Хмара - Фаулз Джон

Пол кивнув назад, на хмару. Бела на ходу озирнулась. Вони підходили до дівчатка, яке простягало до них руки, взялися кожен за одну руку і поставили його на ноги. Потім попростували далі; трохи згодом дочка почала стрибати й скакати між ними, чіпляючись за їхні руки й на хвильку затримуючись у повітрі. Щоразу, коли вона підстрибувала, її довге русяве волосся з миттєвим запізненням піднімалося та опускалось у такт із нею. Вони гигикали в унісон її стрибкам, вона приєдналася до них. Потім вони зупинились. Пол підняв доньку, й та обняла його за шию своїм рученятком. Усі троє йшли й ішли, не дуже швидко, але й не ліниво, як люди, що хочуть кудись устигнути або, можливо, від чогось сховатися.

Вони зникли поміж тополь. Лука спорожніла. Річка, лука, стрімчак і хмара.

Принцеса кликала, але її вже ніхто не міг почути.

Сергій Вакуленко, 2001, переклад.

Примітки

1

Слова Офелії з трагедії Шекспіра "Гамлет" (у перекладі В. Вера). Рута вважалася символом горя та каяття.