Рогнеда - Валентин Лукіч Чемеріс

Рогволод у своєму Полоцьку задоволено потирав руки.

Володимир злякався, розуміючи: наступний похід Ярополка буде на Новгород, проти нього, теж брата свого. Не чекаючи, доки отаке лучиться, Володимир взяв ноги в руки, кинув Новгород й опинився аж у Швеції, де Ярополк не міг його дістати. При королівському дворі прожив два роки, встиг одружитися зі знатною варяжкою Аллогією (Олаве) і навіть став батьком – синка назвав Вишеславом, спадкоємця свого. Правда, він помре молодим, але все у волі богів.

Про те, що Володимир не просто втік у Швецію, а подався туди збирати (наймати) військо для боротьби з Ярополком, для походу на Київ, Рогволод якось не подумав. І це був початок його майбутнього прорахунку.

Року 978-го, зібравши серед варягів любителів повоювати в чужих краях – за срібло, звичайно, і простих воїв зібрав, та знатних, але безземельних ярлів[12] теж – їх очолив його дядько-воєвода Добриня – та й повернувся в Новгород. Із добрим варязьким військом. І пустив ясу, що буде йти на Ярополка, вигнавши перед цим його людей з Новгорода. Аби зміцнити свої позиції, посватався до Рогволодової дочки.

Коли відмова полоцької княжни дійшла до Володимира, він спалахнув, наче сухий порох. «Я – син князя! – вигукував. – Рогнеда про це ще пожалкує!..»

Зневажений був і його воєвода Добриня, брат тієї Малуші, яку Рогнеда необачно нарекла рабинею. І сказав Володимиру: «Коли так, то Рогволод, судячи з усього, підтримає Ярополка. Треба полочанина випередити і князівство його пустить за димом!»

І Добриня, воєвода і дядько його, ображений за свого племінника, сказав, як присуд виніс:

– Треба йти на Полоцьк і зрівняти його із землею!

«Новгородський князь збирався воювати з Ярополком, спираючись на союз із полоцьким князем Рогволодом. На це ж розраховував і його брат. І кожний з суперників старався для зміцнення союзу посватати полоцьку княжну Рогнеду (в цьому виданні вона помилково названа половецькою – В.Ч.). В цій справі успіх посприяв Ярополку – законному київському князеві, а Володимиру відмовили в досить образливій формі, що пришвидшило розв’язку конфлікту. Володимир блискавично зібрав військо і негайно рушив на Полоцьк. Напад був несподіваним для Рогволода. В результаті полоцький князь і його дружина (також і сини. – В.Ч.) були убиті, а Рогнеду Володимир взяв за жінку, таким чином позбавивши полоцьку землю самостійності і навіть автономії у складі Древньоруської держави, що складалася» («100 знаменитых людей Украины»).

Справді, про любов тоді й мови не було.

Та й за що могла Рогнеда покохати Володимира? За знищення рідного міста, убивство батька і братів? За при- вселюдну наругу над нею, тоді цнотливою дівчиною?

А ось Володимир, завдавши стільки лиха Полоцьку, захопивши все князівство Рогволода та приєднавши його до свого, завдавши горя Рогнеді, все ж її начебто покохав… О, боги, він навіть оголосив її своєю жоною. Правда, перед цим назвав її ще й рабинею. Але нічого тут особливого, – жінка завжди раба свого мужа. Про це десь і в Святому Писанні сказано, жона, мовляв, нехай боїться мужа свого. А муж… Однією рукою карає, а другою голубить. І він, Володимир, таке чинив. Та й по тому.

«Повість врем’яних літ»:

«…І зібрав Володимир воїв багато: варяги,

і словіни,

І чудь, і кривичі —

І пішов на Рогволода.

А в цей час хотіли вести Рогніду за Ярополка.

І напав Володимир на Полоцьк,

І убив Рогволода і синів його двох,

А дочку його Рогніду за жону взяв…»

Згідно з археологічними розкопками, в кінці X ст. Полоцьк був повністю зруйнований, буквально стертий з лиця землі…

Коли Рогнеда відмовила новгородцю в грубій формі, – це правда, – заявивши, що хоче вийти за противника його Ярополка (що він брат – в боротьбі за владу такі сентименти до уваги не беруться), Володимир зібрав чимале військо, що й справді складалося з варягів-найманців і тамтешніх слов’янських (і не тільки слов’янських племен. Проти такої великої сили Рогволод нічого не міг вдіяти. Але сподівався. На чудо. Одягнувши кольчужну сорочку з нашитими пластинами, шолом, узяв меч, синів погукав – вони стали обабіч батька.

– Готові, сини мої, за землю і волю нашу на герць із загарбником стати?

– Готові, батьку!..

Перед тим Рогволод хотів було хутчій відправити дочку в Київ до Ярополка – щоби життя її юне зберегти і допомогу в Ярополка, вже як зятя, випросити, але не встиг. Володимир з Добринею