Притулок пророцтв - Деніел Кіз

– Судячи з того, що мені розповіли про сибірку, якщо я розіб’ю цю штуку, у нас буде десь із тиждень часу.

– Клянуся, я планував забрати тебе з собою.

– Скажи, що кохаєш мене.

– Я кохаю тебе.

Вона простягнула вперед руки.

– Останні обійми? Торкнемося тілами.

Алексі пригорнув її.

Вона стиснула трубку в лівій руці.

– Я бачу, що ти досі мене хочеш, – прошепотіла вона. – Поцілуй мене, – її рука потягнулася до рота. Просунула трубку собі між зубів. Не встиг він зупинити її, як Рейвен розкрила його губи язиком і розкусила трубку. Скло розбилося в їхніх ротах. На колючий біль вона не зважала.

Рятувала тисячі убивче-самогубчим поцілунком.

– Ні!

Крізь скривавлені губи вона прошепотіла:

– Ти ніколи не покинеш мене, Алексі.

– Ти знову здуріла. Я забираюся геть.

– Надто пізно, Алексі. То був поцілунок смерті сибірки.

– Тоді помру мучеником. Ще маю час посадити драконячі зерна рештою трубок.

Вона відійшла і кинулася до поручня. Спинилася. Глянула в сходовий колодязь. Заплющила очі. Глибоко вдихнула. Та яка різниця. Усе одно помре.

Спотикаючись закрученими сходами, вона розтовкла кілька трубок об стіну. Зіп’ялася на ноги і побігла далі вниз. Алексі йшов позаду. Кинула ще кілька трубок.

Четвертий поверх. Третій. Другий. Перший.

Усі.

Він схопив її.

– Ти не уявляєш собі, що наробила.

– Ти сказав, що ми споріднені душі. Я врятувала тисячі душ, таких же, як і наші.

– Божевільна.

Рейвен засміялася.

– Безумовно. Вони не зможуть знести нашу заражену психлікарню ще багато років. Ми тут можемо кохатися, доки не посиніємо, Алексі. Не марнуймо останні дні, поки на наших тілах іще є плоть.

Він потягнувся назад.

– Я йду.

– Куди побіжиш зі смертю всередині тебе? Смерть, яку ти сюди приніс, заразила цю божевільню. У нас є десь із тиждень на секс, разом, у цій психічній могилі.

– Дурепа! Що ти верзеш? У нас немає часу.

– Ти віриш у життя після смерті, Алексі?

– Так, але мені подобається це життя.

– Ми довго належатимемо одне одному, Алексі.

– Ти про що? Розумієш, що це все дарма?

Вона прошепотіла йому у вухо:

…як каже ворон, не дарма…

ЕПІЛОГ

Реальні події

Після вибуху в Піреї грецька поліція знайшла сховище зброї на таємній квартирі. Більшість терористів «Сімнадцятого листопада» схопили і судили. 7 грудня 2003 року п’ятнадцятьох визнали винними і засудили до довічного ув’язнення. Чотирьох виправдали.

Невдовзі ЗМІ отримали повідомлення: «Ми ще живі».

О 6:00 12 січня 2007 року посольство США в Афінах обстріляли з гранатомета. Терористична група другого покоління, що назвала себе «Революційною боротьбою», взяла на себе відповідальність за інцидент.

Згідно з «Нью-Йорк Таймс», у червні 2007 року двох чоловіків і жінку схопили в Афінах, коли вони начиняли поліцейську машину кустарною вибухівкою. Це були перші нові арешти за місяці нічних підривів банків і податкових служб. Десятьох терористів помітили, коли вони кидали коктейлі Молотова у філію Євробанку. Вогонь загасили, проте терористи втекли.

Першого лідера «Сімнадцятого листопада» (у книзі вказаний як Мірон Коста) так і не знайшли. Вважають, що він переховується на одному з понад 1400 грецьких островів у Егейському та Іонійському морях.

В Ашрафі лідери «Моджахедін-е Халк» досі чекають, що Державний департамент і Пентагон вирішать свої суперечки стосовно вилучення МЕХ зі списку терористів[54]. Вони сподіваються, що Пентагон візьме гору і дозволить їм взяти участь у тому, що вони вважають неминучою війною проти Ірану. Кілька сенаторів, як республіканців, так і демократів, підтримали їх. Інші виступили проти таких дій.

Сержант Вільям Сазерленд 9 листопада 2003 року сказав «Вашингтон Пост»: «Вони терористи, а не патріоти». Колишній генсекретар Колін Павел, з іншого боку, вказав колишньому міністру безпеки Доналдові Рамсфелду, що сили «Моджахедін-е Халк» – це не союзниці США, а заручниці.

Згідно з випуском «Нью-Йорк Таймс» від 27 липня 2004 року, американські військові вважають «Моджахедін-е Халк» «особами під захистом», які підпадають під четверту Женевську конвенцію і мають імунітет проти виселення. Газета «Крисчен Саєнс Монітор» 29 липня написала: «Статус осіб під захистом – це перемога для яструбів, які підтримують використання МЕХ проти Ірану».

Згідно з «Ньюзвіком» від 14 лютого 2005 року, адміністрація Буша мала намір використати агентів МЕХ проти Ірану, а Пентагон сподівався «…натренувати як шпигунів…» деяких заручників МЕХ.

Члена парламенту Іраку заочно засудили до смертної кари в Кувейті за планування нападів на американське та французьке посольства, під час яких загинуло п’ятеро американців. Згідно з «Нью-Йорк Таймс» (7 лютого 2007 року), його ідентифікували як терориста «…“Стратиджик Полісі Консалтинґ”, іранського дисидентського угруповання у Вашингтоні… яке дістає значну кількість інформації від Народних моджахедів (sic), найбільшої та найзагрозливішої групи, налаштованої проти Тегерана».

Лідери Тегерана досі вимагають, щоб членів МЕХ повернули в Іран, де – як стверджують – їх очікує смертна кара. Інші мусульманські країни відмовилися надати їм притулок. Суперечка між Держдепартаментом і Пентагоном досі не вирішилася.

Військова розвідка США стурбована ймовірністю масових самогубств у Ашрафі, у разі, якщо Сполучені Штати спробують знешкодити табір.

У січні 2006 року міністерство оборони Болгарії віддало наказ ста п’ятдесяти чотирьом солдатам, включно з тридцятьма чотирма офіцерами штабу (озброєними електрошокерами та іншими засобами контролю поведінки натовпу), взяти під контроль опір у таборі, якщо лідери організують виступ проти усунення рядових. Їхня основна мета – запобігання масовим самогубствам.

Хоча болгарці взяли контроль над життям усередині табору, сили США залишаються на місці за межами Ашрафу, щоб підтримувати безпеку перед загрозою поступового розгону військового складу МЕХ.

На час написання цих рядків доля МЕХ, «священних народних воїнів джихаду», в Ашрафі залишається під питанням.

Примітка автора

Ця книжка – художня вигадка. Хоч я дозволив собі поетичний вимисел, дві маловідомі терористичні організації, зображені в романі, існують насправді. Обидва марксистсько-ленінські угруповання, грецьке й іранське, виникли внаслідок нападів з боку влади на студентів, що протестували проти тиранічних режимів, які, на їхню думку, підтримувало ЦРУ.

Примітки

1

Рухолла Мусаві Хомейні (1902—1989) – верховний лідер Ірану з 1979 до 1989 року. (Тут і далі прим. пер.)

2

Алі Гассан аль-Маджид (1941—2010) – двоюрідний брат Саддама Хусейна, страчений за знищення курдського населення хімічною зброєю.

3

Рядки з комедії «Лісістрата» Аристофана, переклад Бориса Тена.

4

Raven (англ.) – ворон.

5

Patty Hearst (1954) – онука американського мільярдера Вільяма Рендольфа