💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
23 березня 2025 18:41
Книга дуже цікаво велике враження читати її то я дуже задоволена
Пес на ім'я Мані - Бодо Шефер
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Прощавай, рудий кіт - Мати Аугустович Унт

Прощавай, рудий кіт - Мати Аугустович Унт

Читаємо онлайн Прощавай, рудий кіт - Мати Аугустович Унт

— Не твоє діло.

Тійт засунув руки в кишені і одвернувся. Потім кілька разів пройшовся з кутка в куток і знов ступив до Аарне.

— Знаєш, ти облиш ці жарти…

— І ти теж…

— Що?

— Ти теж облиш, чоловіче добрий…

Тійт підійшов ще ближче.

— Ну?

Аарне сильно штовхнув його. Тійт відступив на кілька кроків.

— Досить… — сказав Аарне. — Чуєш… Донжуан…

Тійт стиснув кулаки. Але в цю мить з другого поверху долинули голоси, і Тійт опустив руки. Постояв трохи, а тоді мовчки пішов східцями вгору. Невдовзі й Аарне поплентався слідом за ним.

В залі він побачив, що Еда вже танцює з Тійтом. Йому хотілося плюнути. Все здавалось безглуздим. А потім стало якось легко. Він зробив великий бутерброд і з’їв його…

Звідкись появився Андо. Нудьгуючи, він тупцював біля столу.

— Іди сюди…

Андо неквапом обійшов навколо столу.

— Дякую!

— За що?

— Сам знаєш…

— Мабуть, знаю. А ти все-таки злий, — засміявся Андо і підсунув до себе вінегрет.

— Давай потанцюємо, — мовив Аарне.

— Не хочеться…

— Тоді ходімо звідси.

Вони пішли. Вони співали і сміялись. Разом їм було добре. Коли Аарне зустрівся з Едою, його знову охопило якесь незрозуміле почуття. Але воно не викликало відчаю, а тільки сум. З часом усе минеться!


НІЧ РАННЬОГО ЛІТА

Збігали дні.

До Аарне повернулася впевненість. Він вчився, стосунки з Корнелем поліпшились, у шкільній стіннівці вмістили його статтю «Рабіндранат Тагор». Він знав, що більше не любить Майю.

А Майя любила його, як і раніше, і тому збиралася поступати в художню школу.

Корнеля хвилювали майбутні екзамени, але він не показував цього.



Аарне не міг собі пояснити, чому так швидко змінилися взаємини між ним і Майєю. Він не насмілювався про це заговорити з дівчиною. Це було б жорстоко.


Дивно, що любов може минути так швидко. А півроку тому він був певен, що вона ніколи не скінчиться…


Вони йшли вздовж залізничної колії. Поля вкрилися свіжою зеленню. Час від часу мимо гуркотіли товарні поїзди.

— Ти став інший, — сказала Майя.

— Це добре чи погано?

— Не знаю… Ти не такий, як був узимку…

Жовта торішня трава шелестіла під ногами. Майя нахилялася, зривала якісь стеблинки.

«Я й сам не вірю, що розлюбив її, — думав Аарне. — Я так звик до неї. Але коли бачу її, то відчуваю цілковиту байдужість…»

— Я поганий, — мовив він голосно.

— Ні, — прошепотіла Майя. — Ні.

— Скажи, я щось дав тобі?

— Дав. Багато. Дуже багато.

«Я не можу більше ні в що вірити, — думав Аарне. — В кожному слові я відчуваю щось фальшиве. Як я ненавиджу фальш! Як ненавиджу!»

Залізничні рейки блищали на сонці і сходились на обрії. Повільно спускався вечір.

— Що ж я тобі дав, скажи?

— Все. Мету в житті.

— І це все?

Майя мовчала.


«Вона йде до художньої школи тільки заради мене. Вона намагається думати моїми думками, дивитися на світ моїми очима… І все це робить щиро. Як це нерозумно… Я — ніщо, а вона наслідує мене. Наслідує! О, дайте мені когось, з ким би я міг сперечатися. Сперечатися!»


Він стрибнув з насипу вниз. Майя здивовано дивилася на нього.

— Я не можу тобі допомогти! — крикнув Аарне.

— Що?

— Я обіцяв виховувати тебе, допомагати тобі. Я не можу!

— Можеш.

— Ні. Я знаю. Я переоцінив себе. Незабаром залізничну колію перетнуло шосе.

— Що це? — спитала Майя. Вона була дуже серйозна і намагалась усміхатися.

— А де ж Тарту?

— Там стоїть дорожній покажчик.

Аарне підійшов до нього і прочитав:

— «До Тарту 15 км».

Відгуки про книгу Прощавай, рудий кіт - Мати Аугустович Унт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: