Сни Юлії і Германа. Кенігсберзький щоденник - Галина Василівна Москалець

Як добре, коли ти глибоко занурюєшся в стихію романного світу. Той, хто не зазнав такого відчуття, ніколи не оцінить магії слова.

25.10.2009

Про Кенігсберг не було написано за його «життя» жодного роману. Усім здавалось, що у міста довге життя, і що в XX столітті міста не зникають з лиця землі. А ще більша трагедія — перейменування міст. Кенігсберг зазнав одразу двох катастроф. Моя спроба описати час, коли Кенігсберг ще був Кенігсбергом, можлива лише за умови, що я знатиму, що трапилось згодом. Тому елемент містики повинен бути присутній. Вдавати, ніби нічого не трапилось — це в дусі того часу, в якому я прожила більшу частину свого життя.

Згадалась космогонічна теорія Канта, про те, що первісний хаос не міг бути цілком однорідним, бо тоді Всесвіт не міг би створитись. Гравітація виникає лише за умови неоднорідності. Так само й з думками. Посеред повної сірості й порожнечі щось трапляється, і тоді народжуються найсвіжіші думки та ідеї.

28.10.2009

Якими різними стають міста, що їх відвідуєш через багато років і входиш до них з чорного ходу. Зустрічаєш запустіння, в якому є натяк на майбутній добробут, але чомусь це майбутнє не настає надто довго, і, мабуть, вже не настане при тобі. Розкіш і злидні, лінивство і турбота, багряне мереживо дикого винограду і обписані непристойностями стінки ліфтів… Храми й будинки, що повторюють обриси довколишніх гір. Переплутані дати й хибні написи, і стяті бурею верхівки ялиць на перевалі. І раптом хочеться побачити стихію, стати її очевидцем, летіти разом з нею і впасти разом з нею на діл.

Отакі враження від Ужгорода, міста контрастів. У тобі, здається, вже згладжені всі контрасти, а туга за життям, сповненим одночасно краси й потворності, все ще існує.

29.10.2009

Думка про те, що світи, які живуть всередині нас, вмирають разом з нашою свідомістю, якщо не випустити їх з клітки. Але не всім світам буде комфортно на волі. Деякі розсиплються відразу, інші зміняться до невпізнання, а за іншими почнуть полювати. Однак прожити життя, не звільнюючи породжені тобою світи, означає змарнувати життя.

Якщо Бог несправедливий і нездатний тебе зрозуміти, можливо, за межами його володінь існує інший Бог? Можливо, Кант здогадувався про це, бо в похилому віці став ще більш розкутим, випередивши свій час на століття, включно з нашим? Адже вся справа в механізмі пізнання, в тому, чи вміємо ми пізнавати.

30.10.2009

Чому одні люди зазнають стільки страждань, а ті, хто поруч, не страждають зовсім? Вища мудрість незрозуміла для нерозвинутого розуму, проте відчуття, що тобою щось керує, виникає у кожної людини. Існують закони, які людина не може осягнути, однак намагається це зробити. А що буде далі? Думаю, людина зникне, добровільно припинить своє існування, усвідомивши, що воно безсенсовне. І спостереження за нею припиниться.

03.11.2009

Згадала прийом, описаний Фрейдом: заміна одних слів на інші. Замінила у сні Кенігсберг на Карфаген. Друга назва створює відчуття безпеки Місто стає чужим і далеким. Історія старіє, зруйнування Карфагена вже відбулося й змінити нічого не можна. Тепер потрібно повільно руйнувати це відчуття безпеки, перейти в іншу площину. Чим більше варіантів, тим більше шансів змінити світ власної свідомості.

04.11.2009

Щойно подумала, що пережити смерть близької людини допомагає усвідомлення зв’язку цієї смерті зі Всесвітом, бо насправді ніхто не помирає самотнім, це лише нам здається, бо живі інтуїтивно відгороджують себе від вмираючих, щоб їх не затягнуло у вир смерті. Але я мала на увазі зовсім не табу, а нерозгадану таємницю, ту містерію, велич якої не здатні передати навіть ритуали. Яким чином реагує на смерть Всесвіт? Що з ним відбувається, чого не може бачити ніхто? Образ зірки, що гасне, розірвана завіса, затьмарене сонце — що за ними приховано, врешті? Боюсь, що навіть після смерті ми цього не довідаємось.

Сон свідомості, який триває вічно, — можливо, це і є смерть?

05.11.2009

Несподівано з’явилася цікавість до землі Східної Пруссії. Вбогого ґрунту, що потребує значного внесення добрив. І одразу знайшлася людина, яка знається на ґрунтознавстві й може мене проконсультувати. Через сто років цю землю підживлять трупи мертвих солдатів і цивільного населення. А тепер агрономічна наука тільки починає зароджуватися в Німеччині. Філософія і сільське господарство будуть найпередовішими в той час на німецьких землях. Жорстка суспільна система і бідні ґрунти завдяки праці виявлять величезний потенціал людського розуму. Це справді прекрасно.

06.11.2009

Доводиться увесь час переходити з однієї роботи до іншої, увечері бракує в домі тиші, щоб зосередитися. І заважає тривожне відчуття зими, яка наближається. Важко буде її пережити.

У романі щось відбувається з часом. У підвалі — кінець зими. А в місті, можливо, навіть літо. Як дізнатися, коли довкола попіл та руїни?..

Мені не доводилось раніше описувати смерть людини. Смерть завжди була миттєвою. Одна фраза — і немає людини. Але тепер я знаю, що смерть здебільшого важка й болісна. Безкінечна серія видихів. Страшно про це писати, але якось по-дурному уявляти агонію як ланцюжок спогадів і наближення до світла наприкінці тунелю.

07.11.2009

Мені завжди здавалося, що важлива не кількість слів у творі, не багатство словника. Зі слів можна створити безліч комбінацій, і кожне нове слово додає ще більше варіантів і, можливо, викликає навіть потрясіння. Слова — це та сама земля, з якої проростають образи й символи. Стосовно ж свідомості, то вона є тією самою землею, в якій проростають слова. І якщо це суперечить логіці, то що ж, мені так зручніше. Головне, що це береться не з повітря чи з нічого.