Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо
Вони виходять на піщаний берег, Ігор іде до кінця пляжу й сідає там біля кількох прискалків. Пропонує, щоб двоє зробили те саме. Він знає, що, попри свій страх, Єва також не може не думати: «Я пожмакаю сукню. Я забрудню черевики». Але вона слухняно сідає біля нього. Хамід просить її посунутися, він хоче сісти поруч. Єва залишається нерухомою.
Він не наполягає. І ось вони всі троє сидять на пляжі, наче давні знайомі, що вийшли на хвилинку перепочити й помилуватися повним місяцем, який щойно викотився зза обрію, перш ніж знову повернутися нагору, туди, де гримить інфернальна музика дискотеки.
Хамід обіцяє собі: десять хвилин — час, достатній для того, щоб росіянин устиг висловити все, що йому наболіло, вилив свій гнів і повернувся туди, звідки прийшов. Якщо ж він спробує вдатися до насильства, то йому доведеться скрутно. Він, Хамід, фізично сильніший, і бедуїни навчили його реагувати швидко й точно на будь-який напад. Він не хотів зчиняти скандал на вечірці, але нехай росіянин не плекає ілюзій: він до всього готовий.
Потім, коли вони повернуться до зали, він попросить пробачення в господаря вечірки, й пояснить йому, що інцидент залагоджено. Він знає, що може говорити з ним цілком відверто, і скаже, що несподівано з’явився колишній чоловік його дружини і його довелося вивести із зали, щоб він не накоїв чого-небудь на святі. Якщо ж росіянин не відчепиться від них і тоді, коли вони повернуться на вечірку, то він покличе одного зі своїх охоронців і попросить прибрати його з очей. Навіть якщо ти дуже багатий, навіть якщо володієш однією з найбільших телефонних компаній Росії, тобі не дозволено бешкетувати та порушувати порядок.
— Ти мене зрадила. Ти зраджувала мене не тільки протягом двох років, коли жила з цим чоловіком, а й протягом усього часу, коли ми були разом.
Єва нічого не відповідає.
— Що ти спроможний зробити для того, щоб вона залишилася з тобою?
Хамід думає, відповідати йому чи ні. Єва не товар, торгуватися за неї він не стане.
— Запитай про це якось інакше.
— Гаразд. Ти готовий віддати своє життя за жінку, яка з тобою поруч?
З очей цього чоловіка струменить чисте зло. Але навіть якщо йому вдалося поцупити з ресторану ніж (Хамід не звернув на це уваги, хоч і мусив би передбачити всі можливості), він зможе легко його обеззброїти. Ні, ні, якщо він і готовий віддати своє життя, то тільки за Аллаха або вождя свого племені. Але треба сказати щось.
— Я готовий битися за неї. А в крайньому випадку й убити когось за неї.
Єва неспроможна далі витримувати цей тиск; їй би хотілося сказати все, що вона знає про чоловіка, який сидить праворуч від неї. Він уже, безперечно, вчинив злочин, покінчивши з мрією стати кінопродюсером, яку новий супутник її життя плекав протягом багатьох років.
— Вертаймося.
А насправді вона хотіла б сказати: «Благаю тебе, ходімо звідси негайно. Ти розмовляєш із психом».
Ігор начебто й не чує її.
— Ти готовий убити, б’ючись за неї. Отже, ти маєш бути готовий і померти за неї.
— Якщо я битимуся й програю битву, то так. Але не влаштовуймо бійку тут, на пляжі.
— Я хочу повернутися, — повторює Єва.
Але в Хаміда прокинулося почуття самолюбства, й воно не дозволяє йому втекти звідси, як боягузові. Розпочинається прадавній ритуальний танець людей і тварин, у якому двоє самців б’ються за самицю.
— Відтоді як ти мене покинула, я перестав бути самим собою, — каже Ігор, так ніби він сам-один на цьому пляжі. — Мій бізнес процвітав. Удень мені вдавалося зберігати відносний спокій, але щоночі я провалювався у глибокий розпач. Я втратив частину себе самого, якої вже ніколи не зможу повернути. Хоч я сподівався на це, коли прилетів сюди в Канн. Але тепер, коли я тут, я бачу, що ту частину, яка померла в мені, не можна й не слід воскрешати. Я вже ніколи не повернуся до тебе, навіть якби ти впала мені в ноги, благала прощення, погрожувала накласти на себе руки.
Єва переводить дух. Принаймні бійки не буде.
— Ти не розуміла моїх послань. Я казав тобі, що спроможний знищити світ, а ти не розуміла, що я мав на увазі. А якщо й розуміла, то не хотіла вірити. Щó означає знищити світ? Він засовує руку до кишені штанів і дістає звідти маленький пістолет. Але він не націлює його ні на кого. Він і далі дивиться на море, на місяць. Кров потекла швидше в жилах Хаміда: може, росіянин хоче лише налякати їх і принизити, а може, зараз розпочнеться між ними смертельний двобій. На цій гала-вечері? Знаючи, що його схоплять, як тільки він знову підійметься сходами? Не може він бути таким боже вільним — інакше не досяг би в житті того, чого досяг.
Але Хамід повинен пильнувати. Він досить натренований воїн, який уміє і захищатись, і нападати. Він має зберігати нерухомість, бо хоч росіянин і не дивиться на нього, проте немає сумніву, що всі його чуття напружено стежать за кожним його рухом.
