💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Смутна доба - Микола Смоленчук

Смутна доба - Микола Смоленчук

Читаємо онлайн Смутна доба - Микола Смоленчук
її слова в листі до короля:

«Думаю, ні над ким так не поглумилася доля, як наді мною. З шляхетського роду підняла вона мене на трон московський, а звідти жорстоко кинула на саме дно. Пішли нові випробовування, ба, навіть якісь надії, щоб потішити мене деякою свободою. Нині я в стані, гіршому від рабського, недостойному моєї гідності».

Хоч Марина була переконана у своїх правах на московський трон, навіть безвідносно до Молчанова — адже вона коронована і присягала московській державі.

Багато тушинців повірило Марині. До того ж у війську короля треба підкорятися дисципліні, а у тушинському стані можна робити, що кому заманеться. Особливо виступали проти короля донські козаки на чолі із Заруцьким, прихильником Марини.

Донці пішли на Калугу, правда, без Заруцького. Ружинський наздогнав їх і розгромив — кого знищив, хто повернувся назад.

Марина написала лист до польських лицарів і на коні втекла з табору, переодягнувшись у гусарський одяг. Її супроводжували служниця і кілька сот донських козаків.

Наступного ранку знайшли її лист. «Я змушена покинути вас, — писала вона, — тікаючи від принижень і бід. Не пощадили ви мою добру славу і гідність, дану мені від бога. У розмовах порівнювали мене з безчесними жінками, глумилися наді мною. Не дай бог, щоб хтось мною торгував і видавав тому, хто на мене немає прав. Залишившись без рідних, без приятелів, без підданих і без захисту, віддавшись у печалі своєму богу, я змушена їхати до свого чоловіка. Свідчу богом, що не відступлюся від захисту власної гідності. Будучи царицею московською, я не можу стати знову польською шляхтянкою, не можу вірити лицарству, котре, шануючи честь і славу, забуло присягу».

Самозванець відокремився від поляків, які скомпрометували себе перед московським людом. Приїхавши до Калуги, він зупинився у загородньому монастирі і послав до міста ченців. Ті сповістили населення, що приїхав цар, що польський король готує йому погибель, бо цар не уступає королеві Смоленськ і сіверські землі, і готовий покласти голову за православ'я і московську державу.

Самозванця зустріли з хлібом-сіллю, воздали йому царські почесті. Однак з поверненням в Тушино у нього не виходило. Навіть лист, написаний Марині, перехопив Ружинський.

Все складалося невдало. Марина збилася з шляху і потрапила до Сапеги. Тушинцям треба було або йти до короля, або втікати з-під Москви. Гроші король давати не збирався.

Лицарство зібрало коло, щоб вирішити, що їм робити.

Тим часом на Дмитрів, куди потрапила Марина, успішно наступає московське військо, шляхетські ряди захиталися. Марина вибирається на фортечну стіну і на виду у ворогів соромить оборонців:

— Що ви робите, полохливе плем'я! Я жінка, а мужності не гублю!

Шведи та росіяни змушені були відійти.

Марина вирішує знову пробиватися до Калуги. Сапега її утримує, закралася підозра, що він хоче передати її королю. Та вона нагадала йому про охорону з донських козаків.

— Чи не краще вам у Польщу, до батьків?

— Я московська цариця і дам вам бій, якщо будете мене тримати. Краще я загину на московській землі, ніж повернусь до Польщі на ганьбу!

Вдягла червоний гусарський мундир, чоботи зі шпорами, начепила шаблю і скочила на коня.

До Калуги Марину супроводжував той же загін донських козаків, бо її уже покинули всі, навіть брат перейшов у табір короля.

Нарешті тушинський табір покинув і Ружинський, віддаливши його. Частина війська пішла на Калугу, інші з Ружинським до Волоколамського монастиря. В поході Ружинського поранили і він помирає, лицарство в королівський табір привів Зборовський.

Голодна Москва полегшено зітхнула.

Потій

Під вечір знову задощило, все потонуло у сірій стіні дрібної мокрої хвищі. А його уже брала старість — задуха в сирі дні не давала дихати.

Хоч обставини складались на добре — король передав йому у Вільно всі православні церкви і сприяв, що б він не просив.

І на Львівщині, дякуючи новому владиці, настало полегшення, церкву святого Юра не треба окурювати мушкетним димом, як п'ять років тому, коли штурмував її.

Не виходило у Києві, хоч мав він королівську грамоту на київські церкви і духовенство руське. Він діятиме тепер, як значиться в грамоті, «при зуповній моці». Та чи допоможе? Раніше думав, що все залежить від князя Острозького. Так ні ж, там усі проти нього!

Не все виходить і на московській землі. Поссевін впроваджує єзуїтські училища у Римі та у Вільно, а там жодного храму католицького не звів. Його поїздка до Іоанна нічого не дала, цар просто-напросто показав йому, папському посланцю, на двері. Радили чекати покладистішого царя. Може, вирішилося б по-іншому, поїдь до Москви Скарга, адже обернув той в католицьку віру чотирьох синів Родзивіла Чорного, палив книги іновірців, навіть батькову біблію.

Митрополиту супроводі кліру повертався з вечері у місцевого

Відгуки про книгу Смутна доба - Микола Смоленчук (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: