Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

Зробивши ще крок до дівчат, я притиснула їх до себе, міцно обіймаючи. На цей раз вони відповіли взаємністю, а я змогла зітхнути з полегшенням.

— Мені здається, Джейкоб насправді кохає Еріку, — прошепотіла Вікі, втикаючись мокрим носом у моє плече. — Ми маємо все їй розповісти.

— Я ось одного не розумію, — трохи відсторонившись і подивившись мені в очі, озвалася Джессіка. — Чому саме Speranza? Як взагалі це може допомогти Джейку?

Зітхнувши і випустивши подруг з обіймів, я відповіла:

— Про відкриття нашого клубу писали в інтернеті, і я вирішила, що він швидко здогадається. Або ж бодай приїде, щоб перевірити цей варіант.

— Свята корова! — раптом вигукнула Джесс, окинувши нас ошелешеним поглядом. — Виходить, він її не шукає? От же козел! — на останній фразі подруга вперла руки в боки, а вираз її обличчя став злим.

— Не може такого бути, — відразу заперечила Вікі, але розгублені очі говорили зовсім про інше.

— Якщо чесно, мені теж так здається, — відповіла я. — Хлопці знають, що ми заробляємо на життя танцями, тож поїхати до клубу цілком логічно.

Поки Вікі дивилася на нас розгубленим поглядом, її очі знову почали наповнюватися сльозами. Вона не хотіла вірити в найгірший кінець, напевно, плекаючи в душі надію, що Джейкоб знайде Еріку і все буде добре.

— Торі, минуло стільки часу, — обережно промовила я.

— Джейкоб міг уже мільйон разів знайти її, якби шукав, — продовжила Джесс.

— Думаю, поки не варто їй знати про мою розмову з Джейком, — підсумувала я, звертаючись до Вікі, адже зараз вона була найближча з Ерікою.

У відповідь я отримала лише кивок, після чого Торі відразу ж пішла нагору, не промовивши жодного слова.

— Вибач, — промовила Джесс, відволікаючи мене від проводжання Вікі поглядом. Як тільки я обернулася, подруга обняла мене і прошепотіла: — Поводжуся як останнє стерво.

— Дякую, Джессі, — відповіла я, погладжуючи її спину. — І ти вибач. Я люблю Еріку й не хочу підвести, як тоді з Роєм.

— Джейкоб не Рой і нам уже не по дев'ятнадцять.

***

Складалося враження, що сьогодні абсолютно все йшло не так, як треба. Вирішивши після тренування прийняти душ, я зіткнулася з тим, що лійка просто розвалилася в руках, а зі шлангу мені в обличчя потоком ринула вода. Смачно вилаявшись, я загорнулася в рушник і попрямувала у ванну на першому поверсі, вкотре зрадівши її наявності. Жалітися нічого, будинок розташовувався в одному з найдорожчих районів міста, плюс Джейн залишила абсолютно всі меблі, але сантехніка потроху починала виходити з ладу, завдаючи незручності в найнесподіваніші моменти, як ось зараз, наприклад. І так, до речі, лійка в моїй душовій здалася останньою. У дівчат уже все було оновленим, але пертися до них, щоб помитися, здавалося безглуздим.

Ванна кімната на першому поверсі вважалася гостьовою й була набагато більшою за всі інші в будинку. Крім ванної та душової, там була пральна машина, де, власне, ми прали всі свої речі. Відлежуватися в пінній воді бажання не було, тому я обрала душову кабіну. Слава богу, тут усе працювало, і я могла спокійно помитися.

Насолоджуючись теплим душем, сама того не розуміючи, я знову потонула в потоці думок. Минуло майже три тижні після нашого повернення з відпустки, й останні кілька днів мені навіть здалося, що Еріка почала справлятися. Я так тішилася, адже після Роя депресія тривала набагато довше. Але сьогодні на тренуванні, коли подруга просто впала на коліна й почала плакати, я зрозуміла, що помилилася. Усе було набагато гірше, ніж минулого разу. Еріка настільки сильно налякала нас, що я задумалася про послуги психіатра для неї. Хоча я теж не відмовилася б від сеансів психотерапії.

Через кілька днів після повернення з пляжу я зізналася Вікі та Джесс про конверт із підказкою й розмову з Джейкобом. Я думала, що вони підтримають мене у всьому, але, як виявилося, помилялася. Вікторія тоді сказала, що не можна було забирати Еріку, не давши їм можливості поговорити. А толку, що вона говорила з Роєм? Вони помирилися, але цей придурок так і продовжував зраджувати. На мій аргумент, що ми голосували разом, Джессіка заперечила, мовляв, на той момент вони не мали всіх фактів. Зізнавшись їм, я хотіла заспокоїти совість, а в результаті почувалася лиш гірше. Того дня, не давши змоги висказатися, дівчата просто образилися на мене й потроху почали віддалятися. Й ось, лише через три бісові тижні, ми нормально поговорили. Нарешті вони мене вислухали й залишалося лише сподіватися, що почули. Принаймні було трохи легше від розуміння того, що не тільки я сумнівалася в Джейку.

Приймаючи душ, я думала про Еріку, як і щодня, після повернення з відпустки. Чому почуття провини продовжувало гризти мене зсередини? Я ж дала Джейкобу підказку, а він із нею не впорався. Може, просто не судилося їм бути разом? Чи Джейк був щасливий із тією Софі?

Вимкнувши воду, я спіймала себе на думці, що сьогодні вперше дозволила собі згадувати про Сема. Протягом усіх цих днів я намагалася викинути його з голови й тільки-но здавалося, що це вийшло, як він почав приходити в снах. Та ще й у яких, дідько! Якщо образ ще якось можна було заблокувати в голові, то з дотиками та поцілунками справи були погані. Від одного спогаду по шкірі бігали мурашки. Весь той момент нашої близькості в пам'яті був наче розмитим, а от відчуття, навпаки, яскравими.