Комедії - Арістофан
Чому наосліп, без огню, никаєш тут?
(Бере до рук батіг).
Донощик
Я ж ворогів шукаю.
Дікеополь
Ох, жалітимеш,
Як не чкурнеш найдалі! Там шукай собі.
Мегарець
Це справжнє лихо для Афін — людці такі.
Дікеополь
830 Кріпись, мегарче! Ось тобі за свинок цих
Часник і мірка солі, як умовились, —
І йди щасливо.
Мегарець
Та яке там щастя в нас!
Дікеополь
Ну що ж, тоді зоставлю при собі його.
Мегарець
Тепер без батька, поросята, пробуйте
Поїсти хліба-солі, може, дасть вам хто.
Мегарець виходить.
Дікеополь бере мішок і заходить у дім.
СТРОФА IV
Перша половина хору
Ото щасливий чоловік! Чи чули ви, як славно
Облагодив це діло він? Тепер багате жниво,
На ринку сидячи, пожне,
А прийде Ктесій чи який
840 Донощик інший — їм тоді
Влетить по заслузі.
АНТИСТРОФА IV
Друга половина хору
І тут ніхто із шахраїв тебе вже не піддурить.
Препід свій зад товстий ніяк до тебе не просуне.
Не потурбує Клеонім.
У білім одязі гуляй:
Гіпербол осудом брудним
Тебе не замаже.
СТРОФА V
Перша половина хору
На площі стрінувшись, тепер до тебе не підійде
Кратін, розпусник той бридкий,
хоч виголений гладко.
850 І той мерзотник Артемон,
Що так і рветься до пісень,
А в нього батьківським козлом
Смердить під пахвами.
АНТИСТРОФА V
Друга половина хору
Тебе на глум не візьме вже Павсон,
ота паскуда.
Холарга сором, Лісістрат, на площі вже не займе.
В біді по вуха він зав'яз,
І що не місяць — тридцять днів
Голодний і холодний він,
І так щороку.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
Входить Бeотієць з рабом і флейтистами.
Бeотієць
(знімаючи зі спини величезний мішок)
860 Ну й в'ївсь, клянусь Гераклом, той мішок мені!
Знімай-но з мене цей вантаж, Ісменію.
А ви, фіванські свистуни-дударики,
Під хвіст собаці дуйте — не в сопілки ті.
Дікеополь
(виходячи з дому, до флейтистів)
Тихіше, кляті! Гетьте звідси, оси в'їдливі!
Звідкіль взялись ви, трясця вашій матері,
Херідові музики, на дворі моїм?
Флейтисти розбігаються.
Бeотієць
Клянуся Іолаєм, ти — рятунок мій:
Від самих Фів за мною, знай, висвистують,
Аж цвіт і листя м'яти геть обсипались.
870 Ось і товар мій, друже, — вибирай собі
Чи сарану, чи птицю, що вподобаєш.
Дікеополь
Привіт мій ласунові беотійському!
Ну що в міхах тих?
Бeотієць
Все добро Беотії:
Салата, м'ята, килими, світильники,
Качки, галки, лисухи, чайки, рябчики,
Нурці, перепелиці, дикі голуби…
Дікеополь
Пташиним роєм ти зваливсь на ринок мій.
Бeотієць
А ще бобри, лисиці, гуси, кролики,
Кроти, тхори, куниці, видри, зайчики
880 І ще вугри копайські найдобірніші.
Дікеополь
Вугор? Ця рибка — найсолодші ласощі!
Дозволь хоч привітати славну рибку ту.
Бeотієць
(до вугра)
Тобі, як і годиться, п'ятдесятому,
Слід гостя привітати. Поклонись йому.
Дікеополь
О рибко довгождана, ти прийшла-таки!
Прийшла ти, мріє хору комедійного
І Моріха розрадо! Гей, несіть сюди
Жарівницю з міхами роздувальними!
Приходять раби.
Дивіться, що за рибка! Чи ж є краща де?
890 Шість років ми чекали — й ти з'явилась нам.
(До рабів).
Ото ж вітайте гостю. Я ж придбаю вже
Вуглинок якнайкращих у догоду їй.
Несіть її за мною.
(Співає).
«Тільки смерть одна
Мене розлучить…» з юшкою і рибкою.
Бeотієць
Чекай, а хто ж за рибку розрахується?
Дікеополь
Віддай її, як мито — й ми сквитовані.
А може, ти надумав ще продати щось?
Бeотієць
Еге ж, купуй, що хочеш.
Дікеополь
Купувати лиш?
А що, коли б міняти?
Бeотієць
То давай мені,
900 Що є в Афінах, а нема в Беотії.
Дікеополь
Сардин фалеронських та горшків я дам тобі.
Бeотієць
Горшки, сардини? Ними в нас хоч гать гати.
Згадай-но, чим багаті ви, афіняни.
Дікеополь
Згадав нарешті! Дам тобі донощика,
Як горщик упакуєш.
Бeотієць
Це вже інша річ!
Товар цей прибутковий: лиш подумати —
Таку хитрющу мавпу привезти собі.
Дікеополь
Ось і один з них. Це Нікарх. Слідить когось.
З'являється Нікарх.
Бeотієць
Який хирлявий!
Дікеополь
Зате злом начинений.
Нікарх
910 Чиї товари?
Бeотієць
Та мої, з Беотії,
Клянуся Зевсом.
Нікарх
Донесу, що ворог тут
Щось затіває.
Бeотієць
З глузду зсунувся!
Ти наготовивсь воювати з птицею?
Нікарх
Тебе таки оскаржу.
Бeотієць
В чім тут винен я?
Нікарх
Зібрались люди, бачу. Ради них скажу:
Світильники приносиш нам від ворога.
Бeотієць
Ти свідчити зібрався й про світильник
цей?
Нікарх
Майстерні корабельні нам попалить він.
Бeотієць
Майстерні… цей світильник?
Нікарх
Звісно.
Бeотієць
Як же то?
Нікарх
920 А так. Скажімо, ворог комара піймав,
Що то водою біга, й до ноги йому
Світильник прив'язавши, у рівчак пустив.
Рівчак пливе у гавань, ще й Борей подме —
І ось тобі й пожежа.
Бeотієць
Ну й додумався!
Комар, вода, світильник, кораблі горять…
Нікарх
(до глядачів)
Ви будете за свідків.
Дікеополь
Та заткни його!
Подай соломи. Буду пакувати вже.
Ловлять донощика й запаковують його.
СТРОФА VI
Перша половина хору
930 В'яжи, пакуй як слід його,
Щоб у дорозі гостеві
Ця покупка
на кусні не розбилась.
Дікеополь
Авжеж, подбаю я про це.
Хай стогне, плаче цей горщок,
Що тріс в огні,
проклятий небом посуд.
Перша половина хору
Яка ж із нього користь?
Дікеополь
Він для всього придатний:
зливати бруд, мутити суд,
А ще наклепникам світить.
І добре в нім
Варити всякі… справи.
АНТИСТРОФА VI
Друга половина хору
940 Та хто схотів би для потреб
Тримати дома цей горщок,
що день і ніч
Тріщить, не зна спокою?
Дікеополь
(закінчивши пакувати)
Та витривалий він зате:
сюди-туди кружи-верти.
Не лусне він,
Хоч став уверх ногами.
Друга половина хору
Оце так упаковка!
Бeотієць
Я зароблю не мало.
Друга половина хору
Ну й на здоров'я, гостю наш!
Бери його — й щаслива путь.
950 Неси його,
Куди провадять очі.
Дікеополь
Запакував паршивця. Фу, аж піт пройняв!
Бери вже, беотійцю, той горщок собі.
Бeотієць
Підстав-но спину під вантаж, Ісменію.
Дікеополь
