Притулок пророцтв - Деніел Кіз

– Ви там були, довідалися що-небудь?

– Тедеску сказав їй процитувати пророцтва з пам’яті. Вони складені у формі загадок.

– Мій батько казав, що товариш Тедеску завжди вважав себе пророком на кшталт Нострадамуса.

– От тільки Тедеску не передбачав майбутнє, а творив його.

Майже так і було.

– Але Нострадамус надавав своїм пророцтвам форми туманних катренів через те, що боявся інквізиції. А навіщо Тедеску було це робити?

– Він остерігався ЦРУ. Я чула лише два рядки, які Рейвен цитувати перед його смертю.

На вежі, звіяній вітрами, богиня без лиця майбутнє стереже,

Збираючи врожай кривавий, заколе всіх ненависті ножем.

Ці образи вам про щось говорити?

– Ні.

– Значить, ці загадки нам ще треба розгадати. Пробуйте витягти з неї решту. Якщо у вас не вийти, я заберу її до Ашрафу. Як медсестра доктора Слейда, я навчитися працювати з такими, як Рейвен. Залиште її в нас на деякий час і побачите, чи вона справді перейнялася вашими ідеями.

– Я пораджуся з товаришами і дам вам знати.

Коли Фатіма підвелася, півмісяць, що був захований на її високих грудях, знову висмикнувся. Вона пробралася поміж щільно наставленими столиками і зупинила таксі.

Поїхати за нею? Немає сенсу. Вона ж сама його знайшла. Одна річ непокоїла Алексі. За чутками, МЕХ – це не просто загони ісламських бойовиків-марксистів. Це секта, якою керують жінки, охоплені манією величі. Нехай майорка Фатіма роздає карти, та він пильно стежитиме за тим, як вона тримає колоду у своїх зашкарублих руках.

Алексі розрахувався з офіціантом і рушив алеєю до місця, де стояв його «Гарлей». Від’їжджаючи геть, він уважно роззирнувся довкола. Навіщо перейматися? Їй і так відомо місце розташування схованки.

Фатіма казала, що люди з такою хворобою, як у Рейвен, не переносять самотності, калічать себе і схильні до самогубства. А що, як дівчина не повністю під його контролем? Якщо йому не вистачить умінь, щоб витягти з неї решту пророцтв Тедеску?

Тоді Алексі відправить Рейвен до Ашрафу, як пропонує Фатіма. Нехай МЕХ попрацює з нею, як це робить «Хезболла», ХАМАС і «Аль-Каїда» зі своїми безмозкими смертниками.

РОЗДІЛ 12

Вейбридж, штат Огайо

Дуґан випливав із глибин пульсуючого болю в голові, то виринаючи, то занурюючись назад. Що за чортівня? Сучка Салінас хотіла його вбити. Чому? Із чималим зусиллям він сів прямо і зіперся об стіну. Озирнувся, шукаючи очима клаптик паперу. Мабуть, Салінас його забрала. Що в ньому було такого, щоб так психувати?

Дуґан заплющив очі. Дякувати Богу, ударом йому не відбило пам’ять.

«Повільна смерть тиранським силам зла

В тунелях наших зріє. Іншалла…»

Мабуть, це з якоїсь лекції Тедеску. Перший рядок більш-менш зрозумілий: девіз священної війни мусульман проти християн. А «Іншалла» – це заклик до Аллаха.

По щоці щось текло. Він чудово знав, що це. Похитуючись, звівся на ноги.

Задзвонив його захищений мобільний STU-III. Скривавленою рукою Дуґан натис на кнопку.

– Так.

– Увімкніть захищений режим, Стоматологу.

– Що? – у голові ще й досі паморочилося.

– Скористайтеся криптоключем, розмова мусить бути зашифрована.

Порившись у кишені серед ключів від машини, Дуґан знайшов криптоключ і натиснув на кнопку шифрування.

– Кажіть.

– Це Кимвал.

– Хоч ви не пориваєте зв’язок. Що трапилось?

– Харон отримав сигнал від Шатерника. Офіцерка «Моджахедін-е Халк» зараз перебуває в Афінах, щоб завершити перемовини про союз із «Сімнадцятим листопада».

– Відомо, про які часові межі йде мова?

– Урядові джерела повідомляють, що Буш збирається зіграти на випередження і першим напасти на Ірак. Шатерник каже, що якщо моджахеди знайдуть спільну мову із «Сімнадцятим листопада», то й самі зіграють на випередження і влаштують теракт у нашій країні.

– Коли мені вирушати до Греції?

– Зараз.

– Я заїду в Цинциннаті і спакуюся.

– Немає часу. У Вейбриджському університеті є льотна школа і аеродром.

– Але ж він, мабуть, малесенький.

– Для СТУІЗ підійде.

Дуґан потряс головою, намагаючись прояснити думки. Пульсуючий біль ледь не звалив його з ніг. Літаками Системи транспортування ув’язнених та іноземних злочинців Федеральна служба судових виконавців перевозила як місцевих, так і чужоземних порушників закону до інших судових округів, виправних закладів та за кордон. Нещодавно департамент з міжнародної співпраці міністерства юстиції почав використовувати їх для термінової екстрадиції підозрюваних з інших країн.

– А СТУІЗ навіщо?

Ліз не відповідала довго, незвично довго.

Дуґан зрозумів: клубок заплутується ще дужче.

– Плани міняються. Директор хоче, щоб вас переправили до Греції таємно, в обхід митного контролю і еміграційної служби. Вас не призначають представником правоохоронних органів при посольстві. Капітан Еліаде припускає, що жодного терориста «Сімнадцятого листопада» не заарештували і навіть не виявили зокрема і через те, що багато грецьких професорів, впливових політиків і навіть суддів прихильно ставляться до цієї організації.

Це пояснювало поведінку міс Салінас.

– У нього в студентському середовищі уже є свій агент під прикриттям, – вела далі Ліз. – Директор наказав мені переказати певну суму у євро на рахунок у афінському банку «Олімпія» на ім’я Спіроса Діодоруса. Усі документи і посвідчення я надішлю вам через філію «Амерікан Експрес», що на площі Сінтагма.

– Яке посвідчення?

– Аспіранта у політехнічному університеті, де «Сімнадцяте листопада» розпочинало свою діяльність.

– Що?

Та зв’язок перервався. Дуґан за інструкціями почекав дві секунди, перш ніж витягти криптоключ. Принаймні міс череп-Салінас не забрала його портфеля. Він підібрав його з підлоги і, спотикаючись, вийшов з кабінету Тедеску. Перетнув хол, дістався до паркінгу. Жбурнувши портфель на пасажирське сидіння, обережно сів за кермо свого «Мазератті». Авто зі скрипом рушило з місця, вихляючи то туди, то сюди на двосмуговій дорозі. Дивно, як він взагалі цілим доїхав до університетського аеродрому.

Дуґан зупинився біля бетонованої злітної смуги, на якій уже чекав «Лірджет». Тільки-но він виліз із машини, як підійшов чоловік у формі федерального судового виконавця США, викрутив йому руки за спину і заклацнув на них кайданки.

– Якого дідька?!

– Не пручайтеся, так треба.

– Для чого?

– Вас транспортуватиме ІМП.

– Що це означає?

– Імміграційна і митна поліція. Це стандартна процедура, щоб позбутися підглядача на випадок, якщо за вами хтось стежив. Даруйте за незручності. Зніму кайданки в літаку.

– Нічого собі, стандартна процедура, трясця вашій матері!

– Це вже звичка. Ще дуже часто підозрюваних у тероризмі роздягають і натягують їм на голови спеціальний ковпак.

– Ой, не треба. У мене забій голови, ще, чого доброго,