Тема для медитації - Леонід Григорович Кононович

нас тойді й Коси дуба повставали ну і як же ж тобі степо від того питаємося ооой каже вона так мені добре так мені добре я наче попід небом літаю а тоді сплю як убита одне погано сорочка мокра мокрісінька хоч викручуй Сину їй бо не брешу сама була при тому та сама чула й Другі молодиці чули теж се ж не те шо я брехню яку справляю але слухай же ж далі шо було ото минулася Весна й Петрівка і Жнива вже минулися хліба святого наїлися всі аж стало тій Комсомолці таке робитися шо падає прямо на людях чи в Колгоспі чи в коперації чи на вигоні й корчиться і по землі качається й одіж із себе зриває прийшов прийшов кричить а тоді як завищить мов тая Сучка в тину й уже не качається а лежить і зіпає мов Рибина й очі горять мов Свічки степо кажуть їй дівчата се в тебе Переполох піди оно до баби шоб Яйцем бичачим викачала а вона каже ідіть Дури не мішайте се до мене лєнін приходить возлюблений мій аж якось упала на току стала дригатися Підтичку заголила по самісіньку шию а був якийсь приставник та й очі вирячив шо ето такоє питається она шо піддираска шо так мовляв спідницю піддирає а йому й кажуть а се товаришу Приставник лєнін до неї прийшов не мішайте хай Діло своє зробить та й іде собі з богом а то не доведи Господе ше якого лиха нашле на нас какой такой лєнін Вождь коммуністіческой партії што лі ну да кажуть а який же ж іще у нас другого не було дай розказали шо з тею комсомолкою доброволкою коїться він тут і заматюкався Конем крутнув і погнав на район через дві години приїжджає бричка троє міліціянтів у ній і приставник той ану кажуть де се та шо до неї лєнін ходить давайте її сюди та взяли тую Степу попід білії руки да в бричку й тіки покуріло за ними і по сей День ані жодна душа не знає де вона поділася ото такі вони сії Активістки собачі боронь боже тобі сину з ними зв’язатися обходь їх дитино десятою дорогою бо то такі Псиці скажені шо можуть з тобою шо хоч зробити Твоя баба Чакунка

Він писав: «Спостерігаючи за поведінкою Вірочки, я довго не міг утямити, що ж рухає цією ще зовсім юною істотою — адже видно було, що в своїй громадській діяльності вона керується суто приватними інтересами. Моє зацікавлення цією проблемою було зумовлене й тим, що на факультеті працювало ще кілька отаких активісток, і всі вони відзначалися схожими рисами: приваблива зовнішність, янгольський голосочок, чарівна посмішка — і водночас неймовірна стервозність, яка приголомшувала навіть партійних фюрерів. Розповідь про комсомолку-доброволку 30-х років, до якої ходив Ленін, просто-таки приголомшила мене — я зрозумів, що діяльність активісток зумовлюється дуже специфічними чинниками, в основі яких лежить гіпертрофована сексуальність. Вже зараз із певністю можна стверджувати, що аномалії, котрі спостерігалися в поведінці молодих комсомолок 30-х років, були породжені невтамованим статевим потягом, який став причиною психічної хвороби. Аж тепер, подумки повертаючись до університетського періоду свого життя, я почуваю сором і ніяковість од того, що з презирством дивився на Вірочку та її колег. Чесно зізнатися, мені навіть трохи шкода їх, адже по суті це були глибоко нещасні істоти — стільки сліз, покусаних подушок, зім’ятих простирадл і багатогодинних мастурбацій стояло за отими стервозними, істеричними виступами на зборах! Але відразу ж мені пригадуються кагати з тридцять третього року, витягнуте лице Дзякунки, на совісті якої не одна загублена душа, криниця біля школи, яка, розповідають, до верху була забита трупами — і я почуваю, як у мені закипає холодна чорна лють...»

юру дитино моя чого се ти забувся за мене уже Місяць від тебе ні слуху ні духу щодня Листоноши питаюся чи немає мені письма а вона в одвіт нема бабо нема Іван якось приїжджав шихверу привіз на Хліва питається як ти мамо тута й за тебе питав аа каже доскакався протів совєцької Власти йшов а я йому тоді й кажу їдь кажу собі Сину та й не балакай дарма не з твоїм Розумом про теє судити він і поїхав а я дивилася йому вслід та й думала а в мене ж таких синів шестеро було поки голодовка не прийшла одведи їх кажуть у ясла Відьмо а сама на буряки бігом робити бо немає кому виморили чи не всенький люд на селі а то ми тебе на Сибіряку одправили б тіки б загриміло а я й одвела думаю їсти дають то нехай а того й не відала шо там дітей годують бовтанкою із Муки й води сирої геть і не варять а так дають їжте мовляв шоб ви поздихали тиждень пройшов бачу шось не те пропадають Діти простісінько на очах уже й не балакають Смерть над ними стоїть боже мій думаю боже шо ж се робити да й зо скрині достала Намисто ше од прапрапрабаби перейшло котру Ляхи ото коло жашкова спалили дуже берегли теє намисто в нашім Роду тіки на весілля й надівали та й пішла у містечко там казали торсин бере й золото і срібло й каміння шляхетне ше з Села я не вийшла коли ж у коловороті стрічає мене така гарна Дівка у вінку у сорочці вишитій у черчатій плахті та й питається а куди ж се ти йдеш Босорканю а я їй і кажу в містечко вона тойді й каже се ж ти шо Намисто несеш продавати а я стою з голоду чамренна да й нічого не тямлю еге ж кажу а вона тойді як не розгнівається шо се ти надумала каже Відьмо здуріла чи шо ану вертай додому зараз же я тойді й головою покрутила Діти мої кажу вмирають а нашо те й Намисто як рід наш із Круга світа зійде от сяя Дівка й дає мені Глек сметани і хлібину білу здорову як теє Колесо іди каже додому дурепо бігом біжи то ше порятуєш своїх дітей не всіх каже бо кількоро вже Морана в лоб поцілувала а сеє намисто боронь боже чіпати як збудеш його в чужі Руки то всеньке наше Кодло переведеться на білому світі я й побігла на силу божу