Недосконалі. Метаморфоза - Ельфріде

Я з'являюся в місті, там само, де й зник, але відчуваю, що щось не так. Температура різко змінюється: секунду тому було нормально, а зараз мороз щупальцями обвиває шкіру. Чую вдалині несамовитий крик Елайзи. Серце підскакує до горла, і я, не пам'ятаючи себе, біжу на її поклик про допомогу.
Перед очима постає картина: моторошний чоловік стоїть над нею, а, точніше, однією ногою на її спині. Ллється кров, і поруч валяються обірвані крила, схожі на гігантських мертвих птахів. Я завмираю в шоці, але на це немає часу. Зриваюся наступної секунди, як божевільний. Налітаю на підозрілого чоловіка, вдаряючи його кулаком у щоку. Він не очікував. Відлітає. Я допомагаю Елайзі піднятися, коли відчуваю гострий біль у правому коліні. Наче мою травму перенесли з реальності. Падаю на землю, і бачу, що з руки чоловіка йде чорний дим. Дивлюся на ногу: по ній повзе такий самий. Чоловік наближається з хижою усмішкою. Від нього виходить аура нескінченної могутності. Несподівано Елайза сама кидається на нього.
— Ні, Елайзо! — кричу, але немає сенсу.
У дівчини мало сил, але вона бореться до кінця. Я не хочу відставати, піднімаюся крізь біль. Незнайомець накриває долонею обличчя Елайзи, здавлює, наче хоче розкришити. Потрібно допомогти! Я кидаюся, але Елайза раптом кусає його долоню. Чоловік, не очікувавши, кричить і відштовхує її. Дівчина влітає в мене, і ми разом падаємо. Біль у нозі стає ще сильнішим.
Ворог робить кілька кроків назад, смиряє нас смертоносним поглядом. Я зосереджуюсь і випускаю в нього потік енергії. В ідеалі освоїв цю техніку на 16ий рік життя тут. Енергія врізається в незнайомця. Він відлітає.
Я дивлюся на Елайзу, вона вдячно мені посміхається. На її щоках сохнуть сльози. Я хочу схопити її і забрати на своїх крилах, але чоловік різко вивергає потік чорної енергії, і той потрапляє дівчині в обличчя. Елайза страдницьки кричить і хапається за очі, ніби енергія засліпила її. Серце розривається. Я не встигаю подумати: кидаюся на чоловіка, накопичивши жар на долонях, і стискаю його горло, спалюю його. Чоловік сильніший, ніж здається. Він б'є мене лобом об лоб з міццю, що в очі тече кров. Я не відпускаю його. Ворог б'є мене кулаком у живіт. Усі нутрощі стискаються в грудку болю, але я не відпускаю. Не можу. Заради Елайзи, заради себе, заради того, що чекає на нас у реальності. Я продовжую триматися за цю надію, поки чоловік мене б'є. Вирощую ще більше енергії на долонях, відчуваючи, як його опіки пузиряться під моїми пальцями. Чоловік гарчить і волає від болю, і нарешті випускає в мене величезну чорну кулю світла. Темрява вибухає. Мене відкидає геть. Світ кружляє перед очима. Через шок я навіть не відчуваю болю.
Лежу на землі, не розуміючи, хто я і де. Наді мною росте тінь чоловіка. Він підходить дедалі ближче... У його руках накопичується чергова порція чорної енергії. Я відчуваю, що цей удар стане останнім. Я заплющую очі.
І тут ворога пробиває промінь рудого світла. Я дивлюся на круглу обвуглену дірку в його животі, не розуміючи, що сталося. Ззаду чоловіка з'являється Елайза. Вона важко дихає, у неї з носа йде кров, а руки горять помаранчевим світлом. У неї божевільний погляд. Я тону в ньому, не розуміючи, що буде далі.
Наш ворог замертво падає на землю, і більше не ворушиться. Вона вбила його?
Не встигаю подумати, як бачу, що з шахти ще хтось виходить.
Цього не може бути... Я остаточно збожеволів? Це галюцинація? Хіба таке можливо?
Із шахти, злісно мружачись від денного світла, виходить моя тітка, Міранда. Я точно знаю, що вона давно мертва, але тутешня Міранда виглядає живішою за всіх живих. Кров відливає від обличчя. Я відчуваю, що втрачаю зв'язок із реальністю. Остаточно заплутуюся.
Міранда мертва, але жива. Ну просто кіт Шредінгера. І вона дивиться на мене поглядом: «Зараз я доб'ю тебе, дрібне щеня».
Хочу піднятися, але єдиний рух розливається таким цунамі болю, що я ледь стримую крик. Хочу щось зробити, але не можу. І Елайза мене випереджає. Вона дивиться зацькованим поглядом на Міранду, яка вся сочиться темрявою. Елайзу колотить. Вона несамовито кричить, і з її рук виривається величезне помаранчеве сонце, яке мчить прямо в Міранду, прямо у вхід шахти.
Вибух засліплює.
Я втрачаю свідомість.