💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Чуття і чутливість - Джейн Остін

Чуття і чутливість - Джейн Остін

Читаємо онлайн Чуття і чутливість - Джейн Остін
її очах. Ви сказали, що вона мене вже пробачила. Дозвольте ж мені тішити себе думкою, що, краще взнавши і стан мого серця, і нинішні мої почуття, вона подарує мені більш душевне, більш безпосереднє, більш лагідне і не таке гордовите прощення. Розкажіть їй про мої страждання і про моє каяття — розкажіть їй, що моє серце завжди було вірне їй, і — обов’язково передайте! — що в цю хвилину вона є дорожчою мені, ніж раніше.

— Я розповім їй усе, що є необхідним для вашого виправдання, якщо тут підходить це слово. Але ви так і не пояснили мені, навіщо ви приїхали і звідки дізналися про її хворобу.

— Вчора в коридорі Друрі-Лейна я зіткнувся з сером Джоном Мідлтоном, і, впізнавши мене, він уперше за ці два місяці заговорив зі мною. Я не дивувався і не ображався, коли після мого одруження він ігнорував мене. Цього разу, проте, його добре, чесне, простодушне серце, сповнене обурення проти мене і тривоги за вашу сестру, не встояло перед спокусою повідомити мені те, що повинно було б, на його переконання, заподіяти мені великий біль, хоча, можливо, він цього від мене і не чекав. А тому відверто заявив мені, що Маріанна Дешвуд помирає в Клівленді від гнилої пропасниці, що вранці вони отримали листа від місіс Дженнінгс — на її думку, надії вже майже немає, а Палмери в страху втекли — ну, й інше в тому ж дусі. Я був такий приголомшений, що не зумів зберегти вигляд байдужості навіть перед сером Джоном, якому проникливість не притаманна. Страждання мого серця пом’якшили його власні, і його озлоблення проти мене розвіялося настільки, що при розставанні він ледь не потис мені руку, нагадавши про давню обіцянку подарувати йому цуценя пойнтера. Що я пережив, почувши, що ваша сестра помирає… і помирає, вважаючи мене найбільшим негідником на землі, зневажаючи, ненавидячи мене у свої останні хвилини. Звідки мені було знати, які жахливі задуми мені приписувалися? Принаймні одна людина, гадав я, вважатиме мене здатним на все. Те, що я відчував, було жахливо! Я тут же прийняв рішення і сьогодні о восьмій ранку вже виїхав з Лондона. Тепер ви знаєте все.

Елінор нічого не відповіла. Вона думала про те, як непоправно надто рання незалежність і породжена нею звичка до неробства, розбещеності і розкоші зіпсувала душу, характер і щастя людини, у якої зовнішні достоїнства і таланти поєднувалися з натурою від природи відкритою і чесною, з серцем чутливим і ніжним.

Світське товариство зробило його пихатим марнотратником. Марнотратство і пихатість зробили його холодним і себелюбним. Пихатість, шукаючи грішного торжества в перемозі над іншим серцем, спричинилася до того, що він пізнав справжнє почуття, але марнотратство, а вірніше, потреба в грошах — його рідні, зажадали, щоб це почуття було принесене в жертву. Кожна порочна схильність, ведучи його до зла, прирікала його на покарання. Почуття, яке він всупереч честі, власним бажанням і всьому в ньому найкращому відторгнув від себе, тепер, коли воно стало недозволенним, володарювало над усіма його помислами. А шлюб, заради якого він прирік її сестру на горе, теж обіцяв стати для нього джерелом вічного нещастя без надії на визволення. Від цієї задумливості через кілька хвилин її відвернув Віллоубі, який, прокинувшись від думок, мабуть, так само важких, встав, збираючись попрощатися.

— Довше залишатися тут мені немає сенсу. Пора вирушати.

— Ви повернетеся в місто?

— Ні. Спочатку я заїду в Комбе-Магну. У мене там справи, а днів через два повернуся до Лондона. Прощавайте ж!

Він простягнув їй руку, і не подати йому своєї Елінор не могла, а він потиснув її з глибоким почуттям.

— Ви і справді думаєте про мене вже не так погано, як раніше? — запитав він, спираючись об камін, немов забувши, що зібрався їхати.

Елінор запевнила його, що змінила думку про нього, що вона прощає його, жаліє, бажає йому всіляких благ і навіть рада почути, що він щасливий, додавши кілька обережних порад про те, як йому слід би було поводитися. Відповідь його була не надто оптимістичною.

— Щодо цього, — сказав він, — то мені доведеться виживати у світському товаристві, як зумію. Про сімейне щастя мови бути не може. Якщо, проте, мені буде дозволено думати, що ви і ваші близькі почуваєте доброзичливий інтерес до моєї долі, це може привести до… це може примусити мене остерігатися… В усякому разі, мені буде заради чого жити. Маріанна, звичайно, втрачена для мене назавжди. Навіть якби щасливий випадок повернув мені свободу…

Елінор з докором урвала його.

— Ну, що ж, — вимовив він, — ще раз прощавайте. Тепер я поїду і житиму в страху перед однією подією.

— Якою ж?

— Шлюбом вашої сестри.

— Марно. Більш недосяжною, ніж тепер, вона для вас бути не може!

— Але ж вона буде належати комусь іншому! І якщо цим іншим виявиться той, кому найменше… Але не стану позбуватися вашої жалісливої доброзичливості до мене, показавши, що там, де я винен найбільше, я здатен пробачати найменше. Так прощавайте ж, і благослови вас Боже!

З цими словами він майже вибіг з кімнати.

РОЗДІЛ 45

Елінор після того, як він її залишив, і навіть після того, як стукіт коліс його карети завмер вдалині, все ще настільки була переповнена думками, хоча і суперечливими, але однаково сумними, що й забула про сестру.

Віллоубі, той, кого всього півгодини тому вона зневажала з відразою, як наймерзотнішого з людей, Віллоубі, всупереч усім своїм вадам, викликав співчуття, бо ці вади прирекли його на страждання, які тепер, коли він був назавжди відторгнутий від їхньої родини, змушували її думати про нього з ніжністю, з жалем, спричиненими скоріше (як вона незабаром визнала) тим, чого хотів він сам, ніж тим, чого він заслуговував. Вона відчувала, що його вплив на її душу посилювався причинами, які холодний розум залишив би без уваги — його на рідкість привабливим виглядом, його жвавою безпосередністю, що обеззброювала — всім тим, що зовсім не було його заслугою, і, нарешті, як і

Відгуки про книгу Чуття і чутливість - Джейн Остін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: