І що будуть часи — нас спасуть і розрадять, І видадуть крем від засмаги, І навчать промовляти слова, Від яких небеса похолонуть. Все ще буде. І скоро. От-от. Майже вже. Я заплющую очі і бачу, Як сонце приходить до мене. І я гладжу його, мов кота, І наказую: «Будь!» А на ранок я знову будую свій дім, До стеблини стеблина. І дивлюсь золотими очима, Як гасне і знову спалахує світ.

Через чотири сторінки ліфт приїхав на 99-й поверх і поніс Марца вниз, залишивши порожній хол і стілець із книжкою, розгорнутою на сторінці 63.

Прикладай лінійку до земної кулі. Так, чи довго, — сам до себе прийдеш. Смішно — бо неправда. Гірко — бо життя. Кілометри, змотані в клубок, Колобком одурять — І сидиш, мов нікуди не тікав: На канапі, ноги підібгавши, П’єш із чашки, з мисочки їси. І ніяких днів навиворіт, Людей із серцями замість ягід у руках. А всередині тебе тим часом росте гора, Що старший — то важче

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Жуйка - Марія Козіренко (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Пам’яті «проклятих поетів» - Оксана Стефанівна Забужко Недопите мартіні б’янко - Наталія Володимирівна Сняданко Давно, знебулий раб, замислив я втекти... - Генрі Лайон Олді Село не люди - Люко Дашвар Холодний Яр - Юрій Юрійович Городянин-Лісовський