Під прицілом італійської мафії - Еліс Кларк
Після року плідної праці у Львові, наш ресторан процвітає, і ми вирішуємо розширятися.
У мене нарешті є сили для того, щоб повернутись до Києва. Було трохи лячно, але після того, як я дізналась, що Кирило дуже серйозно взявся за політику, а Костя знайшов собі новий "обʼєкт" зацікавленості, я дивлюсь на повернення з надією і позитивним налаштуванням.
За купою турбот не помічаємо, як проходять два місяці підготовки до відкриття. Ми знов підбираємо місце, людей, це доволі цікаво, але трохи втомлює. Однак нас підтримують друзі, і це прекрасно.
Ми зі Стасом на цей момент вже одружені, його батьки прекрасно мене прийняли і навіть допомогли нам з організацією бізнесу ще й своїми влучними порадами.
Правда, його мама останнім часом постійно жартує про дітей, думаю, вона намагається натякнути нам, щоб ми скоріше народили їм онуків.
Ми дійсно намагаємось завести дитину, але чомусь не виходить. Лікарі кажуть, що ми абсолютно здорові. Можливо, проблеми в моїй голові і це трапилось через купу стресу, який ми пережили в Італії і до неї.
І Стас, і мої друзі підтримують мене, але я все більше і більше переживаю. От і зараз в мене всього перший день затримки, але я боюсь робити тест, бо минулого разу, коли таке трапилось(це було чотири місяці тому), тест був негативний і місячні все ж пішли, просто на декілька днів пізніше.
Я його вже купила і ношу з собою… Навіть зараз, на відкритті ресторану, він в моїй сумочці.
Раптом я розумію, що мені просто вкрай потрібно зробити цей тест. Немов якийсь внутрішній голос підказує, щоб я його зробила, і не відкладаючи до повернення додому, а прямо зараз. Я виходжу до вбиральні і з завмиранням серця дістаю тест з сумочки… Розумію, що скоріше за все мене знову чекає розчарування, але вирішую, що про це подумаю потім…
***
До нас постійно підходять люди. Прийшло так багато різних людей… А запис… На перший день ми закрили запис буквально за пару хвилин. Це все завдяки тому що батьки Стаса розмістили рекламу ресторану в своїх готелях в Україні.
Тут збирається весь київський бомонд, якщо сьогодні їм все сподобається, то у нашого ресторану будуть всі шанси стати популярним закладом.
Сьогодні для цих гостей я особисто допомагала готувати деякі банкетні страви. Це були страви, яким мене навчила пані Марія. Я вирішила, що в кожному новому ресторані на бенкеті буду робити ті страви, це має стати традицією.
Серце все ще колотиться, як скажене, а Стаса ніде не видно. Виглядаю його серед гостей і нарешті бачу. Він усміхається і йде до мене.
— Я хочу тобі щось сказати, — говорю я, зазираючи йому в очі.
— Сказати? — він усміхається. — Цікаво, що це… Я так скучив за тобою. З цими приготуваннями ми навіть вдома практично не бачились, весь час були в ресторані…
— Я зробила тест на вагітність, — кажу я прямо, не в змозі більше приховувати те, чим хочу поскоріше поділитися. — Здається, ти незабарос станеш батьком!
Він спочатку дивиться на мене трохи шоковано, бо ж останнім часом він навіть не перепитував у мене, боявся, що я знов засмучусь коли буду йому казати, що нічого не вийшло…
А потім підхоплює мене і кружляє прямо в залі. Люди починають на нас дивитись і я трохи червонію.
— Я кохаю тебе, Алю, — шепоче він мені на вухо, коли вже я знов стою.
— Мабуть, це трохи невчасно, але я не змогла не сказати тобі прямо зараз, — я усміхаюся. — Це так чудово, правда?
— Все прекрасно, я найщасливіший в світі, Алю, і все завдяки тобі, кохаю тебе, — він зазирає мені в очі.
Цієї миті я бачу, що до нас підходять наші друзі Селіна та Влад.
— Ви, як ті голуб’ята, — каже Селіна, усміхаючись. — Приємно дивитися на вас!
Я відчуваю, що трохи червонію.
— Ми теж дуже раді вас бачити, — кажу я. — Як моя мала похресниця?
— Прекрасно, залишили з нянею, хоча я не дуже люблю залишати її з нянею, — зізнається Селіна. — Весь час сумую за нею. Певно, для матері дитина завжди залишиться дитиною, думаю, я й коли їй буде вісімнадцять і більше буду такою ж, — сміється вона.
Вона тактично мовчить про те, що нам теж час заводити дітей (бо ми подібне чуємо постійно, але Селіна моя подруга і знає, що в нас деякі проблеми з цим).
— Можливо, скоро буду звертатися до тобе за порадами, — все ж не витримую я.
— Алю, Господи, ти вагітна? — на емоціях Селіна обіймає мене. — Я так рада за вас!
— Тільки що зробила тест, — кажу я. — Звичайно, в лікаря ще не була, але щось мені підказує, що я все ж вагітна…
— Це прекрасно, — каже Влад. — Наші діти будуть мати не дуже велику різницю у віці.
— Цікаво, це буде хлопчик, чи дівчинка? — замислено каже Стас.
— Для мене це не має значення, — усміхаюсь я. — Хоча завжди мріяла про двох дітей — і хлопчика, і дівчинку…
— Значить, будуть ще…
— А може, в тебе взагалі двійня, ти ж ще не була у лікаря, — усміхається Селіна.
