Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

- Привіт .- вітаюся, підходячи ближче .
Але щось не так . Дівчина кидає в мене такий погляд , наче я її бозна-як образив .

- Вибач що відриваю  , просто хотів дізнатися де зараз Емма ?
- Краще б ви Емму не відволікали .- грубо , але обережно говорить дівчина .
- Не зрозумів ...
- Вона не така , як всі дівчата з якими ви зустрічаєтеся . Вона інша . Дуже вразлива .

І я бачу як переживає дівчина . Переживає за подругу . Це достойне поваги ...

- Я її не скривджу.- говорю дивлячись прямо їй в очі .
- А як їй буде коли ви поїдете ? Вона ж вас ...- запинається дівчина .

Та я по очах бачу що саме хотіла сказати .

- У нас з Еммою все серйозно.

І якщо до цього моменту я сумнівався , то зараз  певен. Таких стосунків як з іншими не вийде .

Дівчина дивиться мені в очі, а потім нічого не кажучи іде повз.

- Емму в великий зал відправили , що на першому поверсі. Допомагати в приготуванні до конференції.- біля самого ліфта тихо каже вона .
І зникає в кабінці.

     ***

Зал знаходжу без проблем . Зайшовши всередину відразу натикаюся поглядом на мою лисичку . Вона уміло справляється з велетенським , як на мене , пилососом.

Її тоненька фігурка вправно юркає між кріслами і столиками , що розкладені посеред зали .
Кілька неслухняних локонів вибились з зачіски й дівчина час від часу закладає  їх за вухо .

Непримітна форма покоївки аж ніяк не псує вигляд дівчини . Навпаки . 
Сукня виділяє стрункі ноги , пасок фартуха  підкреслює талію. А високий комірець притягує увагу до гарної шиї...
І знову в паху стає некомфортно.

Емма проходить біля самої сцени й монстр в її руках затихає .
Зал наповнюється молодими людьми. Починають розстеляти на столах скатерті та носити меблі до сцени , а я дивлюся лише на Емму . 
Вона спокійно розкладає писосос і котить його до ширми .

Повільно проходжу біля стіни і направляюся в слід за нею. Бачу як дівчина відкриває збоку  двері й затягує туди інструмент . А коли вона заходить всередину , швидко іду до дверей .

Ось зараз я нарешті зможу її поцілувати , усміхаюся своїм думкам і заходжу в кімнату за Еммою . Та навіть не встигаю розгледіти в темряві де дівчина , як отримую сильний удар по голові .

- Дідько ..!- виривається зі стогоном , і відчуваю як осідаю на землю , тримаючись за болюче місце .
- Адам ..?- чую зовсім тихий голос моєї лисички  уже десь позаду .

Через секунду вмикається яскраве світло і переді мною на коліна падає Емма.

- Боже , Адам ...це ти ... А я...- зі сльозами на очах белькотить дівчина .

А я відчуваю як по моїх пальцях тече щось тепле . 
І точно знаю , це не вода .

- У тебе кров ! Боже , тобі треба в лікарню.- викрикує Емма , і підстрибує на ноги.
- Заспокойся . Просто допоможи мені дійти до мого номера .- тримаючись за стінку встаю на ноги .

В голові трохи паморочиться , але терпимо . Здається , рана не глибока . Отже , нічого страшного не буде ...

- Ти впевнений ? Може викликати швидку ?- перепитує дівчина , дивлячись на мене переляканими очима.
- Все гаразд . Просто в номер .- відповідаю спокійно і спираюсь на її плече .

Поки ми підіймалися на ліфті я ще разів двадцять почув про швидку , і стільки ж вибачень , на що просто усміхався .
І мене не тривожила рана на голові , чи біль ...
Я хотів зрозуміти причину . 
Чому вона мене вдарила ?
Невже я її так сильно налякав ?
Чи вона злякалась чогось іншого ? Або когось ...