Старі Прислів'я - Родарі Джанні

— Якщо сірий,— повчало Старе Прислів'я,— то вовк.

— А я кіт,— сказав сірий кіт, переходячи вулицю.

— Не може того бути: Старі Прислів'я завжди правду кажуть.

— А я таки кіт,— повторив кіт.

З гіркої досади Старе Прислів'я впало з даху й зламало собі ногу.

А інше Старе Прислів'я пішло дивитися на футбольний матч і, покликавши одного гравця, шепнуло йому на вухо:

— Хто робить сам — робить за трьох.

Футболіст забрав м'яча й почав ганяти його полем, нікому не передаючи. Але глядачам стало страшенно нудно, бо гра припинилася. Тому футболіст віддав м'яча товаришеві й почав грати в гурті, а Старе Прислів'я з прикрості захворіло. І довелось вирізати йому гланди.

Одного разу зустрілися три Старі Прислів'я і, ледве розтуливши роти, посварилися:

— Добрий початок — половина роботи,— мовило перше.

— Е ні,— заперечило друге,— найкраще — золота середина.

— Нічого ви не тямите,— заявило третє.— Кінець діло хвалить.

І почали вони битися, аж чуби тріщали. Ще й досі не вгамувалися.

Якось одному Старому Прислів'ю закортіло скуштувати груш. Сіло воно під грушкою і міркує: "Стигла груша сама падає".

Довго воно сиділо, а груша висить собі. І висіла, аж доки згнила зовсім, а тоді впала на голову Старому Прислів'ю і розплющилася. А Старе Прислів'я зі злості пішло на пенсію.