Всупереч здоровому глузду - Єфремова Анастасія

***Олексій***

- Диктуй номер, дружино! – ну не зможе вона взяти мене за яйця, долоні не вистачить.

- Ти жахлива людина і знаєш що?

Не чекаючи моєї відповіді, Маша, мабуть, передумавши дзвонити подрузі, зривається з місця, хапає свій телефон і закривається у ванні. Що ж, мене тішить думка про підлогу з підігрівом, хоч свою дупу не застудить на кахлі сидячі.

День зіпсований остаточно, на місце романтичному азарту приходить злоба. Викликаю таксі та їду якомога далі від дому. Куди? До бару, зализувати рани душевні. Вечір набуває фарб. Приємною несподіванкою для мене стає те, що щоп'ятниці в барі стриптиз-шоу. Я звичайний чоловік, звичайно мені подобається дивитися на жінок, але тут головне слово дивитися. Мені неприємна думка зради за наявності дружини, або ... Випивши третю порцію віскі, я відкидаюся на спинку крісла. Напівгола дівчина танцює за метр від мене. Вона страшенно схожа на мою дружину, від чого я починаю відводити очі, як раптом вона повертається до мене спиною, змушуючи мене завмерти. Сідниці як у Лізи. Як смішно, обличчя Маші, попа Лізи. Ліза, ммм… як сильно я хочу побачити її прямо зараз. Це тендітне створіння.

Крізь шум натовпу, какофонію звуків та тютюновий дим, до мене долинає дзвінок мого мобільного.

- Привіт друже.

- Льоха, твоя дружина тебе шукає, ти де?

- Та пішла вона до... дупи.

- І багато ти випив?

- Фі, Ромчик, хіба про таке запитують?

- Ти де? Я зараз приїду.

- Ні, це я зараз до тебе приїду.

По дорозі до Роми, я трохи тверезію та мене накриває жах усвідомлення що Маша мені зраджує, чи зраджувала і раніше. Це пиндець. Моя фантазія малює картини, як вона з іншим чоловіком. Від цих думок чи галімого алкоголю мене вже починає нудити.

- Зупини машину, швидше.

Вискочивши з машини, відчуваю полегшення.. Ні, мене не знудило, мені просто стало страшно від тісноти простору або безлічі думок у ньому.

І все-таки, приїхавши до друга, я розповів йому весь день, про свою слабкість до Лізи, про бурю в душі стосовно Маші.

- Олексо, так дізнаймось зраджує чи ні!

- Давай, Ромцю, давай, але зрозумій, я боюся розчарування.

- Іди спати, а я подумаю над твоїми проблемами. Друже, а ця твоя Ліза дуже гарна?

- Вона неймовірна, але ти ж розумієш, що для мене вона недосяжна.

Сонячне проміння сходу будить мою захмелілу голову.

- Ромо, навіщо ставити ліжко на схід?

- Не нуди. Вставай, сніданок Ніна Василівна вже зробила. У мене є для тебе новина.

- Яка?

– Спочатку сніданок. Не люблю обговорювати справи на голодний шлунок - бісить, як же мене зараз все бісить, але встаю.

Сніданок був чудовий, домогосподарка Роми просто геній кухарського мистецтва.

– Тепер можна й поговорити. Я подзвонив друзям на роботі та зміг щось дізнатися. Небагато, але це лише початок.

- Починай уже, до чого ця полеміка?

- Маша справді ночувала в будинку подруги. Переглянуті камери привели нас до її будинку. - Почувши його слова мені стало легше, може і справді банки? - Але ми ще уточнюватимемо все і докопаємося до суті, не переживай.

- Ром, дякую, але далі копати не треба. Вона була у подруги, мені цього достатньо.

- Але Льош, а засоси на тілі?

– Це вони банки ставили. Жінки – чого тільки не вигадають.

- Твоє право, друже.

Від того дня минув  майже тиждень. День на роботі пройшов непомітно, хоча його трохи затьмарював вигляд засмученої Лізи. Мені здається, що наші відчуття взаємні, та вона це переживе, як, власне, і я.

Дорогою додому я заїхав за смаколиками.

Двері вдома мені відчинила улюблена теща, прекрасна жінка. Люблю її за неприховану гидливість погляду на мою персону, чеснішої людини в житті не зустрічав.

- Вечір добрий - цідить крізь зуби, але ця геєна вогненна не зможе зіпсувати мій піднятий настрій.

- Добрий, матінко - ммм ... як це її розлютило, моя внутрішня дитина голосно плескає в долоні.

Вечір минає чудово, я встиг пограти з Сонею і повечеряти з дружиною. Вона вирішила мене побалувати й принесла вино з сиром у ліжко. Я настільки розслабився, вперше за довгий час, що не пам'ятаю, як і заснув після першого ж келиха.

Ранок. Сонячне світло змушує відкрити повіки, але очі округляються не від сонця. Маша лежить абсолютно гола і на мій подив я теж. Як я можу не пам'ятати цілу ніч?

- Любий, доброго ранку - з широкою посмішкою каже Маша, цілуючи мене в щоку.

- Добрий, кохана…Я розумію що не в тему, та чому ми голі?

- Ти не пам’ятаєш як вночі ми кохались?

- Маш, я пам’ятаю - нічого.

- Дурник, та не зважаючи на це я вдячна тобі за чудову ніч.

***

Марійка

За два тижні до цього.

- Ні ні ні ні. Цього не може бути!!! - Падаю на стілець, впускаючи тест на вагітність на підлогу.

***Олексій***

Минуло два місяці з того моменту, як я мало не поцілував Лізу. З того часу мої стосунки з дружиною налагодилися, на мене щодня чекають з роботи, навіть готують вечерю, втім, я й сам туди біжу, але до доньки. Вперше в житті я проводжу з нею стільки часу, мені шалено подобається спостерігати за її гострим розумом. Дивлячись на свою дитину, я зрозумів, що не дарма проживаю це життя.

З дружиною складніше, я весь час думаю про Лізу. Я, як наркоман, чекаю стукоту своєї «дози опіату» до мого кабінету, а його все немає. Вона уникає мене, як тільки може, єдиний момент, коли я можу дивитися на неї - це п'ятихвилинка, що правда крадькома. На початку її гри в зникнення мене це навіть радувало, я думав, що це наслання зникне, але який же я був дурний. З кожним наступним днем моя потреба в ній тільки підвищувалася, не даючи мені ночами заснути. Кожен вечір лягаючи спати я думаю про ранок, в який я знову побачу свою слабкість.

- Льошка, ти сьогодні о котрій годині будеш вдома?

– Пізно, новорічний корпоратив.

- Тоді я покличу маму у гості.