Вибухова парочка - Аріна Вільде

- Ну ні-і-і, хочу ще! Кір, не будь таким занудним, а? - п'яно протягує вона, нахиляючись до мене, щоб забрати склянку зі стола.

Люба похитнулася на високому стільці і почала завалюватися вперед. Я не встиг вчасно зреагувати, тому в спробі утриматися вона впилася пальцями за мій пах, в той час як я, намагаючись притримати її за плече, промазую і торкаюся її пружних грудей.

Ми застигли, дивлячись один одному в очі, і на хвилину моє дихання все ж збилося. Через її пухкі солодкі губи, затуманений погляд, нехай і від алкоголю, а не від бажання, а ще її пальці, які якогось дідька почали смикати мою ширінку.

- Мабуть, ще стаканчик і по домівках, - облизуючи губи вимовляє вона і вирівнюється.

- Ага, - прокашлююся і хапаюся за той самий стаканчик, але згадую, що я все-таки за кермом і кладу його назад. - У діда, до речі, є чудова колекція віскі, не хочеш скласти мені компанію і продегустувати? - зривається з мого язика перш ніж я встигаю подумати, яку дурницю бовкнув.

Але мені поганецько, по-справжньому, і одному залишатися не хочеться. А тягнути якусь незнайому дівку в єдине місце, де все нагадує про дідуся не хочеться.

- Не думаю, що Федору Олександровичу сподобається, що ми вилакаємо його рідкісне віскі, яке він років десять скуповував.

- Він уже ніколи не дізнається, - з гіркотою вимовляю я і кидаю на барну стійку кілька купюр.

- Не можу з тобою погодитися. Федір Олександрович все бачить. З небес, само собою.

Я нічого не відповідаю. Підхоплюю Любу під лікоть і тягну на вихід. Не розумію чому няньчусь з нею, але з цього вечора можна зробити собі вигоду. Наприклад, роздягнути Левандовську коли засне і зробити кілька знімків. А потім пригрозити, що якщо не забереться з заводу сама, то я опублікую їх на сайті компанії. Або розішлю всім співробітникам анонімно. Посміхаюся, уявляючи цю картину і саджу Любочку на переднє сидіння автомобіля.

- Як же я тебе ненавиджу, Царьов, - її очі войовничо блищать.

- Це взаємно, повір. Пристебни ремінь безпеки, не хочу щоб ти вивалилася з машини по дорозі, хоча і не скажу що дуже засмучусь.

Я обходжу авто і в останній момент кидаю погляд у бік ресторану. На сходинках стоїть Максим і з ненавистю в очах дивиться на мене. Я посміхаюся і сідаю за кермо. Що, не вийшло одночасно всидіти на двох золотих яйцях? Ну-ну.