Пірат - Гарольд Роббінс

— В цьому нагальної потреби немає,— спішно відмовив ліванець — Ми не бачимо причини, яка б перешкодила вам довершити цю справу. Звичайно, з вашими звичними комісійними.

Бейдр мовчки кивнув.

— Як вам відомо, Ізраїль з кожним днем стає сильнішим. І дедалі жорстокішим. Страждання нашого народу під його гнітом посилюються. Народ благає своїх братів подати йому руку допомоги. Час підпирає. Ми мусимо діяти швидко або втратимо все назавжди.— Ліванець зробив паузу, щоб набрати в легені повітря.— Ми досягнули певної домовленості з Societe Anonyme Materiel Militaire[8], і ця домовленість передбачає поставки на шість мільйонів фунтів. Ми вам довіряємо і тому дійшли згоди, що ви будете нашим довіреним торговим агентом. За це ми готові сплачувати вам, опріч витрат, ваші традиційні десять відсотків комісійних.

Бейдр усе ще мовчав.

— Щоб збалансувати три мільйони чотириста тисяч фунтів, що залишаються після купівлі, ми асигнуємо мільйон фунтів на інвестиції в колумбійське сільське господарство — звичайно, в кавові плантації.

— Звичайно,— сказав Бейдр. Та обидва розуміли, що він знає більше.— Залишається два мільйони триста.

Ясфір посміхнувся. Він явно був задоволений. Він знав, що коли гроші опиняться на рахунку Бейдра, його співучасть у їхніх планах буде забезпечена. Хоч який він багатий, але завжди захоче більше.

— Ми не передбачили жодних заходів для збалансування,— сказав він.— Ми вважали, що, можливо, список цінних паперів на цю суму приготуєте ви, а ми дамо перелік певних числових рахунків у Швейцарії та Багамах, де вони будуть кредитоспроможними.

— Розумію,— кивнув Бейдр.

— Звичайно ж, і з цього балансу ви отримаєте свої десять відсотків комісійних,— швидко докинув Ясфір.— Це означає, що ви отримаєте майже мільйон фунтів за те, що проведете гроші через ваш рахунок.

Бейдр зиркнув на нього. Ось у чому крилася слабкість арабського світу. Корупція та хабарі стали невід'ємною частиною їхньої комерції. З десяти мільйонів фунтів тільки шість мільйонів передбачалося використати на благо народу. Та й те благо було вельми сумнівним. Все, що потрібно людям, це — харчі та освіта, але не зброя. І звичайно ж, їм немає потреби за власний рахунок збагачувати своїх вождів.

Ліванець сприйняв його мовчанку за згоду. Він звівся на ноги.

— Відтак, я можу переказати своїм зверхникам, що ви беретеся за цю справу,— сказав він вдоволено.

Бейдр звів на нього очі.

— Ні.

У Ясфіра від здивування аж щелепа одвисла.

— Ні? — перепитав він.

Бейдр підвівся із стільця. Він поглянув на коротуна згори вниз.

— Гроші будуть повернені в понеділок вранці, як тільки відчиняться банки,— сказав він.— Перекажіть своїм людям: я шкодую, що не можу бути їм корисним. Брати участь у таких операціях мені бракує хисту. Впевнений, що вони знайдуть людей більш кваліфікованих для цього, аніж я.

— У Писанні говориться, що за рішення, прийняте поспіхом, часто доводиться жалкувати,— сказав коротун.

— У Писанні також говориться,— підкреслено процитував Бейдр,— що, коли людина живе чесно, їй нема за чим жалкувати.— Він натиснув кнопку на сигнальному пристрої, вмонтованому в електронний годинник на його письмовому столі, і попрямував до дверей.

— Пане Аль Фей,— обізвався Ясфір.

Бейдр озирнувся.

— Слухаю.

— Ще до приходу зими буде війна,— ліванець уперше заговорив арабською мовою.— Коли вона закінчиться, ми будемо контролювати Близький Схід. Ізраїль перестане існувати, бо ми поставимо світ на коліна. Старі порядки міняються — в народі постає нова сила. Якщо ви приєднаєтеся до нас зараз, то будете з переможцями.

Бейдр не відповів.

— Піски пустелі почервоніють від крові наших ворогів,— додав Ясфір.

— І нашої власної,— відказав Бейдр — І коли це все скінчиться, нічого не зміниться. Якихось сто ярдів сюди, сто ярдів туди. Ми — просто пішаки в руках великих держав. Росія та Америка не можуть допустити, щоб виграла одна із сторін.

— Вони будуть змушені прислухатися до нас,— сказав Ясфір.— Ми контролюємо постачання їх нафтою. Якщо ми перекриємо кран, вони стануть на коліна.

— Тільки до деякої міри,— відказав Бейдр.— А потім вони вимусять нас стати на наші власні коліна.

В двері постукали. Бейдр відімкнув їх і відчинив.

— Проведіть, будь ласка, містера Ясфіра до товариства,— сказав Бейдр Керріджові. Потім звернувся до ліванця: — Якщо вам щось понадобиться для того, щоб ваш візит приніс вам більше приємності, ми — до ваших послуг.

Ясфір дивився на нього широко розплющеними очима. Біль розчарування пік його груди. Та він видавив з себе посмішку. Бо коли Бейдр дізнається, що його дочка — в їхніх руках, все швидко переміниться.

— Кхатрак,— промовив він.— Ви не заперечуєте?

— Ідіть з миром,— сказав традиційне прощальне слово арабською мовою Бейдр. Він зачинив за ними двері, підійшов до столу і взяв папку. Якийсь час дивився на неї, а потім кинув у кошик для сміття.

Це була просто наживка, щоб спіймати його на гачок. Вони навіть не збиралися проводити операцію з цими паперами. Тепер він це знав. Він усвідомлював також і те, що вони від нього не відступляться. Вони не заспокояться до тих пір, доки стягнуть світ до свого власного рівня. А якщо таке не вдасться, зруйнують його.

Раптом на нього навалилася втома, він підійшов до столу, сів і заплющив очі. В уяві постали ніжні чисті очі його батька, що зазирали йому в