Невеличка драма - Валер'ян Петрович Підмогильний

8

Це небезпечно для дівчини, в якої немає батьків, і взагалі це до добра не доведе… (нім.).

9

Найлюб'язнішою жінкою з усіх, яких вона знала будь-коли (нім.).

10

Дівонько, красунечко, віддайся за мене… (нім.)

Комментарии

1

«В чарах кохання моє дівування…» — Тут дещо довільно процитовані рядки популярної поезії українського поета К. Білиловського (1859–1938), яка входить до численних українських збірників, антологій, всеможливих «декламаторів». Покладена на музику, вона стала народною піснею, варіанти якої записані в різних областях України. У найповнішому виданні поетичної спадщини К. Білиловського (К.: Рад. письменник, 1981) строфа, винесена в епіграф роману, звучить так:

В чарах кохання моє дівування

Хочу я вільно, як пташка, прожить,

Вільне обрання і вільне кохання,

Серденьку воля, як хоче любить!.. (С. 72).

2

З дуже гарного роману. — Джерело цього епіграфа встановити не вдалося.

3

Канів — районний центр Черкаської області, відомий із 1144 р.

4

Жилянська вулиця — колишня назва вулиці Жаданівського в Києві (імені активного учасника революції 1905–1907 рр. у Києві Б. П. Жаданівського).

5

Нархарч — система народного харчування (їдальні, буфети тощо).

6

Бупр — будинок примусової праці.

7

Політехніка — Тут: політехнічний інститут.

8

Караваївські лазні — розташовані на вул. Караваєвській у Києві (тепер вул. Льва Толстого). Володимир Опанасович Караваєв (1811–1892) — професор Київського університету, хірург І офтальмолог. Перший декан медичного факультету університету. Один з основоположників вітчизняної офтальмології, практично перший у Росії хірург-окуліст. Був обраний почесним громадянином м. Києва.

9

Арсенальна — вулиця в Печерському районі м. Києва. Назву дістала від заводу «Арсенал».

10

Серен Кіркегор (Серен К’єркегор; 1813–1855) — датський філософ, попередник екзистенціалізму. Справжня філософія, за його вченням, мусить мати глибоко особистісний характер. Звідси невизнавання ним філософії німецьких ідеалістів, які мислять лише з загальносуспільних позицій.

11

Айвазовський Іван Костянтинович (1817–1900) — російський живописець. Уславився полотнами на морську тематику («Дев'ятий вал», «Чорне море»), відомий і як автор картин з життя українського народу («Чумацька валка», «Весілля на Україні»).

12

Кайзерлінг Герман (1880–1946) — німецький письменник і філософ-ірраціоналіст. Проповідував повернення до цілісності буття через пізнання східної мудрості («Мандрівний щоденник філософа»).

13

Робесп’єр Максимільєн (1758–1794) — діяч Великої Французької революції. Один з керівників якобінців (революційних демократів), відзначався бурхливою революційною енергією, безстрашністю, видатними організаторськими здібностями. Внаслідок контрреволюційного перевороту 9 термідора (27 липня 1794 р.) був гільйотинований.

14

Шопен Фридерик Францішек (1810–1849) — польський композитор і піаніст. Творчість Шопена — епоха у світовій музиці завдяки високому ідейно-художньому рівню та новаторству форми (мелодики, ритміки, гармонії). Шопен використовував елементи народної музики інших слов’янських народів, зокрема українців.

15

Мендельсон-Бартольді Якоб Людвіг Фелікс (1809–1847) — німецький композитор, диригент, органіст, засновник першої німецької консерваторії (1843).

16

Чайковський Петро Ілліч (1840–1893) — російський композитор. Його спадщина — одна з вершинних досягнень світового музичного мистецтва. З юнацьких літ Чайковський часто бував на Україні, писав твори на місцеву тематику: пісні на слова Шевченка, українська мелодика в операх «Черевички», «Мазепа».

17

Гріг Едвард Гагеруп (1843–1907) — норвезький композитор, основоположник національної музичної школи. Світову славу принесла йому музика до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт».

18

Пятакова вулиця — нині вулиця Саксаганського в Києві. Названа на честь Пятакова Л. Л. (1888–1918) — одного з керівників революційних подій 1917 р. у Києві (з жовтня 1917 р. — голова міського військово-революційного комітету).

19

Німецький хімік Абдергальден Еміль (1877–1956) — швейцарський біохімік, іноземний член-кореспондент АН СРСР (1923). У 1904–1945 рр. працював у Німеччині, досліджував структуру і функції білків.

20

Бісекриса. — Тут: звульгаризоване ім’я Беатріче — платонічне кохання великого італійського поета Данте, яке стало символічним.

21

Мадемуазель Помпадур — фаворитка французького короля Людовіка XV (1721–1764). Фактично керувала внутрішньою і зовнішньою політикою Франції останні двадцять років життя.

22

Мечников Ілля Ілліч (1945–1916) — російський і український біолог, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Народився на Україні (Харківщина), працював тривалий час в Одесі, заснував тут першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер науково-дослідний інститут). Лауреат Нобелівської премії (1908) за відкриття фагоцитозу (захисного пристосування у тварин і людей).

23

«Камертон». — Тут: перекручена назва «Декамерону» — класичного твору великого італійця Д. Боккаччо.

24

Бекон Френсіс (1561–1626) — англійський філософ і державний діяч, родоначальник англійського матеріалізму, спрямованого проти ехоластики та богослов’я. Метою знань Бекон проголосив здатність науки збільшувати владу людини над природою. Автор трактату «Новий Органон» та утопії «Нова Атлантида».

25

Софія. — Тут: Софійський собор у Києві.

26

Маруся Богуславка — легендарна героїня української народної думи «Маруся Богуславка», яка, лишившись в неволі у турецького паші, визволила «сімсот козаків». Сюжет думи для своїх однойменних творів використовували І. Нечуй-Левицький, М. Старицький.

27

Бондарівна — героїня української народної пісні-балади «У містечку Богуславку» — нескорена, горда українка, яку не змусила жити в неволі навіть загроза смерті:

Ой волю ж я, пан Каньовський,

В сирій землі гнити,

Ніж з тобою поневолі

На цім світі жити

(Українські народні пісні/У 2-х кн. — К., 1954. — Кн. 1. — С. 131).

У контексті роману йде своєрідне протиставлення вчинків Марусі Богуславки і Бондарівни, «вічна» альтернатива: пожертвувати своєю волею задля врятування інших чи лишитися нездоланною особистістю за будь-яких обставин. В українському фольклорі знайшли відгук обидві позиції.

28

…слова-полова, але огонь в одежі слова… — з вступного слова І. Франка до поеми «Лісова ідилія» (1900 р.).

29

Сосюра Володимир Миколайович (1898–1965) — український радянський поет, учасник громадянської та Великої Вітчизняної війни, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1963). Видав понад 80 збірок поезій. Після О. Олеся вважався найніжнішим ліриком України. Останнім часом нову хвилю уваги до творчості В. Сосюри викликали публікації його «шухлядного» автобіографічного роману «Третя рота» (1988), а також ряду поем 20—30-х років, котрі відтоді не перевидавалися.

30

Січ (Січ Запорізька) — організація українського козацтва, що склалася в пониззі Дніпра на початку XVI ст. Засновниками її були українські селяни й козаки, які втікали за Дніпрові пороги й створювали укріплення — січі. Перша Січ виникла на о. Томаківці, потім переносилася на інші острови — було близько десяти місць заснування Січі. У XVI–XVII ст. Запорізька Січ була важливим центром визвольної боротьби українського