Фараон - Болеслав Прус
— Слухайте пророка! Хвала тобі, чоловіче божий! — кричали люди, схиляючи голови. Найпобожніші впали навколішки.
— Слухай мене, народе єгипетський! За твою віру в слова жерця, за послух фараонові й наступникові трону, за шану, яку ти віддаєш слузі божому, на тебе зійде ласка богів. Ідіть, люди, з миром додому. Може, ви ще не встигнете зійти з цього пагорка, як Ніл почне прибувати…
— Хай буде так!..
— Ідіть!.. Що більша буде віра й побожність ваша, то швидше побачите ви знамення ласки…
— Ходім!.. Ходім!.. Будь благословенний, пророче, сине пророків!
Люди почали розходитись, цілуючи одяг жерця. Раптом хтось вигукнув:
— Чудо!.. Вершиться чудо!..
— На башті в Мемфісі запалили вогні… Ніл прибуває!.. Дивіться, дивіться, спалахують нові вогні! До нас справді промовляв великий святий! Хай він живе вічно!..
Люди повернулись до жерця, але він уже зник у пітьмі.
Юрба, ще недавно збурена, а хвилину тому здивована й охоплена вдячністю, вмить забула про свій гнів і про жерця чудотворця. Людей пойняла шалена радість; усі кинулись на берег Нілу, Де вже палало багато вогнищ і лунав гучний спів:
— «Хвала тобі, о Ніле, о свята річко, що плинеш по нашій землі! Ти приходиш з миром, щоб дати життя Єгиптові. О боже таємничий, що розганяєш пітьму, зрошуєш луки і даєш поживу німим тваринам. О дорого, що сходиш з небес, аби напоїти землю, о покровителю хлібів, що вселяєш радість в наші хати!.. Ти володар риб, і, коли зійдеш на наші поля, жоден птах не насмілиться доторкнутись до врожаю. Ти творець пшениці й батько ячменю; ти даєш спочинок рукам мільйонів нещасних і увічнюєш наші храми».
В цей час освітлений човен наступника трону приплив з другого берега під радісні вигуки й спів. Ті самі люди, що півгодини тому хотіли вдертися в маєток царевича, тепер падали перед ним ниць або кидалися в воду, щоб цілувати весла й краї човна, який привіз сина володаря Єгипту.
Веселий, при світлі смолоскипів, Рамзес у супроводі Тутмоса ввійшов до будинку Сари. Побачивши його, Гедеон сказав Тафет:
— Я Дуже боюся за свою доньку, але ще більше не хочу зустрітися з її паном…
Він перескочив через мур і в темряві садом і нивами пішов у напрямку до Мемфіса.
На подвір’ї Тутмос гукав:
— Вітаю тебе, прекрасна Саро!.. Сподіваюсь, ти нас добре почастуєш за музик, яких я тобі прислав…
На порозі з’явилася Сара з обв’язаною головою, її підтримували негр і служниця.
— Що сталося? — спитав здивований царевич.
— Ой, жах! — скрикнула Тафет. — Невірні напали на твій дім, і один з них ударив каменем Сару…
— Які невірні?
— А ті… єгиптяни!.. — пояснила Тафет.
Царевич кинув на неї погляд, повний зневаги. Та враз його охопила лють.
— Хто вдарив Сару?.. Хто кинув камінь?.. — крикнув він, хапаючи негра за плече.
— Ті, що на березі, — відповів невільник.
— Гей, дозорці! — гукнув царевич несамовито. — Озброїти всіх людей в маєтку і вперед на цю зграю розбійників!
Негр знову схопив свою сокиру, дозорці почали викликати челядь з халуп, а воїни з почту царевича стисли руків’я мечів.
— Ради бога, що ти хочеш робити?.. — шепнула Сара, кидаючись царевичеві на шию.
— Хочу помститись, — відповів він. — Хто кидає камінь в мою власність, той кидає камінь в мене…
Тутмос зблід і похитав головою.
— Слухай, Рамзесе, — озвався він, — а як же ти вночі впізнаєш у юрбі людей, які вчинили злочин?
— Мені однаково… Юрба це зробила — юрба й відповідатиме.
— Так не скаже жоден суддя, — спробував заспокоїти його Тутмос. — А ти ж маєш стати верховним суддею.
Царевич замислився, а його товариш казав далі:
— Подумай, що завтра сказав би наш володар, фараон?.. А яка радість була б для всіх ворогів Єгипту на сході й на заході, якби вони почули, що наступник трону мало не під стінами царського палацу нападає вночі на свій народ!..
— О, якби батько дав мені хоч половину війська, замовкли б навіки наші вороги в усіх кінцях світу!.. — шепнув царевич, тупнувши ногою.
— Врешті… згадай того селянина, який повісився… Ти жалкував тоді, що вмерла одна безневинна людина, а сьогодні… Невже ти сам схочеш убивати безвинних?..
— Годі! — глухо перебив його царевич. — Гнів мій — як жбан, повний води… Горе тому, на кого він виллється… Ходім у будинок…
Зляканий Тутмос замовк. Царевич узяв Сару за руку і вийшов з нею на другий поверх. Посадивши дівчину біля столу, на якому стояла недоїдена вечеря, і підсунувши свічник, він зірвав у неї з голови пов’язку.
— О! — вигукнув він. — Це навіть не рана, а тільки синець! Він уважно придивлявся До Сари.
— Ніколи не думав, що на тобі можуть бути синці… Це дуже змінює обличчя…
— Я вже не подобаюсь тобі? — тихо спитала Сара, підводячи на нього великі очі, повні тривоги.
— О ні… зрештою це мине.
Він покликав Тутмоса й негра і звелів розповісти, що тут сталося ввечері.
— Він нас захистив, — сказала Сара. — Ставзсокирою на дверях…
— Ти так зробив? — спитав царевич раба, пильно дивлячись йому в очі.
— Чи міг я дозволити, щоб до твого дому, володарю, вдерлися чужі люди?
Царевич погладив його по кучерявій голові.
— Ти вчинив, як мужня людина, — сказав він. — Дарую тобі волю. Завтра дістанеш винагороду і можеш вертатись додому.
Негр захитався й протер очі, білки яких яскраво блищали. Потім упав на коліна і, вдаривши чолом об підлогу, вигукнув:
— Не проганяй мене від себе, володарю!..
— Добре! — відповів царевич. — Зоставайся при мені, але як вільний воїн. Саме такі мені й потрібні, — додав він, глянувши на Тутмоса. — Цей не вміє промовляти, як доглядач книгосховища, зате готовий битися…
І знов почав розпитувати про подробиці нападу; коли негр оповів йому про жерця та про чудо, яке той вчинив, царевич схопився за голову і вигукнув:
— Я найнещасніша людина в Єгипті!.. Скоро я не сховаюсь від жерців навіть у своїй постелі. Хто він? Звідки взявся?
Цього негр пояснити не міг. Він сказав тільки, що жрець виявив себе великим прихильником царевича й Сари та що нападом керували не єгиптяни, а люди, яких жрець назвав ворогами Єгипту й даремно викликав їх, щоб вийшли наперед.
— Дива!.. Дива!.. — мовив задумливо царевич, кинувшись на ложе. — Мій чорний раб — хоробрий воїн і розсудлива людина… Жрець обороняє єврейку, бо вона моя… Що це за незвичайний жрець? Народ єгипетський, який падає ниць перед собаками фараона, нападає на дім наступника трону під проводом якихось ворогів Єгипту!.. Я мушу
