Свої - Анна Чмутова

Давид відчуває себе далеким від цього світу, сконцентрованого сьогодні в будівлі оперного театру. Він не розуміє мистецтва. Він не відчуває шаленого задоволення від вистав. І точно вже не зробить культурологічний огляд на тур акторів, за чим точно прийшла сьогодні Соломія.

Він — бездар і неук. І ніколи цього не приховував. До чого в дитинстві тяжів, так це до детективних серіалів і волейболу. Це й визначило долю Кравця. Спортивна форма в нього була, витривалість наросла під довгими тренуваннями, а всі прочитані книги про Шерлока Холмса, як мінімум, дали Давиду розуміння методу дедукції.

До речі, на книгах Дойла все знайомство Кравця зі світом літератури також завершилось. І зараз Давид відчував, що в нього попереду дві години нудного життя.

Чоловік, настільки захопившись розгляданням Соломії, не відразу згадує про своє головне завдання. Добре, що сімейство Гмир ще не встигло нікуди піти. Інакше охоронець із чоловіка вийшов би зовсім поганий.

За всю практику Давида не було жодної ситуації, коли його фізична присутність знадобилася б на таких супроводах. Зараз не вигадані лихі дев’яності. Його «підопічні» — культурні та виховані люди. Вони не лаятимуться з ким потрапило перед представленням у театрі чи на виставці, присвяченій порятунку диких тварин.

Тож його присутність тут зовсім номінальна.

Після першого дзвоника переміщається разом з Гмирями в зал. Після другого налаштовується на те, щоб не заснути. Поглядом знаходить Соломію. І скрипить зубами. Ось тут Макар Павлович уже і знайшовся — сидить поруч з нею і щось каже, схилившись над вухом.

Агов, ще не почалась вистава! Так інтимно можна й не нахилятися.

Давид розчіплює насилу зуби. Наче щелепи звело. Чортові ревнощі настільки деструктивні, що й нашкодити собі можна. Бере себе в руки та чіпляє на обличчя маску, що залишається між серйозністю та нудьгою.

Першу частину вистави розважав себе тим, що роздивлявся людей. Сидіти на балконі цікавіше, ніж внизу. Коли почалась друга частина, його телефон ожив.

«На твоєму обличчі — відверта хандра».

Повідомлення від Соломії його бентежить. Чоловік навіть відчуває, як серце починає гуркотіти швидше десь у грудях.

«А тобі це подобається?»

«Жанр трошки не мій».

«А що ж ти тут робиш тоді?»

«Виконую чергове завдання, про цікавість якого в мене ніхто не спитав».

«Як і з махінаціями?»

«Як і з ними».

Давид гасить дисплей телефону. Йому потрібно відчинити скриньку, яку він наполегливо вже добу намагався сховати від самого себе. Чи то ховає він погано, чи то детектив із нього все ж таки хороший.