Всупереч здоровому глузду - Єфремова Анастасія

Все ж таки у пані Олі виявилось запалення апендикса. В лікарні, нас вже чекали і її швиденько повезли в операційну.

- Пішли, Єлизавета Миколаївна, хоч чаю вип’ємо. Додому Ви навряд поїдете, поки маму не прооперують.

- Ходімо. Я сподіваюсь операція буде тривати не довго і я Вас не затримую. Насправді можна без чаю, вже пізно і Ви напевно втомились.

- Я не полишу Вас саму, колего.

Хм… Колего, я сміюсь з самого себе.

- Зелений чи чорний?

- Зелений з двома ложками цукру.

- То ви в нас полюбляєте солодке?

-Знаєте тут подумала. Я Вам дуже вдячна за допомогу, але не маю бажання розпивати з вами чай. Я хочу якнайменше з Вами перетинатися. Я шукаю нову роботу – вона встає та прямує у бік виходу – і спробую не бути більше такою дурно…

Я не даю їй договорити, мої руки обплітають її талію, а губи знаходять її для поцілунку. У цей момент мені здається, що я ні з ким так ще не цілувався, хоч це виглядає як самообман. Спочатку вона намагалася відштовхувати, відкидати мої поцілунки, але ці жалюгідні спроби тривали частки секунди, а потім я зрозумів що наші почуття абсолютно взаємні, я підняв її на руки та посадивши на стіл продовжив насолоджуватись моментом.