Загадковий нічний інцидент із собакою - Марк Геддон
Пам’ятаєш як ми колись поїхали в місто за покупками? І ми зайшли в Бенталс і там було дуже багато народу, а нам треба було купити бабусі подарунок на Різдво? І ти перелякався через всіх отих людей у магазині. А тоді саме був Різдвяний розпродаж і всі приїхали в місто. І я говорила з містером Лендом який працює у відділі кухонних товарів і ми з ним разом ходили в школу. А ти скоцюрбився на підлозі, затулив руками вуха й усім заважав.
Тож я розсердилася, бо мені теж не подобається робити покупки на Різдво, і я сказала тобі припинити вередувати й спробувала підняти тебе та зсунути з місця. Але ти став кричати й скинув з полички всі міксери і вони побилися. І всі люди озирнулися подивитися що відбувається. Містер Ленд був дуже чемний, але на підлозі валялися коробки й розбиті миски і всі на нас дивилися, а ти обмочився і я так розсердилася що мені хотілося вивести тебе з магазину, але ти не дозволяв себе торкатися й лежав на підлозі, кричав, бив руками й ногами по підлозі а потім прийшов мениджер і спитав у чому проблема, і я вже замалим не божеволіла і мені треба було заплатити за два розбиті міксери, і нам просто довелося чекати поки ти припиниш кричати. А тоді мені довелося йти з тобою додому пішки і ми йшли багато годин, бо я знала що ти нізащо не сядеш в автобус.
І я пам’ятаю що того вечора я плакала і плакала і плакала, і спочатку твій тато мене підтримав, приготував тобі вечерю, вклав тебе спати й сказав що таке буває і що все буде добре. Але я сказала що більше не можу цього терпіти і зрештою він розсердився й сказав мені що я кажу дурниці й що мені треба взяти себе в руки, а тоді я вдарила його і це було неправильно але я була така засмучена.
У нас було багато таких сварок. Бо мені часто здавалося, що я більше не витримаю. Твій тато дуже терплячий, а я ні, я серджуся хоча роблю це ненавмисне. І зрештою ми припинили одне з одним розмовляти, бо знали що розмови як завжди закінчиться сваркою і що вони нікуди нас не приведуть. І мені було дуже самотньо.
І саме тоді я почала проводити багато часу з Роджером. Тобто ми завжди проводили багато часу з Роджером і Ейлін. Але я почала зустрічатися з Роджером сам на сам, бо тоді я могла з ним говорити. Він був єдиною людиною з якою я могла нормально поговорити. І коли я була з ним, то не почувалася самотньою.
Я знаю що ти можеш цього всього не зрозуміти, але я просто хотіла спробувати пояснити щоб ти знав. І навіть якщо зараз ти не зрозумієш, то ти можеш зберегти цього листа й перечитати пізніше і може тоді ти зрозумієш. Роджер сказав мені що вони з Ейлін більше не кохають одне одного, і що вони не кохають одне одного вже дуже давно. А це означало що він також почувався самотнім. Тому в нас було багато спільного. А потім ми зрозуміли що закохалися одне в одного. І він запропонував щоби я покинула твого тата і ми жили би разом в іншому будинку. Але я сказала що не можу покинути тебе, і він через це засмутився, але зрозумів що ти для мене дуже важливий.
А потім ми з тобою посварилися. Пам’ятаєш? Це сталося одного дня через твою вечерю. Я щось тобі приготувала, а ти не схотів їсти. А до того ти не їв уже кілька днів і виглядав таким худим. Ти став кричати, а я розсердилася й закинула їжу в інший бік кухні. І я знаю що мені не слід було цього робити. А ти схопив обробну дошку й кинув її, а вона попала мені в ногу й зламала мені пальці. Звісно потім треба було їхати в лікарню, і мені на ногу наклали гіпс.
А потім удома ми з твоїм татом дуже сильно посварилися. Він винуватив мене в тому що я на тебе розсердилася. Він сказав що треба давати тобі те що ти хочеш, навіть якщо це буде тарілка латука чи молочний коктейль з полуницею. А я сказала що хотіла аби ти хоч трохи поїв здорової їжі. А він сказав що ти не можеш нічого з собою вдіяти. І тоді я сказала що також не можу з собою нічого вдіяти і в мене зриває дах. А він сказав що якщо йому стає терпіння, то й мені має ставати того клятого терпіння. І ми ще довго довго так сварилися.
І я цілий місяць не могла нормально ходити. Пам’ятаєш? Татові довелося самому тебе доглядати. І я пам’ятаю як подивилася на вас удвох, побачила вас разом і подумала що ти з ним зовсім інакше поводишся. Набагато спокійніше. І ви не кричали одне на одного. І я дуже через це засмутилася, бо скидалося на те що я тобі геть не потрібна. І якимось чином це було навіть гірше ніж наші постійні сварки, бо це скидалося на те що я невидима.
Мабуть саме тоді я зрозуміла що для тебе й твого тата буде краще якщо я не житиму з вами в одному домі. Тоді йому треба буде доглядати лише за кимось одним, а не за нами обома.
Потім Роджер сказав що він попросив свій банк перевести його на нове місце роботи. Тобто він попросив дати йому роботу в Лондоні, тож йому треба було переїжджати. Він спитав чи я хочу поїхати з ним і я довго думала над цим, Крістофере. Чесне слово думала. У мене розривалося серце, але зрештою я вирішила що всім нам буде краще якщо я поїду. Тому я погодилася.
Я хотіла з тобою
