Мед для Ворона - Селена Рейні

– Таке відчуття, що тебе проковтнув англійський бульдог, – прокоментувала подруга.

– Це одна з найдорожчих суконь у салоні. Писк цього сезону, – пояснила Христина, поправляючи поділ сукні.

– Мабуть, це був писк від болю, – зазначила Уляна.

– Або несмаку, – додала Христина, оглядаючи модель.

– Вкотре переконуюся у тому, що мені точно не судилося вийти заміж. Жодна з цих суконь мені не підходить, – зазначила Софія.

– Здається, в мене є дещо, що тобі личитиме.

І Христина пішла у дальній кут залу. З-за десятка чохлів дістала лаконічне плаття з молочного атласу, щедро вкрите вишивкою.

– У такому платті буде видно кожний вигин тіла, кожну зайву лінію…, – скривилася Софія.

– Ні. Вишивка прикриє всі недосконалості фігури. Приміряй, – протягнула наряд дівчині.

Софія нахмурилася. Але все ж пішла за шторку. Накинула холодний атлас на теплу шкіру і поспішила до дівчат.

– Ох, – вражено проказала Уляна.

– На що тепер я схожа? – пожартувала Софія.

Але відразу змовкла, коли побачила себе у дзеркалі. Тканина ідеально лягла на фігуру. Високий виріз відкривав лише ключиці, але вдало підкреслювало округлість грудей. Корсет ніби вирівнював стан, а вишивка гарно підкреслювала лінію талії. Донизу плаття спадало рівними хвильками й візуально видовжувало силует. А квіти з ниток кольору слонової кіски гармонійно поєднувалася з молочним атласом.

– Тобі варто переглянути своє ставлення до заміжжя, – усміхнулася Христина.

Софія спантеличена своїм зовнішнім виглядом промовчала. І доклала всіх сил, аби не побачити поряд з собою Ворона.

– Чому ця модель не на вітрині? – здивувалася Уляна.

– Бо це моя робота, – скромно пояснила продавчиня. – А власниця салону не вважає цю сукню вартою уваги.

– У неї зовсім відсутній здоровий глузд? – поцікавилася Уляна.

– Є трохи… Приміряємо ще щось?

– Ні. Я втомилася, – щиро зізналася Софія.

– Можливо вас ще зацікавить наша будуарна колекція? – запитала Христина.

– Ні, – відповіла Софія.

– Так! – промовила Уляна.

– Що ж, – усміхнулася продавчиня, – тоді ходімо у приватну кімнату. Нічні сорочки ми не виставляємо на загальний показ.

Коли Софія переодягнулася, дівчина провела їх у світле приміщення повне атласних, велюрових, мереживних та шовкових сорочок, піжам та халатиків. Такої розкоші Софія ніколи не бачила.

– Все таке слизьке та непрактичне…, – скривилася Уляна, торкаючись на ходу ряду з сорочками. – А ця, – вказала на модель зі штучного шовку, – взагалі може вбити, вдаривши током.

– Це правда, – засміялася Христина. – Але всі ці сорочки й не призначені для сну. У них інша функція, – зваблення.

– Ее…, – скептично протягнула Уляна.

А Софія з жахом подумала про свої чотири сорочки, які планувала одягати у готелі. Дві в гілочку, третя в сердечка і ще одна з квіточками. І лише побачивши усю цю красу, засоромилася свого віскозного та бавовняного нічного вбрання.

– Тут є туалет? – запитала Уляна.

– Лише громадська вбиральня в іншому кінці поверху.

– Я відлучуся на кілька хвилин, – проказала Уляна.

– Я почекаю на тебе тут, – спокійно мовила Софія. Але як тільки подруга вийшла за двері, швидко заговорила до консультантки: – мені потрібні сім красивих сорочок. Нічого надто відвертого і спокусливого. Просто щось симпатичне.

– Ти можеш приміряти…

– Я не примірятиму. Візьму на око. Швидше, хочу розплатитися за покупку, доки подруга не повернулася.

– Гаразд, – нахмуривши брови проказала дівчина.

Вона ще раз окинула поглядом фігуру клієнтки й зняла з вішаків кілька моделей. Софія, переконавшись, що серед сорочок немає нічого надміру сексуального, розплатилася і сховала тонкий пакунок у сумку, до того як Уляна повернулася у салон.

– Що ж, – проказала Уляна, – якщо хтось з моїх подруг надумає покінчити життя шляхом заміжжя, я обов’язково пораджу їм цей салон.

– О, я буду щаслива, – загиготіла Христина.

– Дякую за можливість приміряти сукні, – додала Софія.

– Це вам спасибі. Було весело, – усміхнулася консультантка.

Попрощавшись, подруги вийшли з салону. І всю дорогу до дому, Софія відчувала, як сумка з таємною покупкою обпікає її руки.

Анна Володимирівна повернулася після добової зміни у вечір неділі. Вони утрьох повечеряли. При тому, весь час реготали, бо жінка розповідала про бабусю, яка у Великодню ніч на всю палату увімкнула трансляцію церковної служби, а пацієнт-пияка по сусідству вирішив, що помер і його відспівує священник. До слова, медсестра у білому, зі спини осяяна світлом з коридору, яка прийшла втихомирювати хворого, лише підтвердила його здогадки про потойбічний світ.