Два кохання Василини - Ангеліна Кріхелі

Мучилась довго, згадуючи його згаслий погляд. Звинувачувала себе, сумнівалася. Здалася і розповіла правду подругам. Ті рішення підтримали, але не стало легше.

Відпустило, як їй здавалося, несподівано. Коли, прямуючи на співбесіду, раптом побачила його машину. Артур енергійно залицявся до молодої дружини. Та щасливо реготала, обвішана, як ялинка гірляндами, пакетами із покупками із брендових магазинів. І виглядали вони щасливими молодятами. І цілував він її з явним бажанням, а не з-під палиці, як намагався переконати.

Василина рознервувалась. Очікувано провалила співбесіду. Натомість познайомилася там із майбутнім чоловіком, Генкою. Той прилип, як реп'ях. Став невигадливо, банально увиватися.

Озирнутися не встигла, як виявилася заміжня. Поки медовий місяць був, все йшло гладко. У квартирі жили її, яку подарували батьки. Вирішили нікуди не їхати, а подаровані на весілля гроші витратити на покупку машини.

- Дивитись треба у майбутнє. І інвестувати в майбутнє, - мудро промовив Геннадій і потягнув гроші в автосалон.

Майбутнє настало одразу при виїзді з автосалону. Оскільки благовірний, не маючи достатнього досвіду водіння, але будучи володарем прав водія, організував рандеву з першим-ліпшим бордюром.

Василину за кермо не пустив, бо жінкам там не місце.

Ще за тиждень організувався палкий поцілунок заднього бампера їхньої машини з капотом сусідського позашляховика. На ремонт останнього і пішли всі гроші, відраховані скуповувачами беушних машин, які побували в аварії.

Генка засмутився. Василина вперше глянула на нього по-новому. Надто вже слова не співпадали з діями.

Ліжка це теж стосувалося і відчувалося особливо на тлі невеликого, але все-таки досвіду з Артуром.

Геннадій, який програвав колишньому по всіх статтях, став здаватися дрібним і незначним інцидентом у житті, від якого готова була позбутися, якби не проявилися дві смужки.

Чоловік радісно кружляв її по кімнаті, озвучуючи райдужні перспективи і нові горизонти для сім'ї, що збільшується. Вася тільки зітхнула бідолашно. Дитину завжди хотіла. Ну, то значить так. Бути тому.

Потім народилася Анфіса, і все на тлі найголовнішої події померкло, клопоти захопили, а однотипність життя з Геною стала навіть приносити умиротворення своєю стабільністю та передбачуваністю. Здавалося навіть, що покохала його. Таким ось статечним, зрілим коханням дружини, а не захопленої дівчинки.

Але періодично, коли чоловік і дочка солодко засинали, вона діставала старий альбом і починала гортати сторінки свого життя, захлинаючись мовчазними сльозами про те, що не справдилося.

Ось тепер це не збулося стояло навпроти і посміхалося, легко зчитуючи з її нехитрого обличчя всі емоції.

- Давай увечері зустрінемося, розкажеш, як живеш, - запропонував Артур.

- Увечері мені треба забрати доньку з садка, - схопилася, як за рятівну соломинку.

- Ти заміжня? - здивування якось гостро вкололо серце.

Він що ж, думав, що все життя чекатиме на нього?

- Так, і щаслива у шлюбі, - спробувала переконати і його, і себе.

Але навіть самій у сказане важко вірилося.

- Ну-ну, - пирхнув Артур. - Якщо що, я працюю тут, в офісі батька, - кивнув головою на висотку за спиною. - Захочеш поговорити, заходь у гості. Завжди буду радий.

Чмокнув її в щоку, попрощався і помчав.

Василина глянула на годинник і обімліла. Робочий день півгодини як почався.

На роботі, звісно, влетіло від суворої шефіні. Вона терпіти не могла не пунктуальних панянок, які вважали, що жінці належить спізнюватися. Але була незмінно справедлива. Тому завершивши словесний прочухан, співчутливо запитала:

- Васю, а в тебе все гаразд?

Василина кивнула і слухняно побрела на робоче місце. Зараз на гарячу лінію служби підтримки знову почнуть дзвонити "чайники", у яких несправний комп'ютер не включається. Вона знову стомлено запитає:

- А в розетку вставляти штекер намагалися?

На тому кінці дроту спочатку обурено, потім здивовано повідомлять, що все вже гаразд і відключаться. Так, гніватися на техпідтримку простіше, ніж визнати свою дурість.

Робота не курна, але нервова. Іноді цікава. Але частіше все ж таки рутинна. Наприкінці дня складається враження, що ти не людина зовсім, а папуга. І вдома ця теорема підтверджується, коли спочатку п'ять разів просить чоловіка, а за шостим разом сама виносить сміття, бо без ліфта з сьомого поверху йому після роботи важко спускатися.

Увечері того знаменного дня Василина ходила похмура. Чоловік намагався все з'ясувати причину, але натикався на стіну мовчання. А що вона могла йому сказати? Що побачила усміхнені очі і знову втратила голову? Навіть вироби Анфіси з садка дивилася розсіяно. І, о диво!, Генка вирішив приділити доньці більше уваги, як би компенсуючи мамине відсутнє вираз обличчя.

Ще гірше на душі стало, коли вранці наступного дня  виявила себе такою, що проїхала дві зайві зупинки, під офісом Артура. Розлютившись на себе, стрімко попрямувала геть. Знову спізнилася. Знову наганяй. А за п'ять таких днів шефіня наполегливо відправила її оплачувані відгули та рекомендувала берегти цінних співробітників її відділу.