Буря - Шекспір Вільям

...щоб глянути на мертвого індіанця.— Певно, натяк на конкретні події. Першого індіанця привіз до Англії в 1577 р. Фробішер. Тубілець помер у Брістолі, і цікаві змогли оглянути лише його труп.

С. 401. Я тобі дам. таке, що враз заговориш, котику.— Натяк на англійське прислів'я: "Від хорошої випивки і кіт заговорить".

С. 402. Я піду від нього геть — у мене нема довгої ложки.— Натяк на давнє англійське прислів'я: "Хочеш їсти з дияволом, запасайся довгою ложкою". Це прислів'я Шекспір використовує також в "Комедії помилок" (IV.3). В англійських середньовічних виставах-мораліте алегорична фігура Порока з'являлась на сцені з довгою ложкою. Бери, цілуй цю книжку. (Дає Трінкуло пляшку).— Комедійне обігрування давнього англійського звичаю під час присяги в суді цілувати біблію.

С. 403. Моя панянка якось показала Мені і вас, й собаку вашу, й кущ.— За народним середньовічним повір'ям, темні плями на місяці зображують постать Каїна або іншого грішника, який засуджений довічно перебувати на місяці.

С. 412. ...награє її якийсь Ніхто.— Ніхто — персонаж популярної за часів Шекспіра п'єси невідомого автора "Ніхто та Хтось" (вид. 1600 p.). Зовнішній вигляд Ніхто, який складався лише з голови, рук та ніг, було зображено на обкладинці книги. Арієль, що грає, невидимий для дійових осіб, нагадує їм Ніхто.

С. 413. Дозвольте Хоч трохи відпочить.— За двірським етикетом, придворні не мали права сідати у присутності короля. Гонзало дотримується цього звичаю навіть на безлюдному острові. Тепер і я повірю В дива усякі, і в єдинорогів, 1 в дерево у нетрях аравійських, Що фенікси собі за трон обрали...— Єдиноріг — казкова тварина, яка нагадує коня з чорним рогом на лобі. Про єдинорогів розповідається в популярній за часів Шекспіра "Природничій історії" Плінія. Фенікс — міфологічна птиця. (Див. прим, до с. 26 ("Тімон Афінський"). Мандрівники ніколи не брехали...— XVI-XVII ст. були періодом бурхливого розвитку англійського мореплавства. В цей час виникає чимало книжок про мандрівки, що рясніли найнеймовірнішими розповідями. В "Бурі" Шекспір неодноразово гострокомедійно звертається до цього.

С. 414. Хіба Ми вірили, що люди є, в яких Лице на грудях? — Про людей з обличчям на тулубі розповідає, наприклад, Дж. Мандевілл в "Подорожах". Гарпії (ант. міф.) — богині вихору і смерті, крилаті чудовиська з жіночою головою. В міфі про аргонавтів розповідається про те, як гарпії мучили голодом сліпого Фіиея, викрадаючи його їжу. Зображення гарпій є в "Енеїді" Вергілія (III).

С. 417. ...доки Гіменей Посвітача свого вам не засвітить.— Гіменея, бога шлюбу в античній міфології, зображували у вигляді юнака з гірляндою квітів та смолоскипом у руці.

С. 419. Ірида — в античній міфології богиня райдуги та вісниця Юнони (Гери). Церера (Деметра)-в античній міфології богиня родючості та землеробства. Священні пави вже до нас летять...— В античній міфології пава вважалась священним птахом богині Юнони, дружини Юпітера, покровительки шлюбу та родини.

С. 420. ...щоб в мене вкрав Плутон Укохану дочку...— Плутон — король підземного світу Аїда. Пафос — місто на острові Кіпр, де стояв величний храм, присвячений давньогрецькій богині кохання Афродіті, яка, згідно з грецьким міфом, народилася з морської піни. Коханка Марса — тобто богиня кохання Венера (Афродіта). Про любовний зв'язок Афродіти й бога війни Арея (Марса) розповідається в "Одіссеї" Гомера.

С. 427. Ви, Напівляльки, при місячному сяйві Толочите на пасовиську трави...— За народними уявленнями, ельфи і феї полюбляють танцювати в місячні ночі на зелених, трав'янистих левадах. Скотина нібито потім не їсть цієї "зачарованої" трави. / Зевсів дуб валив його ж стрілою...— Дуб вважався священним деревом Зевса (Юпітера). Шелест його листя нібито провіщав жерцям волю бога. Вогняна стріла (блискавка) — один з атрибутів Зевса.

С. 428. Лише небесна музика мені Потрібна нині, щоб утихомирить Чуття людей...— Музика для Шекспіра — невичерпне джерело гармонії, що пробуджує в душі людини добрі почуття, заспокоює страждання. Всі вони входять у магічне коло...— За давніми уявленнями, чарівник створює навколо зачарованих магічне коло, з якого вони не можуть вийти і мусять коритися його владі.

С. 431. Шахруєте ви трохи, любий пане.— Розмова Фердінанда і Міранди відбувається на задній сцені. Міранді здається, що Фердінанд навмисно програє партію. Фердінанд не розуміє її слів і вважає, що Міранда натякає на його невірність.

C. 435. Coraggio, браве страховисько, coraggio! — Стефано не позбавлений рис персонажа італійської комедії del arte Капітана. Про це свідчить, наприклад, обігрування італійської батальної лексики. (Див. також "Марні зу-снлля кохання" — дон Армадо; "Кінець діло хвалить" — Пароль тощо).

Олена АЛЕКСЄЄНКО