Всупереч здоровому глузду - Єфремова Анастасія

***Ліза***

Підходжу до вхідних дверей і на долі секунди заклякаю від побаченого у дверному вічку. У наші з мамою двері дзвонить дружина Льоші. Тихо відходжу назад та швидко до мами на кухню.

- Мамо, нехай дзвонить. Вдаймо, що нікого немає вдома.

- Лізо, а хто прийшов? Знову твій Олексій?

- Гірше, його дружина.

- Хух, ця квартира все більше нагадує клуб для знедолених. У що ти вляпалась? – каже мама плавно ідучи до дверей.

- Мамо, ти куди? Не відкривай.

- Дочко, зараз вечір. Видно, що вікна горять, і коли його дружина вийде на вулицю, то повернеться назад до дверей нашого притулку і далі проситиметься на вогник. Довіряй мені. – сурово каже мати.

Я залишаюся за рогом у той час, як мама відчиняє двері цій неперевершеній жінці.

- Повірити не можу очам, та ти ж нашого віку. Цей мудак ще нижче впав в моїх очах, а я то думала мені зараз відчинить двері гарна молодуха.

- Щоб показати себе стару та страшну? За запахом чути, що вечірня алкоголізація у вас йде за планом, так? Боже, що з обличчям? Парез? Вам погано? Санітарів?

- Ти мені зуби не замовляй, підстилко.

- Підстилка у тебе під ногами, двієчниця. А коли ти шукаєш коханку свого чоловіка, то не туди ти прийшла. Я по дівчатах виступаю, але мені подобаються тверезі, і не такі руді, та й щоб ніс не картоплею як в тебе! А ноги ти свої бачила? Це халепа, жіночка. І так, ще раз прийдеш сюди, зеленка по венах піде. Ти мені повір, я на псих лікарні знаєш скільки відмотала?

- Ааа ... ааа.

- Гаразд, сьогодні я добра, зараз, почекай… - мама причиняє двері, щось пише на папірці й віддає їй -  Це номер нарколога, не запускай свою хворобу.

*звук відкриття дверей

- Олю, все добре? - Бабуся Ніно, ну як же Ви не вчасно.

- Так, бабусю, тут дівчина хоче нарешті закодуватися, позбутися, так би мовити, згубної звички. Ось по людях ходить, допомоги просить.

- Та вона з моїм чоловіком спить.

- О, ще й галюцинує. Бабуся, викликайте санітарів.

- Я миттю. – чую, як зачиняються двері у бабусі Ніни.

- Та які санітари? Ти що хвора?

- Ще раз тобі повторюю, так, хвора. У мене психози з пекельною агресією, а ти мене вже дістала. Що тобі потрібно? Поки не приїхала швидка, ми маємо хвилин 10-15, заходитимеш?

- Що б ти більше не з'являлася на очі моєму чоловікові, я вагітна і ми...

- Ааа, то ти не просто алкашка, ти закінчена алкашка. У тебе хоч термін який? Дитя не шкода?

- В один… сім тижнів.

- З чого ти взагалі вирішила коханку шукати тут?

– Я довідки навела.

- І? Сифіліс не знайшли?

– Що? Ти про що?

– За твої довідки. Ти не дури та візьми себе в руки, бо коли до нейросифілісу дійде, не до сміху буде, тільки слину пускати й зможеш.

- Та пішла ти, дурепо.

- Знову ти за своє, тьма інтелектуальна? Я вдома, а ти пішла.

Чую, як мама зачиняє двері й нарешті я можу спокійно видихнути.

- Ну, ти, звичайно, даєш. Я навіть очікувати не могла такого діалогу – розтягуюсь у посмішці я.

- Лізо, це погана жінка. Вона зовні дуже нічого, а очі злі. Але думаю сюди вона більше не прийде, як тільки адресу дізналася, не можу уявити.

- Може Льоша сказав?

- Ліза, і нащо тобі цей телепень…

- Не говори так про нього, прошу.

- Ліз, ти моя дитина і я намагаюся бути тобі насамперед мамою, нехай між нами й різниця всього в п’ятнадцять років.

***Олексій***

- Вам не здається це все днем бабака?

- Це ти про що?

- Ви як завжди з онукою ввечері, ми втрьох вечорами чекаємо на Машу вдома. Якщо вона знову приїде п'яною, то до хати не пущу. Як вона у Вас така вийшла? У нас, звичайно, з Вами стосунки ніколи не були добрими, але Ви зовсім інша.

- Олексію, у мене чудова дочка, просто ви різні. Я ніколи не могла зрозуміти, як ви могли стати парою.

- Хочете відкрию велику таємницю?

- Спробуй.

- По зальоту.

- Що ти таке несеш, моя донька вийшла заміж ще дівчиною. Ти ж був її першим чоловіком, про який заліт йдеться?

- Маша була на 6 тижні вагітності, коли ми зіграли весілля і я був не пер…

- Все, досить Олексію, мені не цікаво слухати ці дурниці. – теща дивиться мені за спину - О, Машуль, доню.

- Маша, ти тут сьогодні не ночуєш. Повертайся туди, де провела весь вечір. Ти ще й п’яна знову. Мені набридла твоя постійна відсутність вдома. Ти взагалі пам'ятаєш, що маєш дочку?

- А ти пам'ятав, що вона в тебе є, коли до своєї баби їздиш і квіти їй возиш? Пропонуєш повернутися де була? Та без проблем, поїду назад до твоєї швабри додому, а то не все волосся їй вирвала. Ти подоба чоловіка, навіть коханку не зміг нормальну знайти.

- Доню, що ти таке кажеш? Яка коханка? Олексій вечора вдома проводить.

Ще одне слово і я не зможу себе стримати. У мене є лише одне бажання закрити їй рота рукою.

- Значить, трахаєш її прямо на роботі? Не відходячи, так би мовити, від виробництва?

- Доню, що ти таке верзеш!

Звук удару кулака об комод змушує запанувати тиші в цьому чортовому будинку.

- Маша, я з тобою розлучуся, ти доведеш мене до цього.

- Олексію, пропусти її, нехай вона піде спати.

- А Вам це не набридло? Ви не бачите, що наша родина прогниває з боку Вашої дочки?

- У тебе є коханка, Олексію?

- У мене є дорога мені жінка, але це з Вами я обговорювати не маю наміру.

- У такому разі ви обидва гнилі, хай вона піде спати.

Підійматися до Маші я не став. Мені все одно змогла вона роздягнутися і лягти нормально спати або спить абияк - її вибір. Я досить добре влаштувався на дивані в холі. Близько 3-ї години ночі мене розбудив крик дружини. Схаменувшись, я побіг вгору сходами. Забігаючи до кімнати, я побачив Машу та червону пляму крові на пудровій нічній сорочці.

- Льо-ооша - тремтячими руками Маша охоплює живіт.

Підскакую до дружини, накидаю на її плечі плед і підхопивши на руки, швидко біжу на перший поверх.