Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу

собі й оточенню. Так заведено у Фінляндії, і так ведеться в Норвегії. Ми схожі, і я пишу в брошурі, що ми схожі, тому хто любить пити швидко й багато, може дуже вдало провести відпустку у Фінляндії; в принципі, я вважаю, це має стати важливим моментом, та всі й без того знають про це, і от зараз я це написав, це зайняло в брошурі так мало місця, і з цього нічого не випливає далі — сказано й сказано, і знову я лишився ні з чим. Ох і скрутно ж доводиться брошурописцю, так туго, що далі нікуди! Адже Фінляндія знаменита тугодумами, меланхолійними тугодумами, згадую я раптом, принаймні так прийнято вважати, і хоча це штампи, вони народжуються не на порожньому місці, це не просто вигадки, тож коли я раніше писав про Фінляндію, яка це весела й усміхнена країна, то був не зовсім правий, я прийняв бажане за дійсне, а насправді у тугодумній Фінляндії багато сумних людей. Фінляндії необхідна допомога, мені варто було б допомогти цій бідній країні, замість того щоб байдуже дивитися, треба було 6 вивести її з тужливого глухого кута, а то бідолашна Фінляндія заблукала у пітьмі на бездоріжжі і не знає, куди їй, сердезі, податися, думаю я, я ж можу вивести її з нетрів, он у мене на полиці стоїть книга, якій уже сто років, і там описаний порівняно швидкий спосіб лікування меланхолії, я вставлю це в брошуру, подумав я, нехай це буде моїм подарунком Фінляндії і послужить керівництвом до дії для норвезьких мандрівників, щоб, зіткнувшись з меланхолією, вони знали, як надати невідкладну допомогу, а зіткнутися з цим їм напевно доведеться, пишу я, та ви не лякайтеся, відкрийте стражденним дружні обійми і прочитайте наступний уривок усім фінам, які цього потребуватимуть: «Успішне лікування меланхолії в клініці природного лікування. Пан Б. з Дрездена страждав меланхолією в поєднанні з частковим паралічем. Він був доправлений в клініку своєю матір’ю і братом. У цього молодого чоловіка була важка меланхолія, він уникав людей, ні до чого не виявляв інтересу і, крім того, був дуже недовірливим. Лише після довгих умовлянь мені вдалося переконати його залишитися в клініці, після того як його родичі пішли. Лікування складалося з регулярного догляду за шкірою в поєднанні з відволікаючими процедурами, компресами і відповідною легко засвоюваною дієтою, з тривалого перебування на свіжому повітрі, сну при відкритих вікнах; окрім цього, застосовувалося магнетизування. Відволікаючі процедури (ходіння босоніж по вологій траві) пацієнт проходив з особливим задоволенням. Під впливом багаторазових щоденних прогулянок (дозованих відповідно до самопочуття хворого), приємних розваг і т. д., пригнічений стан пацієнта поступово минув, і по закінченні восьми тижнів пацієнт був виписаний з клініки як такий, що повністю одужав. Відтоді він перебуває у доброму здоров’ї і постійному хорошому настрої».

Головний засіб — ходіння босоніж по мокрій траві, пишу я. У цьому єдина надія Фінляндії, і ми, норвежці, повинні їм допомогти, показати їм, як це робиться, а трави у Фінляндії скільки завгодно, причому здебільшого мокрої, оскільки там часто йдуть дощі, про це я, здається, забув раніше згадати, але це так — там часто дощить, тому треба брати з собою одяг для дощової погоди, пишу я, і тоді знімайте взуття, ходіть босоніж по траві й заохочуйте фінів робити те ж саме; змушуйте їх роззуватися, в крайньому випадку, якщо вони будуть опиратися, стягуйте з них взуття силоміць і відправляйте їх на траву, нехай походять босоніж по мокрій траві, нехай відчують добряче травичку, нехай відчують емоції, що крають душу, відчують біль; головне — потрібно вміти відчути біль, думаю я, хоча сам роблю все, щоб не підпустити його близько; і нехай це стане нашим подарунком фінам, пишу я, зціліть їх від меланхолії, і в подяку перед нами вони відчинять двері в цю чудову країну, щоб ми могли провести там відпустку, адже в цій країні стільки цікавого, що вона завжди буде вабити мандрівників своєю таємничою магією й особливою чарівністю. Так я пишу. І здається, зі мною щось відбувається, схоже, що слабшає мій внутрішній опір, адже поки я писав цю брошуру, я весь час відчував внутрішній опір, тому, можливо, я повинен вкласти в неї більше свого «я», потрібно розкритися, розкритися і прийняти Фінляндію як друга, як бажаного друга. А чужа людина — це незнайомий друг, кажуть у деяких колах, і, можливо, саме тут і криється моя помилка — у тому, що я підійшов до Фінляндії з деякою долею агресії, а не з любов’ю, думаю я, і якщо відкинути агресію, то, можливо, щось станеться, треба піти назустріч Фінляндії, не можна ж очікувати, що Фінляндія перша піде мені назустріч, Фінляндія — це країна і не може нікуди піти, зате я — людина, і можу йти куди хочу, я вільний і стражденний, я — нічий, як вільний птах, перелітний птах, скажімо журавель, журавель — птах болотяний, у мені й справді є щось таке від цибатої болотяної птиці, принаймні мені це не раз доводилося чути, і от я, перезимувавши в Північній Африці, лечу на Північ, лечу навмання, невсипущим оком виглядаючи внизу таке місце, де б мені захотілося спуститися, я весь час думаю про їжу, як птах я весь час зайнятий добуванням їжі, і от я пролітаю над усіма піцами і антипастами (і як їх там іще) Італії, проте вони мене не ваблять, італійці дуже вже непосидючі, це не для мене, і я перетинаю кордон і лечу над Австрією — старим притулком нацистів, і бачу, як там п’ють каву, п’ють айншпеннер, фіакер, капуцінер, п’ють гроссер браунер, кляйнер шварцер, кляйнер шале голд, кляйнер браунер і як їх там іще — стільки всяких різновидів кави, але я — болотяний птах, мені не потрібна кава, я й без того бадьорий від природи, ні, це не для мене, і ось уже Чехія з пивом і овечим сиром, — це мені не подобається, і тут мене підхоплює штормовий вітер і приносить в Англію, а там усі ганяють чаї (з розрахунку одна ложечка на чашку плюс ще одна ложечка на чайник, як прийнято писати, і коржики: п’ять децилітрів пшеничного борошна, дві чайні ложечки пекарського порошку і т. д., і т. п.). До біса англійські коржі! Це не для мене, не моє, нехай уже самовдоволена Англія, горда своєю колишньою величчю колоніальної держави, сама ганяє чаї і їсть свої коржики без мене, і взагалі — що хорошого вони зробили