Король Лір - Шекспір Вільям

Він умер. Шкода,
Що від руки моєї. Ну, ламайся,
М'яка печатко! Тут нема ганьби:
Щоб ворогів думки недобрі знати,
Ми часто розриваєм їм серця,-
То що вже нам ці клаптики паперу.
(Читає)
"Згадай, як ми присягались одне одному. Ти маєш багато нагод
убити його, і ти це зробиш, аби тільки хотів. Коли він вернеться
переможцем — усьому край: я буду бранкою, а його постіль —
моєю в'язницею. Визволь мене з ненависного тепла цієї постелі;
його місце буде тобі нагородою за твій подвиг. Твоя дружина,-
хотіла б я написати,— з відданістю й любов'ю, Гонерілья".
Будь проклята, мінливосте жіноча!
Убити мужа чесного — і взять
Мойого брата на подружнє ложе!
В оцей пісок зарию я тебе,
Розпусників посланче нечестивий,
А герцогові дам цього листа
Під слушний час, щоб відав він про змову,
І розповім за смерть твою.
Глостер Король
Спав з розуму. Яка ж міцна у мене,
Нещасного,' на плечах голова,
Що стільки може витримати муки!
Ох, краще божевілля, щоб не знати,
Не бачити жахливої безодні,
Щоб стратить пам'ять, живучи в химерах!
Барабанний дріб віддалік.
Едгар Давайте руку. Чути барабан...
Ходімо! Я вас заведу до друзів.
Виходять.
СЦЕНА 7
Намет у французькому таборі.
Л і р спить на постелі. Лікар, дворянин та інші біля нього.
Входять КорделіяйКент.
Корделія Мій любий Кенте! Як нагороджу
Тебе за добрість? Ані сил моїх,
Ані життя не вистачить на це!
Кент У вашому визнанні — нагорода
За все найвища, королево. Я
До ваших вух доводив тільки правду.
Корделія Твоя одежа дух мені смутить,
Лихі часи нагадуючи серцю.
Вдягнися краще.
Кент Не беріть у гнів,
Що в вигляді такому я з'явився.
Коли б мене дочасно упізнали,
Було б недобре. Тож прошу і вас
Мене тим часом нібито не знати.
Корделія Хай буде так, мій добрий лорде.
(До лікаря)
Ну,
Як там король?
Лікар Він спить іще, міледі.
Корделія О праведні боги! Пошліть йому
Бальзам цілющий на душевні рани
І сивому, що з горя став дитям,
Верніть ви міць і розум проясніть!
Лікар Чи не збудить його, вельможна пані?
Він довго спав.
Корделія Чиніть, як каже вам
Наука ваша. Спить в одежі він?
Дворянин Так, ми йому наділи чисту одіж,
Як він запав у сон тяжкий, міледі.
Лікар Його ви не лишайте, королево:
При вас його належиться збудить —
І певен я, що він спокійний буде.
Корделія Гаразд.
Музика.
Лікар Міледі, станьте ближче. Хай
Гучніше грають.
Корделія Милий батьку мій,
Коханий батьку! Хай мої уста
В уста твої здоров'я переллють!
Нехай цілунок мій уб'є отруту,
Яку піднесли інші дві дочки!
Кент О добра і ласкава королево!
Корделія Коли б ти навіть їм не був отцем,
І то в них жаль повинен був збудити
Цей сніг, що голову твою вкриває.
Цій голові — боротися з громами
Та з бурею? Страдальнику цьому
Вночі блукати голими степами?
Ворожий пес, що покусав мене,
І той би грівся в мене при вогні
Такої ночі. А тобі, мій батьку,
Мій батьку нездужалий, довелось
Шукати захисту в хліві свинячім,
З бродягами валятись на соломі!
О горе, горе! То ще дивина,
Що ти й життя із розумом не втратив!..
Прокинувся! Заговоріть до нього.
Лікар Ні, краще ви заговоріть, міледі.
Корделія Як маєте себе, королю наш?
Чи ви здорові, владарю ласкавий?
Лір Навіщо ви покликали мене
Із домовини? Ти — душа блаженна,
А я прикований до вогняного
Страшного кола, сльози по щоках
Течуть моїх, як олово гаряче.
Корделія Королю, ви мене впізнали?
Лір Так,
Ти —дух, я знаю. Ти давно померла.
Корделія Ще він далеко десь блука думками!
Лір Де був я? Де тепер? Що? День і сонце?
Ох, скільки мук зазнав я! Я б помер
Від жалощів, побачивши людину
В такій нарузі! Що мені сказать?
Ці руки — чи ж мої вони? Мої,
Від шпильки боляче. Проте не знаю.
Де я і що мені.
Корделія Королю, гляньте
І руки наді мною простягніть,
Благословляючи. Ні, ні, королю,
Не вам хилить коліна перед мене!
Лір Прошу тебе, не смійся з мене. Я —
Довірлива, недужа, беззахисна
Стара людина. Я боюся навіть,
Чи не зламався розум мій. Здається,
Тебе я знаю, знаю і його.
(Показує на Кента)
А де ж я, де? Що на мені за одяг?
Де ночував я? Ви, проте, не смійтесь.
Ладен я присягтись, що ця ось дама —
Моя Корделія, моє дитя.
Корделія Я, я, королю!
Лір Дай мені торкнутись
Твоїх очей. Так, сльози, теплі сльози!
Не плач. Коли у тебе єсть отрута —
Дай, вип'ю я. Дві інші без причини
Мене образили — у тебе є
Причина.
Корделія Ні, нема!
Лір Де я, скажи?
У Франції?
Кент У власнім королівстві.
Лір Благаю вас не кривдити мене.
Лікар Утіштеся, міледі. Шал страшний
Минувся, і єдина небезпека —
Це спомини про горе пережите.
Візьміть його до себе, заспокойте.
Корделія Королю, чи бажаєте пройтися?
Лір Прошу тебе не гніватись на мене,
Забути все, пробачити мені.
Старий я, донечко, і нерозумний.
Лір, Корделія й слуги виходять.
Дворянин Чи правда тому, що герцога Корнуельського
вбито?
Кент Суща правда, сер.
Дворянин Хто ж веде його війська?
Кент Кажуть, Глостерів незаконний син.
Дворянин А Едгар, його вигнаний син, нібито в Німеччи-
ні з графом Кентом.
Кент Багато чого люди говорять. А ми дбаймо за своє,
війська вже підступають.
Дворянин Кривава буде битва. Прощайте, сер.
(Виходить)
Кент Справдиться незабаром задум мій.
Чи сяк чи так — усе розв'яже бій!
(Виходить)

ДІЯ П'ЯТА
СЦЕНА 1
Табір британських військ під Дувром.
Входять під звуки барабана з прапорами Едмунд, Регана, офіцери,
воїни та інші.
Едмунд (до офіцера)
Довідайся, чи герцог довершив
Обіцяне, чи, може, хто йому
Навіяв іншу думку. Нетривалий,
Примхливий він.
Офіцер виходить.
Регана Боюся, що гінця
Сестри моєї щось лихе спіткало.
Едмунд Боюсь і я, міледі.
Регана Пане Глостер,
Ви знаєте мою до вас прихильність.
Скажіть же щиро, чи мою сестру
Ви любите?
Едмунд Так, я її шаную.
Регана А вам на ум ніколи не спадало
Моїй сестриці мужа замінити?
Едмунд Міледі, думка ця не гідна вас.
Регана Мені здається — більше щось було
Між вами, як шаноба.
Едмунд Присягаюсь,
Нічого.
Регана Я ненавиджу її.
Мій любий пане, не звіряйте серця
Моїй сестрі!
Едмунд Ніколи, будьте певні.
От і вона та герцог, муж її.
Входять Олбені, Гонерілья і воїни.
Гонерілья
(вбік)
Воліла б я програти бій рішучий,
Аніж сестрі Едмундом поступитись.
Олбені. Привіт, кохана сестро. Чув я, сер,
Що до Корделії прибув король
Із тими, хто не міг неправду стерпіть.
Де чесно виступати я не можу,
Там і хоробрим я не здатен буть.
З французами ладен я воювати
За нашу землю, та піднять меча
Не годен проти того, хто боронить
Окривдженого.
Едмунд Це шляхетно, сер.
Регана До чого ця балаканина?
Гонерілья Краще
Порадьтеся, як з ворогом боротись.
Не час тепер для чвар отих родинних.
Олбені Воєнну раду скликать я звелів —
Там дійдемо до певної ми думки.
Едмунд Я зараз буду в вашому наметі,
Вельможний герцогу.
Регана Ти, сестро, підеш
Із нами?
Гонерілья Ні.
Регана А це, проте б, годилось,
Прошу, ходімо.
Гонерілья
(вбік)
Все я зрозуміла!..
Гаразд, піду.
Входить Е д г а р, переодягнений селянином.
Едгар Як ваша ласка, пане,
Із харпаком нещасним розмовляти,
Благаю вислухать мене!
Олбвні Ідіть,
Я дожену вас. Ну, кажи, що маєш.
Едмунд, Регана, Гонерілья, офіцери, воїни і почет виходять.
Едгар Прошу вас перед боєм прочитати
Цей лист. Як буде ваша перемога —
Звеліть сурмою викликать мене.
Нікчемним я здаюся, та поставлю
Бійця вам перед очі, й ствердить він
Писання це. Коли ж судилось вам
Програти бій —усе на цьому світі
Ви стратите, нінащо розпадуться
Всі ваші задуми. Прощайте, пане,
Хай служить вам фортуна.
Олбені Постривай,
Листа я прочитаю.
Едгар Ні, не можна,
Мені це заборонено. Коли
Настане час, мене герольд покличе,
І я прийду.
(Виходить)
Олбені Ну, що ж, бувай здоров.
Листа я прочитаю.
Входить Едмунд.
Едмунд Вороги
Вже надійшли, готуймося до бою.
Відомості я маю зовсім точні
Про сили їх, і треба поспішать.
Олбені Гаразд, я зволікатися не буду.
(Виходить)
Едмунд Обом я сестрам клявся, що кохаю,
І кожна з них лютує так на іншу,
Як на змію лютує той, кого
Змія вкусила. А котру ж узяти?
Обох? Одну? Чи, може, ні одної?
Я не зазнаю ні з одною щастя,
Допоки друга житиме. Коли
Візьму вдову, то не втечу від помсти,
Не буде меж шаленству Гонерільї,
А в Гонерільї — чоловік живий.
Ну, що ж! У бої нам він ще придасться,
А там вона хай способу шукає
Його позбутися. Я знаю, він
Помилувать Корделію та Ліра
Замислив. Ге! Аби-но їх схопити,
То вже навряд чи хто поможе їм!
Ет, годі міркувати, треба діять!
(Виходить)
СЦЕНА 2
Поле між двома таборами.
Чути гамір бою. Проходять під звуки барабана з прапорами Лір, Корделія
та їхнє військо.
Входять Едгар та Глостер.
Едгар Спочинь тут, батьку, в затінку гостиннім
Оцього дерева. Молись, щоб правда
Перемогла неправду. Як вернусь я,
То з вістю доброю.
Глостер Хай небеса
Благословлять тебе.
Едгар виходить.
Гамір бою, потім — гасло відступу. Едгар повертається.
Едгар Тікай, старий!
Дай руку! Геть відсіль! Побито Ліра,
Його ж дочку захоплено в полон.
Дай руку, і ходімо.
Глостер Не піду.
Однаково людині, де загинуть!
Едгар Що? Знову ти запав у хоробливі
Свої думки? Годиться нам терпіть
І те, що ми на світ цей народились,
І з ним свою розлуку неминучу.
Глостер Так, правду ти говориш.
Виходять.
СЦЕНА З
Британський табір під Дувром.
Входить як переможець з барабанами і прапорами Едмунд. Лірі Корде-
л і я — бранці. Офіцери, воїни тощо.
Едмунд Візьміть під варту їх і стережіть
До вироку верховного суда!
Корделія
(до Ліра)
Не першим нам, боровшися за правду,
В лиху біду потрапить довелось.
За тебе, батьку, я душею мучусь:
Коли б не ти — сміялась би я гордо
В лихе обличчя зрадної фортуни.
Скажи, чи нам побачити не слід
Тих сестер — дочок тих...
Лір Ні, ні, нізащо!
В темницю швидше! Там співать ми будем,
Як ті пташки в неволі! Ти попросиш
Мого благословення — я впаду
Навколішки перед тобою, доню,
Щоб ти мене простила. Будем жити,
Молитися, співать, оповідати
Старі казки, метеликів барвистих
Крізь вікна споглядати, а співв'язнів
Про всі двірські розпитувать новини,-
Хто в милості, неласки хто зазнав,-
Розгадувать речей таємну суть,
Як мудреці, розвідачі від бога...
Тим часом чвари проминуть людські,
Подібні до припливів і відпливів
При сяйві місяця...
Едмунд Ведіть їх геть!
Лір Самі боги, Корделіє моя,
Такі-от жертви святять фіміамом.
Зо мною ти! Хто розлучить нас хоче —
Нехай огонь небесний украде
І викурить, як із нори лисиць.
Утри ж бо сльози! Ворогів раніш
Поточать черви, ніж вони примусять
Нас плакати.