Білі зуби - Зеді Сміт

Клів пирхнув: він перестав помічати Арчі, бо взявся до вина, хоча той і нагадував про свою присутність хіба продовженням суперечки з Лео, котрий усе ще доводив, що різницю між політичною та фізичною самопожертвою розуміють хибно.

— Та ні… нічого серйозного, — зам’явся Арчі, вражений аристократичним виразом її обличчя, — трошки не зійшлися у поглядах, та й все. Клів і я дещо по-різному дивимося на деякі речі. Думаю, це конфлікт поколінь.

Клара ляпнула його по руці:

— Штули пишок! Ти ше не такий штарий. Я бачила штаріших.

— Та ні, я таки досить старий, — сказав Арчі. А потім додав, зрозумівши, що має настрій розказати про це саме їй: — Не повіриш, я нині мало не помер.

Клара підняла брови.

— Та ну? Ну шо ж, приєднуйся то нас. Тут багато таких жібралося. Дуже дивна вечірка. А жнаєш, — продовжувала, погладжуючи довгою рукою його лисину, — для людини, яка була так близько біля воріт швятого Петра, ти виглятаєш дуже добре. Хочеш пораду?

Арчі енергійно закивав. Йому завжди потрібна була порада. Він був просто фанатом слухання чужих думок з різних приводів. Тому він, власне, ніколи не виходив з дому без монети у десять пенсів.

— Вертайшя додому і трохи відпочинь. Кожен ранок швіт народжуєтьшя жнов. А так, бачиш, мужик… життя не таке легке!

«До якого дому?» — подумав Арчі. Він зняв своє старе життя, немов піджак з вішалки, і зараз йшов з ним, сам не знаючи куди.

— Мужик… — повторила Клара, плескаючи його по плечу, — це життя не таке легке!

Вона знову легенько присвиснула й сумно посміхнулася, і Арчі, якщо він лише не втратив глузд, встиг побачити отой погляд іди за мною, який колись кинула йому Дарія, сповнений смутку, розчарування погляд, так наче б його господиня не мала більше жодного вибору. Кларі було дев’ятнадцять. Арчібальду — сорок сім.

Через шість тижнів вони одружилися.

Але Арчі Джонс не висмикнув Клару Бовден із вакууму. Про красивих жінок люди говорять правду лише з часом. Такі жінки не спускаються сходами просто так. Вони не валяться з неба, як то часто вважають, виникнувши з повітря, маючи за собою хіба крила. Ні, Клара була звідкись. У неї було коріння. Якщо конкретніше, то вона походила з Ламбета (а ще точніше — з Ямайки), а ще неписана домовленість пов’язувала її з таким собі Раяном Топпсом. Бо перед тим, як стати красивою, Клара була потворною. А перед тим, як з’явилися Клара і Арчі, були Клара і Раян. І не було жодної змоги викреслити Раяна Топпса. Добрий історик може пояснити неповоротке небажання Гітлера вторгнутися у Британію на заході його наполеонівськими амбіціями на сході; так само й нам важливо згадати про Раяна Топпса, щоби зрозуміти, чому, чому ж Клара зробила те, що зробила. Від Раяна нíкуди було подітися. Клара і Раян з’явилися поруч одне одного ще за вісім місяців до того, як спільні сходи поєднали Клару та Арчі. І, напевне, Клара б ніколи не кинулась в обійми Арчі Джонса, якби вона не тікала так безоглядно від обіймів Раяна Топпса.

Бідолаха Раян Топпс. Він мав масу фізичних ґанджів. Був захудий і зависокий, червонопикий, плоскостопий, та ще й веснянкуватий так, що самої шкіри на ньому здавалося менше, ніж веснянок. Раян вважав себе справжнім стилягою. Носив завеликі на нього сірі костюми та сорочки поло. А ще черевики «Челсі», і то вже після того, як інші їх носити перестали. У той час, як увесь світ відкривав для себе електронні синтезатори, Раян залишався прихильником малих чоловіків з великими гітарами, як то «Кінкс», «Смол фейсиз», «Зе ху». Раян Топпс їздив на зеленому скутері «Веспа Джі Ес», якого мив двічі на день дитячим шампунем і тримав на прив’язі у невеликому металевому бункері. На думку Раяна, його «Веспа» була не просто транспортним засобом, а ідеологією, сім’єю, коханкою і другом — усе в одному, усе поєднано у цьому зразку мопедобудування кінця сорокових.

Як можна було б здогадатися, в Раяна Топпса інших друзів було небагато.

Клара Бовден була незграбним, щербатим підлітком і Свідком Єгови, а у Раяні знайшла споріднену душу. Допитлива тінейджерка зуміла дізнатися про цього Раяна Топпса все, що тільки можна було дізнатися, задовго до того як вперше з ним заговорила. Вона знала головні речі: та сама школа (комунальна школа св. Джуда у Ламбеті), той самий зріст (6,1 фута); а ще їй було відомо, що він, як і вона, не був ні ірландцем, ні римо-католиком, що робило їх обох подібними до невеликих островів у папістському морі школи св. Джуда, куди вони потрапили випадково, бо мешкали в одному районі, — отож обоє були мішенню безконечних учительських та учнівських кпинів. Дізналася марку його мопеда, встигла прочитати назви кількох дисків, обкладинки яких визирали з його сумки. Вона знала про нього й такі речі, яких він сам про себе не знав: наприклад, що він є Останнім Чоловіком на Землі. Здається, такий був у кожному навчальному закладі, от і у школі св. Джуда якісь дівчата знайшли кому причепити цю кличку. Звісно, були й варіанти:

Містер Не на Мільйон Доларів.

Містер Який моїй Мамі Життя не Врятує.

Містер Не від Світу Цього.

Проте загалом дівчата зі школи св. Джуда воліли дотримуватися перевіреної формули. Зі зрозумілих причин Раян не міг знати зміст приватних розмов населення жіночих роздягалень, а от Клара їх не раз чула. Нашорошувала вуха, коли говорили про об’єкт її зацікавлень, коли розмірковували, на що він здатен, прислухалася до розмов серед