Темний ліс - Лю Цисінь

— Е-е-е, хлопче, такі речі старі як світ і завжди залишатимуться актуальними. А щодо того, хто припустився помилки, то я навіть не певен, чи справді існує цей «хтось»…

У двері подзвонили. Ши Цян пішов зустрічати гостей, відчинив і побачив кілька людей у цивільному. Йому не потрібно було дивитися на посвідчення, щоб зрозуміти, хто завітав.

— Ти ба, виявляється, в цьому світі ще зосталися детективи з плоті й крові. Проходьте, колеги.

Троє гостей прийняли запрошення та ввійшли, а двоє залишилися в коридорі. Старшим групи виявився молодик років тридцяти з вимкненими екранами на одязі, як і у Да Ши та Ло Цзі. До того ж, його китайська не мала жодних пізніших запозичень із англійської — чиста класична путунхуа.

— Мене звуть Ґо Чженмін, я працюю в Департаменті цифрової реальності міського бюро громадської безпеки. Ми запізно зреагували на все, що трапилося з вами. Перепрошую за таке службове недбальство, але врахуйте, що останній подібний випадок трапився ще півстоліття тому. — Він ґречно розкланявся з Да Ши: — Прийміть, будь ласка, моє щире захоплення вміннями поліцейського старої школи. Сьогодні офіцерів поліції з подібними навичками годі й шукати.

Поки офіцер Ґо вводив їх у курс справи, Да Ши та Ло Цзі помітили, що в будинку вимкнулися й решта екранів. Скидалося на те, що перед візитом поліцейські від'єднали «листочок» від глобальної мережі надцифрого зовнішнього світу. Двоє інших правоохоронців зосереджено працювали, й Ло Цзі побачив у них річ, що здавалася безповоротно втраченою в ці часи: ноутбук. Хоча ця модель була завтовшки як аркуш паперу.

— Вони встановлюють брандмауер для цього «листка», — пояснив дії підлеглих Ґо Чженмін. — І запевняю вас, що зараз ви перебуваєте в цілковитій безпеці. Гарантую отримання належної компенсації від урядової системи громадської безпеки.

— Ми вже сьогодні, — Да Ши взявся пригадувати й загинати пальці, — заробили чотири компенсації.

— Мені це відомо. Внаслідок низки цих пригод полетить чимало голів у найрізноманітніших секторах міського управління. Тому я уклінно прошу вас обох співпрацювати зі мною, бо зовсім не маю бажання опинитися в списках на звільнення. Заздалегідь вам вдячний!

— Чудово вас розумію, — відповів Да Ши. — На колишній службі мав такий самий клопіт. Вам потрібні подробиці наших пригод?

— Немає такої потреби. Насправді за вами весь час стежили, й усі ці події сталися, як я вже казав, лише внаслідок службового недбальства певних осіб.

— То можете пояснити, що відбувається?

— KILLER версія 5.2.

— Що?

— Комп'ютерний вірус, розроблений ОЗТ й запущений у мережу десь за століття після початку Епохи кризи. У подальшому багато разів доопрацьовувався, вдосконалювався й оновлювався. Це вірус-убивця, що ідентифікує свою ціль у багато способів, серед іншого й через підшкірний чип-ідентифікатор. Після виявлення місцезнаходження жертви вірус KILLER маніпулює всіма можливими зовнішніми пристроями, обладнанням, механізмами для скоєння вбивства. Як це працює, ви могли сьогодні побачити на власні очі: складається враження, що весь світ прагне твоєї смерті. Тому вірус часто називають «модерновим прокляттям». Були часи, коли KILLER навіть поставили на комерційні рейки й такими послугами торгували на чорному ринку. Ви просто вводите ідентифікаційні дані особи в програму, завантажуєте її у світову мережу, й навіть якщо жертві пощастить уникнути загибелі, її подальше життя в суспільстві перетвориться на щоденну гру в хованки зі смертю.

— Аж такий поступ? Неймовірно! — вигукнув Да Ши.

— Створене сотню років тому програмне забезпечення ще працює і здатне вбивати?! — вражено перепитав Ло Цзі.

— Цілком. Розвиток комп'ютерних технологій майже припинився досить давно, тож програмне забезпечення, розроблене сто років тому, цілком сумісне з наявними комп'ютерними системами. Після першого зараження мережі KILLER убив чимало людей. Жертвою став навіть голова однієї держави, але з плином часу антивірусні програми та брандмауери впоралися з пошестю, й епідемія зійшла нанівець. Однак саме ця версія вірусу розроблена спеціально для полювання на доктора Ло. Але ціль перебувала в режимі гібернації, тому вірус не активувався, він фактично спав, тому й не був превентивно виявлений і знешкоджений системою інформаційної безпеки. І лише коли доктор Ло повернувся до життя, KILLER 5.2 прокинувся й узявся до виконання своєї місії, хоча його творець помер за століття до цього.

— То й століття тому вони ще прагнули мене вбити? — Ло Цзі відчув, як повертається давно забутий страх.

— Саме так. Найсуттєвіше те, що дана версія KILLER створена саме для конкретного вбивства й до сьогодні ніколи не активувалася.

— То які в нас плани? — запитав Да Ши.

— Глобальну мережу просканують на ознаки присутності KILLER 5.2 й знищать його. Але ця процедура потребуватиме значного часу. До остаточного знищення вірусу є два варіанти захисту доктора Ло. Перший: тимчасова заміна ідентифікаційних даних. Але це не дає стовідсоткової гарантії, та й у майбутньому можуть виникнути непередбачувані ускладнення. Нам достеменно не відомий рівень розвитку комп'ютерних технологій ОЗТ на час написання вірусу, тож цілком можливо, що KILLER 5.2 в якісь додаткові способи ідентифікує жертву, тому проста зміна даних виявиться неефективною. Подібний випадок мав місце близько ста років тому: після активації програми захисту особи, яка охоронялася, та початку використання фальшивої особистості вірус розширив критерії ідентифікації цілі й убив сотні схожих людей, включно з первинною ціллю. Я пропоную вам другий варіант: ви підіймаєтеся на поверхню й живете якийсь час там, де майже відсутні апаратні можливості для реалізації задуму творця KILLER 5.2.

— Ось і чудово, — погодився Да Ши. — Я й без цього планував вийти на поверхню.

— А що там, нагорі? — запитав Ло Цзі.

— Більшість пробуджених мешкають там, — відповів Ши Цян. — Вони не можуть пристосуватися до реалій життя в новітньому підземному місті.

— Це правда. Принаймні я радив би провести там перехідний період, — погодився офіцер Ґо. — Усі аспекти сучасного суспільства — політика, економіка, культура, життєві звички й міжстатеві відносини — зазнали суттєвих змін, і нам до них складно адаптуватися.

— Але ж вам вдалося добре пристосуватися, — зауважив Да Ши, роздивляючись офіцера. Вони з Ло Цзі відзначили, що той сказав «нам».

— Я ліг у гібернацію через лейкемію і прокинувся ще зовсім хлопчиськом у тринадцятирічному віці, — з посмішкою відповів Ґо. —