Виправний день - Чак Паланік
Коли вони йшли, а тишу між ними розбивали лише блокфлейта і часті крики павичів, спала їй на думку відповідь. Дівчина, яку вона знала з коледжу. Вільнодумна Шаста зовсім забула: Шарм.
Дівчина, не схожа на жодну іншу. Лише Шарм була такою, як Шарм.
На міфологіях світу доктор Бролі розповідав їм давню грецьку легенду про Беллерофонта, героя, що приручив летючого коня, Пегаса. Він бився й переміг жіночі легіони амазонок і вбив дракона, Химеру. Непереможний Беллерофонт попросив бога Посейдона затопити народ Ксанфу, але ксанфські жінки виступили проти хвиль, що наближалися. Ці заповзяті жінки підняли спідниці й показали океанові свою голу жіночу плоть.
У різних культурах, від Європи до Індонезії та Південної Америки, у давньому світі вірили, що голі пілотки завжди відлякують зло. Аж до вісімнадцятого століття над дверима і воротами замків і церков каменярі вирізьблювали зображення жінок, які сидять навпочіпки й показують себе. Вважалося, що ні Сатана, ні будь-яке інше зло не витримають вигляду жіночих геніталій.
Коли проти них виступили всі піхви Ксанфу, хвилі розійшлися від страху. Хвилі відступили, і Беллерофонт потерпів поразку. Навіть крилатий Пегас здурів і кинувся геть.
Ідучи рука об руку з Чарлі, Шаста міркувала про те, що сталося невдовзі після навчального модуля на тему давнього світу.
Шарм, очевидно, взяла те заняття надто близько до серця. Тоді, в тижні перед Виправним днем, коли приречений надлишок чоловіків молодіжного випину ще залицявся, вона використала свої нещодавно здобуті знання з користю. Студентська чоловіча команда з лакросу одного разу оточила її в безлюдному коридорі. Агресивні підлітки грайливо намагалися припасти ротами до її грудей крізь светр і штрикати її в сідниці механічними олівцями. Замість того щоб жаліти це неминуче гарматне м’ясо, Шарм, не роздумуючи, застосувала античну техніку.
Поки вони витанцьовували навколо неї, Шарм просто підняла перед своєї короткої спідниці чирлідерки. Повністю оголилася, не прихована білизною, вона: її вульва. Привчені до банальних безволосих піхов із порнографії, молоді чоловіки нажахано відскочили. Так само як наступ армії волохатих піхов відлякав крилатого жеребця Пегаса, кошлатий сексуальний центр Шарм шокував потенційних кавалерів. Коли їхні кепкування стихли, вона стиснула сідниці, роблячи випад геніталіями в їхній бік, наче смертельною шаблею. У паніці вони повалили назад. Звелися на ноги і втекли, та навіть коли вони поспіхом відступали, Шарм не опускала спідницю й атакувала їх своїм рудуватим лобковим волоссям, схожим на гриву навколо жадібної пащі нещадного африканського лева. Для підсилення вражень вона гарчала й ревіла, так ніби її пілотка мала власний жорстокий голос.
Шаста була свідком цього розгрому. Грайливий флірт, за яким пішов напад з боку неприборканої піхви. Вона бачила, як Шарм переслідує лакросців аж до паркінгу для працівників університету. Коли перестрашені молодики зникли вдалечині, Шаста ризикнула й підійшла до сміливої дівчини. Навіть коли поверталася до нормального стану, розгладжувала спідницю і поправляла рожевий блиск для губ, було видно, що така дівка стане вільнодумицею. Вона вражала білою красою, зачісуючи біляве волосся й оглядаючи світ крижаними блакитними очима. Була молодою і гнучкою, та вже тоді виднівся натяк на сварливу стару баберу Шарм. Така б нізащо не ухилилася від викликів долі.
Стоячи там, на самоті з такою дівчиною, Шаста спромоглася запитати:
— Як воно? — двоє дівчат мали спільний предмет міфологію, оце й усе.
Бліда шкіра, що вкривала класичні скандинавські риси Шарм, почервоніла, ніби та раптом засоромилася. Ймовірно, вона також усвідомила, що її тазова атака на дурнувату зграю невинних підлітків була зайвою грубістю.
— Привіт, Шасто! — запнулася вона.
Шаста не обмовилася про те, як бачила, що відбувалося з командою хуліганів. Вона продовжила:
— Ти Волтера ніде не бачила?
Арійська секс-бомба здивовано підвела свою невеличку голову. Копиця прямого золотого волосся звалилася набік.
— Якого Волтера? — запитала дівчина.
Тут, у Меригілі, прогулюючись садами, Шаста мала під владою своєю вуха й серце одного з наймогутніших вождів Білії. Вона точно зможе запропонувати такій дівчині якийсь стимул. Якщо їм удасться домовитися, можливо, вони обидві виграють від далекоглядного плану Шасти.
Чарлі продовжував мовчати. Він просто оглядав своє царство. Нижче цієї частини городів рельєф сходив униз, відкриваючи плодючі, плодоносні рівнини, витягнуті аж за горизонт. Удалечині обпалені сонцем польові жони горбилися, дбаючи про молоді саджанці. Серед тих щедрот змогла Шаста розпізнати широкі поля смачної редиски… щедро насаджені кущі стручкової квасолі… вусики огіркової лози. Важке життя польової жони краще за голодну смерть у соціальних центрах Портленда, але то далеко не статус прилюдної жони, який збирається отримати Шаста. Незважаючи на скромне становище, більше дещиці польових жон носили великі вагітні животи, що, мабуть, було справою Чарлі. Його королівство, як і в інших вождів, складалося з одного короля й орд жінок-робітниць. Бджолиний вулик чи термітник, лише навпаки.
У небі, просто над їхніми головами, клин аеробусів ескортував останніх представників азійського генотипу назад на їхній рідний континент. Шаста з розпачем спостерігала за їхнім польотом. Білія вибрала геґґіс[177] замість юй-сян-жоу-си[178].
Чарлі продовжив свій німий огляд полів. Приголомшливі насадження кольрабі лежали нижче. Складний порядок посадки карликових соняшників наче змушував їх повертати кошлаті голови за рухом сонця. Намагаючись поділитися своїм захопленням від щедроти поживного урожаю, Шаста продовжувала дивитися. І лише тоді дійшло до неї, що насправді відбувається. Прибуття її в цю точку в цю конкретну мить було невипадкове.
Пливло сонце блакитним білійським небом, і кожен соняшник повертав до нього своє яскраве оранжеве обличчя. Ніби натовп на стадіоні, що рухався в ідеальний унісон, щоб виконати «хвилю», ряди соняшників поступово обернулися до Шасти. Дивлячись понад тисячами вагітних робітниць, понад дозрілими кольрабі, вона розпізнала таємницю цієї ж миті.
Погляд на Чарлі підтвердив її підозру. Ледь помітна усмішка грала на його вустах.
Там, куди падав його погляд, поступова помаранчева тінь сформувала певний узір. На фоні світлішого, лаймово-зеленого кольору решти рослин соняшники почали складатись у слова.
Виведені на милю відкритого простору, читабельні лише з цієї підвищеної точки, рослини повернулися в їхній бік, і з’явився напис: «Чарлі (форма серця) Шасту».
Що б то не ввійшло в кімнату, його шкіра блистіла. Створіння мерехтіло туманними хвилями запаху, такого, ніби тут розкрили всі кокоси світу. Смородом незчисленних пінаколад. Заґудзовані обрізки червоної бандани збирали жорстке волосся у випадкові грудки, але маса масних кучерів стирчала з голови так густо, що волосся випинало його вуха сильно вперед, і кожне нагадувало ручку глечика.
Босі ноги зачовгали у вітальню. Вони стрибали й підскакували. Що б то не наближалося до Джамала, воно йшло розмашистим
