саме сьогодні, коли наші війська вже ось-ось перейдуть кордони.

* * *

До цих слів продиктував уже хворий Ярослав Гашек "Пригоди бравого вояка Швейка під час світової війни". 3 січня 1923 року смерть навіки замкнула його уста і не дала скінчити один з найвидатніших і найпопулярніших романів, написаних після першої світової війни.

ПРИМІТКИ

Ерцгерцоґ Фердінанд (1863 — 1914) — Франц-Фердінанд фон Есте, племінник австро-угорського імператора Франца-Йосифа І; спадкоємець трону; був убитий разом із дружиною в Сараєві 28 червня 1914 р. Конопіште — замок ерцгерцоґа Фердінанда неподалік Праги. Не треба було відбирати в них тієї Боснії та Герцеговини. — 1878 р. після російсько-турецької війни Австро-Угорщина зайняла Боснію та Герцеґовину, а 1908 р. анексувала їх.

...пам'ятаєте того пана Луккені, що проштрикнув терпугом нашу небіжчицю Єлизавету. — Луїджі Луккені 10 вересня 1898 р. вбив імператрицю Єлизавету, дружину Франца-Йосифа І.

Пам'ятаєте, як оті португальці підстрелили свого короля? — 1 лютого 1908 р. в Лісабоні було вбито португальського короля Карла, що був надзвичайно гладкий.

...радив кожному прочитати, що саме написав про цю другу річ Віктор Гюґо, переказуючи останню відповідь старої ґвардії Наполеона англійцям у битві під Ватерлоо. — Наполеонівська ґвардія на пропозицію англійців здатися відповіла словами: "Merde! (Лайно!) Гвардія вмирає, але не здається!"

Панкрац — в'язниця для політичних в'язнів у районі Праги.

...Лазар, зв'язаний "козлом" — покарання в австро-угорській армії: солдатам прив'язували короткими мотузками руки до ніг і примушували так лежати добу, а то й більше. Карлак — народна назва Карлової площі в Празі.

Младочех — член буржуазної партії младочехів в Австро-Угорщині. Бржетіслав Людвік — невигаданий персонаж. У Будейовицях справді був такий торговець худобою, але нещастя, описаного Гашеком у романі, з ним не траплялося. Він був другом Гашека з дитинства. Щоб помститись за свою вигадану ганебну смерть, описану в романі, Б. Людвік видав 1946 р. сумнівні спогади про автора "Швейка".

Глибока — містечко в південній Чехії, де розташований замок Глубока. Мидловари — село біля Чеських Будейовиць. Звідти походив батько Я. Гашека. ...порадили

Яреша, сторожа з Ражицької загати. — Яреш — Гашеків дід. Він доглядав ставки князя Шварценберґа, Втратив сина Рудольфа ще молодим, у розквіті сил. — Єдиний син Франца-Йосифа І — Рудольф — трагічно загинув 1889 р. за нез'ясованих

обставин. ...пропав його брат Ян Орт... — Ерцгерцоґ австрійський, принц тосканський Йоганн 1889 р. зрікся свого титулу і взяв собі прізвище Орт; через рік пропав безвісти. ...брата — мексиканського цісаря — розстріляли в якійсь фортеці під муром. — Ерцгерцоґ Фердінанд-Максиміліан Габсбурґ, імператор Мексіки з 1864 по 1867 р., імператорський трон здобув за допомогою французьких найманців. Мексиканські республіканці взяли його в полон і розстріляли у фортеці Кверетаро.

...показав ... орлика... — В Австро-Угорщині на значку агентів таємної поліції було зображено герб з двоголовим австрійським орлом.

"Гей, слов'яни" — пісня, текст якої написав 1834 р. Само Томашик, надрукована 1838 р. у Словаччині; співали її на мотив польської мазурки. Пісня мала велику популярність і вважалася гімном слов'янських народів.

Ломброзо Чезаре (1835 — 1909) — італійський професор психіатрії, що вивчав різні типи злочинців і в своїх працях намагався довести, ніби причини злочинів криються в успадкованих психологічних особливостях. Проте книги під назвою "Про типи злочинців" серед його праць немає. "Народна політіка" — "сучка" — буржуазна газета (виходила з 1883-го по 1945 р.); одна з найреакційніших чеських газет, завжди стояла на сторожі інтересів чеської буржуазії, церкви, австро-угорської монархії. За безпринципність і підлабузництво її в народі прозвали "сучкою".

Іспанські чоботи — середньовічне знаряддя тортур. Ян Непомуцький — католицький святий, покровитель Чехії. За легендами, Ян з Помук (1340 — 1393) був вікарієм Празького єпископату, за наказом короля Вацлава IV його втопили у Влтаві за те, що він відмовився виказати таємницю сповіді королеви. Еліщин міст — міст через Влтаву в Празі. Швейк помиляється, кажучи, що святого скинули з цього мосту, оскільки Еліщин міст побудований у 1865 — 1867 рр., а Непомуцький жив у XIV ст.

"Зелений Антон" — поліцейський фургон, що в ньому перевозили заарештованих.

Своєю назвою фургон завдячує тому, що був зеленого кольору, а першим візником на ньому був Антон Доуше. "Тессіг" — празький ресторан.

Геверох Антонін (1869 — 1928), відомий чеський професор психіатрії. "Банзет" — празький ресторан.

Каллерсон, Вейкінґ — прізвища, очевидно, вигадані Я. Гашеком. ...під Вишеградською скелею у Влтаві. — Найглибше місце на річці Влтаві.

Святий Вацлав (907 — 929) — чеський князь. Запровадив християнство в Чехії.

Загинув від руки брата Болеслава; після смерті його канонізували; вважали покровителем Чехії. Крконоше — гори в північно-східній Чехії.

"Де моя батьківщина" — чеська патріотична пісня (слова написав Й. К. Тил, музику Ф. Шкроуп); вперше її було виконано 1834 р. в п'єсі Й. К. Тила "Фідловачка".

Набула широкої популярності серед чеського народу. Після першої світової війни стала державним чеським гімном. Віндішгрец — генерал, командуючий австрійськими військами; в 1848 р. жорстоко придушив революційні виступи в Празі й Відні.

"Боже, цісаря крани нам" — державний гімн старої Австрії. "Як ми йшли у Яромір" — чеська солдатська пісня.

"Чхав я на вас, півні!" — "Півнями" в Чехії прозивали поліцаїв, що за часів австро-угорської монархії носили каски, прикрашені півнячим пір'ям.

"Бендловка" — празьке нічне кафе.

...один з тих хижаків чорно-жовтої породи... — Державними кольорами Австрії були чорний і жовтий.

Градчани — район Праги, де розташований Празький кремль — Град.

...прострелив там корону.