Свіжі відгуки
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
До Лікомеда, на Скірос - Бродський Йосип
Читаємо онлайн До Лікомеда, на Скірос - Бродський Йосип
Я залишаю місто, як Тезей –
Свій Лабіринт, лишивши Мінотавра
Смердіти, Аріадну ж – воркотіти
В обіймах Вакха. Доля переможця –
Апофеоз подвижництва. А Бог
Якраз тоді підстроює нам зустріч,
Коли ми, вже закінчивши діла,
Із здобиччю бредемо пустирищем,
Навіки ідучи із цих країв,
З надією ніколи не вертатись.
Та врешті-решт, убивство є убивство.
Повинні смертні нищити чудовиськ.
Хто скаже, що чудовиська безсмертні?
І щоб себе не ставили ми вище
Страховиськ, переможених у битві,
Бог віднімає всяку нагороду,
Від натовпу радіючого потай,
І змушує мовчать. І ми йдемо.
Тепер уже і справді – назавжди.
Бо хоч людина може повернутись
На місце власних злочинів, але
Туди, де так принизили її,
Вона вже повернутися не зможе.
І в цьому пункті плани Божества
І відчуття приниження в людині
Настільки абсолютно співпадають,
Що я усе лишаю: ніч, і натовп,
Вогні, будинки. Вбитий Мінотавр
Іще смердить. І Вакх на пустирі
У темряві голубить Аріадну.
Колись та доведеться повертатись…
Назад. Туди, до рідної домівки.
І шлях мій ляже цим забутим містом.
Дай Боже, щоб зі мною не було
Тоді меча, оскільки кожне місто
Для тих, що там живуть, бере початок,
Як правило, з центрального майдану,
А для людей мандруючих – з окраїн.
Переклад Олександра Грязнова
Свій Лабіринт, лишивши Мінотавра
Смердіти, Аріадну ж – воркотіти
В обіймах Вакха. Доля переможця –
Апофеоз подвижництва. А Бог
Якраз тоді підстроює нам зустріч,
Коли ми, вже закінчивши діла,
Із здобиччю бредемо пустирищем,
Навіки ідучи із цих країв,
З надією ніколи не вертатись.
Та врешті-решт, убивство є убивство.
Повинні смертні нищити чудовиськ.
Хто скаже, що чудовиська безсмертні?
І щоб себе не ставили ми вище
Страховиськ, переможених у битві,
Бог віднімає всяку нагороду,
Від натовпу радіючого потай,
І змушує мовчать. І ми йдемо.
Тепер уже і справді – назавжди.
Бо хоч людина може повернутись
На місце власних злочинів, але
Туди, де так принизили її,
Вона вже повернутися не зможе.
І в цьому пункті плани Божества
І відчуття приниження в людині
Настільки абсолютно співпадають,
Що я усе лишаю: ніч, і натовп,
Вогні, будинки. Вбитий Мінотавр
Іще смердить. І Вакх на пустирі
У темряві голубить Аріадну.
Колись та доведеться повертатись…
Назад. Туди, до рідної домівки.
І шлях мій ляже цим забутим містом.
Дай Боже, щоб зі мною не було
Тоді меча, оскільки кожне місто
Для тих, що там живуть, бере початок,
Як правило, з центрального майдану,
А для людей мандруючих – з окраїн.
Переклад Олександра Грязнова
Відгуки про книгу До Лікомеда, на Скірос - Бродський Йосип (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: