Павлiк Морозов - Олександр Сергійович Подерв'янський
Пророк Микола.
Так, я пророк – пєдант-акуратіст,
Молюся богу я і пизджу фарісєїв.
Павлік Морозов.
Але ж його нема. Так в школі я учив,
Шо все зробив не бог, а обізяна.
Пророк Микола.
Сказала це тобі та срака п'яна,
Шо їсть її Альонушка тепер.
Павлік Морозов (кричить до піонерів).
Хлопці, наябували нас, бог є!
Всі падають на коліна і пиздять мармизами болотні незабудки Савва Морозов і Щукін запопадливо пиздять сильніше за всіх. Засцана блядь вилазить з кришталевої домовини і з цікавістю спостерігає величне видовище масового покаяння.
Пророк Микола.
Покайтесь, браття, і не робіть хуйні,
Не бздіть нікого, за нами Аполлон!
Якщо хтось скаже вам, шо він – мудак,
Шо хтива обізяна сидить на променистій колісниці
I чуха сраку арфою співця,
Ви зараз же такому мавпофілу ногою
Бийте в яйця. У цей спосіб
Загітував багато неофітів —
Сказати вам по правді, не люблю я
Тих блядських теревенів, бо не вірю
У силу слова я, а вірю
У силу піздюлєй!
З цими словами пророк для профілактики пиздить неофітів ногою по зубах і по печінці.
Павлік Морозов.
Учителю, ми за тобой підемо,
Не будем пиздити всіх тих, кого раніше
Ми пиздили, а тіки тих,
Кого ти скажеш.
Пророк Микола.
Ідіть по світу, діти Аполлона,
І агітуйте бидло безпринципне
Фігурними піздюлями. Не бійтесь,
Коли, священной люттю надіхненні,
Ви зробите калікою когось.
Вас будуть тіки більше поважати,
Підносити дари і пригощати
Портвейном ароматним. Ви об стіну
Побийте ті пляшки, дари до хати
Господаря знесіть, а потім сірниками
Підпаліть його обійстя. їх сусіди
Тоді полюблять вас і скажуть: «Це святі!
Ідіть сюда, ми чуда хочемо». Халяви
Чобіт своїх від оруда обтрусіть
І йдіть до них вечеряти.
Павлік Морозов.
А чудо?
Пророк Микола.
Чудо в тому полягає,
Шо пиздити не будете ви їх.
Савва Морозов.
О, мудрий наш пророк! Старцям потворним
Дозволь піти в свої дома убогі,
Шоб ми могли молитись Аполлону,
Альонушці, зеленим бісам, відьмам.
А сірники тримати на полиці
Ми будемо, чекаючи святих,
Нехай придуть і спалять кїбіням
Майно улюблене, а нам, старцям нужденним,
Повибивають зуби, нам же краще.
Бо легше тим прийти до Аполлона,
В кого нема зубів, відбиті нирки,
Замість очей стирчать криваві дірки,
І рідка волосня нагадує про жізнь
Розпусную з блядями і пмназістками!
Павлік Морозов.
Все, батько, напизділи ви! Вам треба
Скоріш додому бігти, бо в лабази
Ви мрієте залізти. У пилюці,
В танцюючому світлі каганця,
Ви з головою зануритесь у гроші,
І, як свиня, в них будете качатись,
І криками дурними кажанів
Лякать під стріхою. Я помічав за вами
Уже давно цю пиздувату жадність!
Невидимий, за вами я ходив
З ліхтариком в кишені
Моїх штанів широких. Я сокиру
З собой носив, шоб нею запиздячить
Пацюків, шо по коморах нишпорять. Як раптом
Спинились ви, і вогник освітив
Потворну вашу пику, хижі зуби
І слину, шо котилася із рота
На землю вогку. Я вас упізнав,
І так мені зробилися противні
Інстинкти ваші дикі, шо ледь-ледь
Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
Раптово перший півень прокричав,
Ви матюкнулись лайкою брудною
І двері зачинили, мабуть, мамку
Пішли їбать бєзчувствєнно. Грошима
Ви шаруділи, бавилися хуєм
Через кишеню. Схаменіться, батьку!
Віддайте гроші капостні на храма!..
Павлік Морозов величним жестом показує на пацавату ізбушку на курячих ножках.
Савва Морозов.
Ага, гандони, грошей захотілось?!
Гамна вам на лопаті, жебракам!
Він робить руками всім зрозумілого жеста.
Пророк Микола.
Я сумно дивлюся на наше покоління,
Жлобів невихованих! Гроші їм дорожчі
За храм святий! Мамоні, а не богу
Возносять ці хуї свої молитви!
Ви тихо задушіть його,
Як цуцика. Хто хоче це зробити,
Хай вийде на три
