Виправний день - Чак Поланік

безладна мішанина гнилих зруйнованих лавок і кабін для наукової роботи. Полиці з книжками, шкіряні корінці яких покриті пліснявою, вистроїлися поза зоною видимості. Скрапування води метрономом відраховувало час, а сирість поглинула елегантні оксамитові портьєри будівлі. Гибель розгалужених коридорів вела їх повз затхлі, печеристі лекційні аудиторії, де, Джамал міг поклястися, душі втрачених спеціалістів гуманітарних галузей досі жадають помсти. Вимагають розплати. Так і має бути, подумав він. Поколіннями їх навчали найгірших типів соціальної інженерії; їх тренували і перевіряли, доки ця інституційна брехня не замінила їм усе раціональне мислення. Привиди, що населяють корпус принца Люсьєна Кемпбелла, не заспокояться, доки Джамал з Кішоуном не знайдуть відповідь, яку вони сьогодні шукають.

Двоє чоловіків блукали з одного зруйнованого поверху на інший, доки їхню увагу не привернула нота, що зірвалася з піаніно. За нею пішов ряд інших нот. Ноктюрн Шопена мі-бемоль-мажор привів їх до незамкненого кабінету. За ним лежала занепала анфілада кімнат, і в найбільшій вони знайшли те, що шукали.

То було внутрішнє святилище, розкішна оаза високо в будинку, з якого вже пішов додому штат лакеїв якогось великого чоловіка. Стіни тут вражали облицюванням із черкеського палісандра, вогонь м’яко тріскотів під старанно різьбленою з італійського мармуру прикрасою над каміном, щедро оздобленою стрибучими путті44 та геральдичною іконографією. Цілком типова обстановка для ерудованого старшого професора з університету Орегону. Промені місячного світла проникали крізь вітражні вікна, розсіюючи примарні кольори, які ще більше прикрашали арабескові орнаменти елегантних східних килимів у кімнаті.

Серед мазків сучасності був портрет Че Гевари в рамці над каміном. Американський прапор, також у рамці, висів перевернутий догори дриґом над старовинним столом професора. Один із країв прапора здавався підточеним, обвугленим від якоїсь давньої спроби спалити його під час протесту. Стіл був усіяний різноманітними рідкісними фоліантами і дорогими декоративними дрібничками. Джамалові кинулася в очі підписана фотографія-сепія Емми Ґолдмен45, що стояла на невеликому, оздобленому дорогоцінностями мольберті. Біля неї лежав гострий, як бритва, ніж для конвертів давнього мавританського дизайну.

Сам великий чоловік дрімав у м’якому шкіряному кріслі, а на грудях у нього лежав примірник «Правил для радикалів» Сола Алінскі46, наполовину схований під буйною сивою бородою. Незважаючи на книжку та бороду, напис на футболці можна було прочитати. На ній було написано «Отак виглядає справжній фемініст».

Холоші бавовняних штанів були підкочені, а бліді зморщені ступні стояли в мілкій пластиковій мисці з гарячою водою. Біля миски лежав складений рушник.

Кришталевий декантер багатого бурштинового хересу стояв на невеличкому безцінному столику поруч. У порожній чарці завбільшки з наперсток тримався золотий слід останньої порції.

Джамал з Кішоуном прокралися до кімнати, милуючись її старовинною красою. Вони знали, що ці розкоші були побудовані потом і загубленими мріями незліченних студентів гуманітарних наук. Шопенові мелодії доносилися з мерехтливої, пофарбованої під онікс грампластинки, що повільно крутилася на якомусь давньому родовому грамофоні.

Шановний науковець, доктор Еммет Бролі, кліпнув і прокинувся.

– Чим завдячую такій приємності? – запитав він, не відриваючи водянистих очей від тісних штанів Кішоуна, які його відверто причарували.

Надто налякані, щоб хоч щось сказати, студенти ніяково переступили з ноги на ногу та витріщилися на свої поношені кросівки. Раптом Джамал підвів голову і промовив:

– Сер, ви пам’ятаєте Волтера Бейнса?

Відчуваючи себе голим під масним поглядом цього видатного чоловіка, Кішоун додав:

– Ми думаємо, у нього проблеми.

Доктор звів брови. Він повільно закрив книгу і відклав її вбік.

– Які проблеми?

Джамал і Кішоун обмінялися схвильованими поглядами. Джамал відповів:

– Є один Список…

Для чіткості Кішоун додав:

– Список в Інтернеті.

Він переповів чутку і ту дрібку фактів, яку знав Волтер. Усе здавалося просто: якщо ти вважаєш, що якась людина становить загрозу суспільству, можеш вписати її ім’я на певному веб-сайті. Якщо ніхто не погоджується з твоєю пропозицією, ім’я зникне протягом кількох годин. Але якщо кілька людей підтримають її, ім’я залишиться і продовжить набирати можливі голоси. Що більше голосів особа набирає, то у більшій вона небезпеці.

Джамал докинув:

– Це ніби конкурс антипопулярності!

Від його істеричного пориву вони всі зіщулились. Мовчали, поки поліна в каміні тихо тріскали, і зітхали.

Зрештою доктор Бролі розсміявся. То був глибокий, щирий, наповнений хересом сміх, який розслабив атмосферу. Він показав усі свої забарвлені марихуаною зуби. Будучи науковцем-вільнодумцем і деміургом молодих умів, зрозуміло, що він пережив за свою кар’єру багато таких полювань на відьом. Наче щоб заспокоїти себе, він потягнувся за декантером і налив собі повну чарку. Сьорбнувши, окинув бурштинову рідину поглядом й іронічно усміхнувся.

– Так, діти мої, – сказав він. – Завжди був якийсь список! Джамал з Кішоуном ухопилися за його слова. Очі широко розплющені. Душі сповнені благоговійного страху.

Доктор поважно махнув їм маленькою склянкою.

– Сідайте, – запросив він.

Двоє молодих слухачів, схрестивши ноги, всілися на килимі, у нього біля ніг.

Бролі заговорив до них зверху.

– Завжди був якийсь список. Ох, як же люди люблять свої списки! – він поблажливо всміхнувся. – Від десяти заповідей до чорного списку Голлівуда47. Від списку ворогів Ніксона48 до списку Шиндлера, до списку бестселерів «Нью-Йорк Таймз». Від списку Санта-Клауса до списку Бога, що відділяє овець від козлів49, – Бролі продовжив описувати генеалогії як списки, таксономії, реєстри. Прикінчив чарку хересу, налив собі ще одну, випив і знову наповнив. – Ми так хизуємося нашим Біллем про права, а це ж список! Як і дев’яносто п’ять тез Мартіна Лютера, які він прибив до дверей собору під час фестивалю Fasching!

Коли Джамал і Кішоун глянули на нього з порожніми виразами облич, він проревів:

– Якби ви двоє читали Льюїса Гайда50 і Віктора Тернера51 , а не курили натомість солі для ванн і бавилися «Покемон-Ґоу», то знали б, про що я говорю!

Завиграшки переходячи на лекцію, яку Бролі проводив незліченну кількість разів, він проголосив:

– Ритуали перестановки влади!

Джамал з Кішоуном налаштувалися на тягучу моралізаторську проповідь.

Дисертація Бролі била джерелом: більшість громадянських суспільств увічнювали свій статус-кво, практикуючи такі ритуали. Щороку на короткий період, інколи сезонно, громадяни найнижчих класів отримували владу над головними. У сучасних суспільствах така ситуація виникає досі на Гелловін, у день об’єднання літа й осені та, ймовірно, живих і мертвих. Уночі 31 жовтня безпорадні діти вдягають чужі костюми: тварин, мертвих і вигнаних самітників на кшталт ковбоїв чи волоцюг. Хлопці переодягаються в дівчат, а дівчата – в хлопців, і всі ці чужі інші отримують владу вільно пересуватися і вимагати данину з власників майна,