Темний ліс - Лю Цисінь
Через прозорі маски шоломів Чжан Бейхай бачив, як люди роззявляли роти в безгучному крикові, зважаючи на артикуляцію, вимовляли саме те, на що він сподівався:
— Дощ метеоритів!
Усі, хто вцілів, увімкнули двигуни ранців на повну потужність і полетіли до станції, залишаючи по собі білясті смуги відпрацьованих газів. Напрочуд швидко й злагоджено вони втиснулися в круглі двері шлюзу «Жовтої річки». Чжан Бейхай задоволено відзначив подумки, що всі п'ятеро вражених кулями транспортувалися й проходили крізь шлюз лише за допомогою інших.
Чжан Бейхай запустив реактивний двигун свого ранця і прискорюючись полетів у напрямку Бази №1. Цієї миті його серце було таким само холодним і спокійним, як і порожній простір довкола. Він розумів: загибель трьох ключових постатей аерокосмічної галузі жодним чином не гарантує того, що проект космічного корабля з двигуном прямого випромінювання чи інший — без робочого тіла — стане головним напрямом досліджень і розробок. Але він зробив усе, що від нього залежало, й навіть трохи більше. Хоч би що трапилося в майбутньому, він уже може дозволити собі трохи перепочити — навіть під пильним поглядом батька з-за меж Незвіданого.
* * *
Майже в той самий час, коли Чжан Бейхай повернувся на Базу №1, у інтернет- мережі група людей поспіхом зібралася в пустельному віртуальному світі Трисоляриса, аби обговорити останні події.
— Цього разу софони передають нам інформацію в усіх деталях, інакше я ніколи не повірив би, що він справді на це зважився, — сказав Цінь Ши Хуан-ді, окреслюючи довгим мечем кола на землі, й це виказувало його хвилювання. — Погляньте на його задум і порівняйте з нашими трьома замахами на Ло Цзі. Мені здається, що ми забагато вагаємося, перш ніж перейти до виконання завдань; нам вочевидь бракує ось такої холоднокровності та вправності.
— То ми просто сидітимемо й спостерігатимемо за тим, що ще втне ця людина? — запитав Ейнштейн.
— Ми не вільні у своїх діях, бо так наказав Господь. Ця людина — затятий упертюх і переконаний тріумфаліст. Господь вважає, що недоцільно витрачати сили на протидію подібним до нього. Уся наша увага має зосередитися на ескапістах, бо занепадництво значно небезпечніше для людства, ніж віра в перемогу, й може його погубити, — відповів Ньютон.
— Якщо ми маємо на меті справжнє служіння Господу, не можна просто сліпо виконувати вказівки, бо його стратегічне мислення — на рівні дитини, — заперечив Мо-цзи.
Цінь Ши Хуан-ді змахнув мечем.
— Але в цьому конкретному питанні правильною тактикою буде саме невтручання в процес. Нехай вони змінять напрям досліджень у аеронавтиці та візьмуться до будівництва космічного корабля з двигунами за принципом прямого випромінення. Все одно внаслідок протидії софонів необхідні фізичні дослідження, тож конструювання подібних двигунів виявиться майже нездоланним технологічним бар'єром. У цю бездонну прірву кануть усі ресурси людства, й на момент вторгнення це не дасть йому жодної користі.
— Ми згодні, але той чоловік надто небезпечний, — відповів фон Нейман.
— Саме так! — підтримав його Аристотель. — Ми вважали його простим солдатом, але хіба він поводиться як солдат, що неухильно дотримується військової дисципліни та встановлених правил?
— Він справді надто небезпечний. Його переконання тверді й непорушні; він далекоглядний і нещадний, належне виконує спокійно, виважено й рішуче; зазвичай строгий і серйозний, але за потреби легко виходить за межі та діє за обставинами, — Конфуцій протяжно зітхнув. — Як слушно зауважив Перший Імператор, нам бракує такої людини.
— Прибрати його з нашого шляху зовсім легко — просто зробімо його вчинок надбанням громадськості, — запропонував Ньютон.
— Усе значно складніше! — Цінь Ши Хуан-ді махнув у його бік довгим рукавом. — І це твоя провина: останні кілька років ми за твоєю пропозицією використовували інформацію, отриману від софонів для розбрату між Космічними силами й ООН. І які результати? Будь-який компромат тепер розглядається не як щось варте осуду, а радше як ознака лояльності людству й чеснот, необхідних для боротьби!
— І нам справді бракує переконливих доказів, — додав Мо-цзи. — Він спланував усе дуже ретельно, адже така куля, потрапляючи в тіло, залишає по собі друзки, які під час розтину чи оперативного втручання ідентифікуватимуться як уламки метеоритів. Усталиться думка, що потерпілі просто потрапили під метеоритний дощ. А правда надто неймовірна!
— На щастя, він планує лягти в гібернацію в складі команди, відрядженої в майбутнє для посилення боротьби зі зневірою. Він тривалий час не становитиме для нас проблеми.
— Отже, вони вже на шляху в майбутнє. Варто й комусь із нас наслідувати їхній приклад, — зітхнув Ейнштейн.
* * *
І хоча вони говорили: «До зустрічі!», кожен знав, що прощається назавжди.
Чан Вейси й інші старші генерали Космічних сил приїхали в аеропорт, щоби побачитися й попрощатися з особовим складом першого контингенту політичних кадрів, які відряджалися в майбутнє. Він із рук до рук передав Чжану Бейхаю листа.
— Це рекомендаційний лист до мого наступника в майбутньому. Я детально описав ситуацію і наполегливо рекомендував тебе до призначення на відповідальну посаду. Запланований проміжок гібернації — щонайменше п'ятдесят років, або й більше. На той момент ви можете зіткнутися зі значно складнішими умовами праці та гострішою ситуацією. Тож, по-перше, вам слід якнайшвидше адаптуватися до реалій майбутнього, але берегти в серці нинішні воїнські звитягу й доблесть. По-друге, ви маєте чітко визначити, які з сучасних методів вашої роботи виявляться архаїчними, а які не втратять ефективності. Це може стати головною перевагою фахівців у майбутньому.
— Командувачу, я вперше в житті трохи жалкую через свій атеїзм. Адже сподівання на можливу зустріч десь у інших світах зігріли б моє серце, — сказав Чжан Бейхай.
Чан Вейси був трохи здивований такими словами людини, яку вважав взірцем суворого реаліста, але відчув, що ці слова зачепили за живе всіх присутніх, хоча жоден із них, як справжній солдат, не виказав цього.
— Я дуже тішуся, що нам довелося зустрітися й попрацювати разом у цьому житті. Передавай вітання майбутнім товаришам, — мовив Чан Вейси. Остаточно розпрощавшись, увесь склад контингенту піднявся на борт літака.
Чан Вейси невідривно дивився, як віддаляється постать Чжана Бейхая, і думав про те, що ось чудовий солдат, справжній воїн його залишає, і годі зустріти когось подібного. Звідки взялася його непохитна віра? Відповіді на це запитання він шукав постійно, інколи навіть трохи заздрив Бейхаю. Солдат зі щирою вірою в
