Вибухова парочка - Аріна Вільде

Люба

Я зла на себе.  Ох, як же я зла!  Неймовірно, варто було тільки побачити оголеного Кіра, як мої мізки геть відмовили.  І якщо до цього я могла віджартуватися перед Царьовим, що в усьому винен алкоголь, то ось зараз, після того як ми обидва проспалися, я не уявляю як вивернути те, що трапилося в душі так, щоб він не здогадався наскільки добре мені з ним було.

Тому я вирішую втекти.

Я викликаю таксі, одягаю чоловічий одяг, тому що зовсім не пам'ятаю в якому саме місці залишилася без вечірньої сукні і навшпиньки, маленькими перебіжками, перетинаю вітальню.  А потім зриваюся і з шаленим виразом обличчя добігаю до авто.

— Поїхали!  — кричу схвильовано, заскакуючи в салон і розпластавшись на задньому сидінні.

Я намагаюся не думати про те, що сталося між мною і Царьовим, не хочу навіть представляти як з'явлюся на роботі і буду змушена терпіти його жарти і підколи.  А ще приставання.  Хотіла б я полетіти на Місяць, хоча ні, краще Кіра туди. Але, незважаючи на бажання ніколи більше не пересікатися з цим ідіотом, я постійно поглядаю в телефон, чекаючи від нього повідомлення.  Адже він повинен був виявити мою пропажу, так?

Але Кирил не дзвонить.  З чого я взагалі вирішила що він подзвонить?  Може, він уже Аллочку у всю обробляє, а я тут переживаю з приводу того, що рано чи пізно мені доведеться покинути квартиру і зустрітися з ним віч-на-віч?

 ***

На наступний день рано вранці співробітники заводу завантажуються в автобус, щоб відправиться на спортивну базу у моря. Корпоратив до дня народження заводу. 

Я молилася щоб Кір забув про це, навіть дала команду його секретарці ні в якому разі не нагадувати про захід.  Але він проявив справжню відповідальність: з'явився за хвилину до того, як автобус повинен був від'їхати зі стоянки.

У білому поло і шортах.  У сонцезахисних окулярах і з невеликим рюкзаком, перекинутим через плече.  Я швидко закрила шторку в автобусі, щоб він не побачив де я сиджу, але було пізно, Царьов вже вловив мій спопеляючий погляд, спрямований в його сторону.

— Сергію Петровичу, не могли б ви зайняти оте місце в другому ряду, нам з Любов Дмитрівною потрібно пошепотітися про важливі справи, - Кирило сама люб'язність.

  — О, сидіть-сидіть, Сергій Петрович, в такий день мені абсолютно не хочеться розмовляти про роботу, - я хапаю чоловіка за руку, не даючи зрушитися з місця.

— У директора і першого зама не може бути вихідних.  У нас ЧП, Любов Дмитрівна, терміново потрібна ваша допомога, - його голос звучить хрипко і так вкрадливо, що тіло починає тремтіти і я не знаю куди подіти свій погляд.

  — Я, мабуть, залишу вас,  — Сергій Петрович здається під натиском Кіра і я відсувають якнайдалі до вікна, коли Царьов займає його місце.

— Що за ЧП?  - я роблю вигляд, що за вікном неймовірно красивий пейзаж, який я просто не можу пропустити.  На стіни заводу.  Ага.

— Розумієте, Любов Дмитрівна,  — простягає Кирило, витягаючись на сидінні,  — після вашої невеликої капітуляції, вся моя «бойова техніка» направлена ​​лише в вашу сторону.  І я боюся, що в будь-який момент може рвонути.

  — Шо?  — я повертаю голову в його бік, намагаючись зрозуміти що за нісенітницю він городить.

— Кажу, після нашого божевільного сексу у мене вічно стоїть на тебе і я не знаю що з цим робити.

Хоч голос Царьова і звучить неголосно, але я все одно в паніці озираюся на всі боки, щоб упевнитися що більше ніхто цього не чув.  Всі здаються спокійними і зайнятими своїми справами, тому я видихаю, схиляюся ближче до вуха Кіра і люто шепочу:

— Послухай мене: забудь про все, що було в ту ніч.  Це більше не повториться.  Ніколи.  Усвідомив?  Я була п'яна, засмучена і не в собі.  Ти просто попався під руку і я вирішила використати тебе.

 Частково це правда.  Дуже хлипка правда.

 — А ранок?  Його можна не забувати?  Боже, твоя  відтопирена попка в душі ...

 — Заткнися ж, заради бога!

 — Ти соромишся?

 — Що?  Ні.

—  Святі собачі какашки, так ти і справді соромишся!  Он як почервоніла.  Ти що з колишнім трахалась тільки в темряві?  Ніколи не бачила сексуального, агресивного чоловіка, який би доб ...

—  Заткнись,  — я закриваю його рот рукою і дивлюся в його очі розлюченим поглядом.   — Ти знааешь значення слова "субординація"? - запитую суворим голосом.  Царьов щось бубонить, але через мою долоні, що міцно стискає його губи, нічого не розібрати.  - Кивни,  якщо знаєш.

Кір махає головою як слухняний болванчик, а я продовжую свої настанови.

—  Тоді тримай, будь ласка, субординацію.  Ніяких фривольністей, вульгарних натяків і спогадів про ту ніч.  І про ранковий душ також.  Інакше я тебе знищу, усвідомив?

Кір обвиває моє зап'ястя своїми пальцями і відводить мою руку в сторону.

— Боже, ти так прекрасна в гніві, тільки подивися що ти робиш зі мною жінка, — він насміхається наді мною, по голосу і погляду зрозуміло що це так і є.  Але ось твердість під моєю долонею, якоу він змушує накрити свій пах, справжнісінька.