💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Темний ліс - Лю Цисінь

Читаємо онлайн Темний ліс - Лю Цисінь
докладені заради успіху в майбутньому, цілком марні. І це в певному сенсі можна вважати перемогою.

— Тож софони домоглися свого?

— О, звісно. У людства замале теоретичне підґрунтя для інших думок: класична фізика, квантова механіка й теорія струн, яка, загалом, щойно зародилася. І лише Небу відомо, до яких проектів ми спроможемося все це застосувати.

«Високий рубіж» натужно ревів авіаційними двигунами, й далі набираючи висоту. Здавалося, літак підіймався на справжню гору, але провалів не було. Космоліт сягнув 30-ти тисяч метрів висоти, верхньої межі для авіапольотів. Чжан Бейхай побачив, що небесна блакить блякне, обрій темнішає, а сонячне світло навпаки — яскравішає, різкішає.

— Наша висота — 31 тисяча метрів. Політ в атмосфері завершено, переходимо безпосередньо до польоту в космічному просторі. Будь ласка, встановіть ваші крісла згідно з інструкцією на екрані, щоб зменшити дискомфорт унаслідок перевантаження.

Цієї миті Чжан Бейхай відчув, що космоліт начебто підстрибнув, немов позбувся тягаря.

— Відділення атмосферних двигунів, зворотний відлік до запуску космічних: 10, 9, 8…

— З їхньої точки зору ось це — справжній запуск, насолоджуйтеся, — Дін Ї заплющив очі.

Коли відлік добіг нуля, почулося приголомшливе ревіння, ніби загарчало саме небо. Перевантаження поступово причавлювало їх і все навколо гігантською долонею. Чжан Бейхай із неймовірним зусиллям повернув голову, щоб глянути в ілюмінатор. З його місця не було видно струменю вогню із сопла реактивного двигуна, але розріджене повітря зовні забарвлювалося у гарячий червоний колір, мовби «Високий рубіж» мчав у розчиненому призахідному Сонці.

За п'ять хвилин блоки розгону також відділилися, а ще за п'ять — вимкнувся головний двигун. «Високий рубіж» вийшов на задану орбіту.

Важка долоня перевантаження раптом відпустила Чжана Бейхая, і його тіло випливло з глибокого крісла.

Паски безпеки не дозволили відлетіти далеко, але за відчуттями він і «Високий рубіж» вже не становили єдиного цілого. Гравітація, що їх поєднувала, зникла, й вони з космольотом просто паралельно пливли в космосі, кожен своїм курсом. Зазирнувши в ілюмінатор, Чжан Бей-хай побачив найяскравіші в своєму житті зорі. Пізніше, коли космоліт почав маневрувати, сонячні промені крізь ілюмінатор затопили салон: у конусі світла затанцювали незліченні яскраві цяточки — частки пилу, що літали в невагомості. Коли космоліт знову повільно обернувся, Чжану Бейхаю відкрилася панорама Землі. Але орбіта виявилася низькою, і сферу можна було побачити лише частково. Лінія обрію не давала змоги розгледіти планету загалом, але вгадувалися обриси континентів. Далі в ілюмінаторі знову відкрилася велична панорама неба, всіяного зорями. Це видовище було найдивовижнішим із усього, що Чжану Бейхаю доводилося бачити в житті. Подумки він вимовив: «Батьку, я зробив перший крок».

* * *

За ці п'ять років генерал Фіцрой почувався буквально Оберненим до стіни. Його стіною став величезний екран із фотографією ділянки зоряного неба, де розташовувався Трисолярис. З першого погляду знімок видавався повністю темним, аж до чорноти, але придивившись, можна було вгледіти дрібні спалахи зір. Фіцрой настільки зжився з цим зображенням, що коли вчора під час нудної зустрічі спробував з пам'яті відтворити на папері положення зір, а потім порівняв малюнок зі знімком — збіг сягнув майже ста відсотків. Три зорі Трисоляриса розташовувалися в самому центрі й були непомітні неозброєному оку. Якщо не збільшувати масштабу зображення, вони сприймались як одна зоря, але за наближення можна було розгледіти три окремі тіла, що змінювали своє положення в просторі з кожним наступним масш-табуванням. Хаотичний танець у Всесвіті зачаровував його настільки, що він геть забував про мету свого спостереження. Перша «щітка», знайдена п'ять років тому, розпалась, а друга ще не з'явилася. Трисоляріанський флот залишав по собі помітний слід, лише коли пролітав крізь хмари міжзоряного пилу. Астрономи на Землі, спостерігаючи за поглинанням світла віддалених зір, визначили, що за чотириста років польоту трисоляріан-ському флотові доведеться пролетіти крізь п'ять подібних хмар. У народі їх називали «сніговими заметами» за аналогією з тим, як рух подорожнього можна визначити за слідами на снігу.

Якщо трисоляріанський флот усі ці роки рухався зі сталою швидкістю, нині він мав увійти в другу хмару міжзоряного пилу.

Фіцрой заздалегідь приїхав до Центру управління космічного телескопа «Габбл ІІ», й Рінгер засміявся, коли побачив його.

— Генерале, вам, як дитині на Різдво, кортить розгорнути подарунки?

— Ви казали, що сьогодні — розрахункова дата входження трисоляріанського флоту в другу хмару.

— Саме так, але станом на сьогодні трисоляріанський флот здолав відстань, що дорівнює лише 0,22 світлового року, залишається ще аж чотири світлові роки. Це означає, що ми матимемо змогу пересвідчитися у його входженні в другу хмару лише за чотири роки, коли світло досягне нашої планети.

— О, вибачте, я про це зовсім забув, — Фіцрой похитав головою. — Мені треба знову все побачити, щоб виміряти швидкість і прискорення руху флоту, які могли за цей час змінитися.

— Не вийде. Ми за межами світлового конуса.

— Що?

— Поширення світла вздовж осі часу звужується. Фізики це називають світловим конусом. Спостерігач, який знаходиться за межами світлового конуса, не може поба-чити й зрозуміти події, що в ньому відбуваються. Хтозна, скільки інформації про найважливіші події в усьому Всесвіті просто зараз зі швидкістю світла надходить до нас; деякі сигнали, можливо, здолали відстань, що дорівнює сотні мільйонів років, але ми й досі за межами світлового конуса цих подій.

— Доля всередині світлового конуса.

Рінгер на секунду замислився, й нарешті кивнув:

— Гарна аналогія, генерале! Але ж софони здатні бачити, що відбувається всередині світлового конуса, перебуваючи за його межами.

— Тож софони здатні керувати долею, — помовчавши в глибокій задумі, відповів Фіцрой і знову повернувся до терміналу обробки отриманих знімків. П'ять років тому молодий інженер на ім'я Гарріс, який тут працював, гірко заридав, уперше побачивши «щітку». Пізніше він поринув у тяжку депресію і майже відмовлявся спілкуватися з людьми. Його подальша доля після звільнення з центру залишилася невідомою.

На щастя, таких людей було небагато.

* * *

Цієї пори року температура повітря швидко падала, й починало сніжити. Зелений колір поступався білому, озеро сковувало тонким льодом. Барви природи тьмяніли, вицвітали, ніби кольорова фотокартка вигорала й перетворювалася на чорно-білу. Тут тепла пора року ніколи не затримувалася надовго, але тепер, після від'їзду коханої з донькою, Едемський сад втратив для Ло Цзі магічну ауру.

Зима — сезон для роздумів.

Коли Ло Цзі почав розмірковувати, несподівано відкрив, що вже давно був зайнятий вирішенням проблеми й нині зупинився на півдорозі до розв'язання завдань. Він пригадав, як під час

Відгуки про книгу Темний ліс - Лю Цисінь (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: