Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо
Хоч він уже багато років працює в галузі розкоші та гламуру, проте має ще багато чого навчитися: хоч мільйонний контракт і був негайно забутий, проте той, хто організував сьогоднішню гала-вечерю, зумів зберегти інтерес до неї. Жоден із фотографів та журналістів, які тут присутні, не пішов звідси ані до поліції, ані до лікарні, аби напрямки з’ясувати, щó ж там сталося. Відомо, що всі вони спеціалізувалися на моді, і головні редактори їхніх газет не наважилися наказати їм піти з цього вечора — і то з дуже простої причини: злочинам немає місця на тих сторінках, де пишуть про торжества у світі розкоші та гламуру.
Фахівці з дорогоцінностей не пхаються в авантюри, що відбуваються у світі кіно. Великі організатори світських подій знають, що, незалежно від того, скільки крові проливається у світі в цю саму хвилину, люди прагнуть дивитися на фотографії, на яких зображено світ досконалий, недосяжний, світ, що купається в розкоші та багатстві.
Людей можуть убивати в сусідньому будинку або на ближній вулиці. Такі свята, як це, відбуваються у захмарних висотах світу. Що більше цікавить простих смертних?
Такі свята, як це.
Організація такого свята починається за кілька місяців раніше — публікується повідомлення у пресі, що ювелірна фірма знову організовує свою гала-вечірку в Канні, але всі запрошення вже розіслано. Хоча це не зовсім так. Поки що половина ймовірних гостей одержала не запрошення, а такі собі повідомлення з проханням не планувати нічого на цей день.
Звичайно, всі вони читали повідомлення в газеті, а тому відповідають негайно. Резервують цей день. Купують собі квитки на літак і оплачують дванадцять днів проживання в готелі, хоча будуть там не більш як сорок вісім годин. Вони мусять показати всім, що досі перебувають у Суперкласі, бо це допоможе їм успішно залагоджувати справи, відкриє для них чимало дверей, наповнить почуттям власної значущості. Через два місяці по тому вони одержують шикарне офіційне запрошення. Жінки починають хвилюватися, бо не можуть обрати найкращу сукню для появи на торжестві, а чоловіки посилають секретарок до знайомих осіб, запитуючи, чи знайде такий-то можливість випити в барі шампанського й обговорити деякі професійні справи до початку вечері. То є чоловіча манера сказати: «Мене запрошено на свято. А тебе запросили?» Коли той, до кого звертаються, відповідає, що зайнятий по вуха і навряд чи знайде можливість поїхати на той час до Канна, то це може означати тільки одне: така надзвичайна зайнятість є виправданням для того факту, що бідолаха досі не одержав не тільки запрошення, а й звичайного повідомлення про його бажану присутність на тій великій події.
Уже через кілька хвилин «по вуха зайнятий чоловік» мобілізовував усі свої ресурси: друзів, помічників, компаньйонів, — щоб роздобути запрошення. У такий спосіб організатор акції добирав другу половину гостей, спираючись на три принципи: влада, гроші, контакти.
Грандіозне свято.
Наймають команду професіоналів. Коли настає довгосподіваний день, гостей щедро частують спиртними трунками, віддаючи перевагу французькому шампанському, міфічному й незрівнянному. Запрошені з інших країн навіть не здогадуються, що нерідко їм подають шипуче вино, виготовлене в їхній власній країні, а тому набагато дешевше. Жінки — як, наприклад, Єва — вважають, що золотавий трунок є найліпшим доповненням до їхніх суконь, черевиків та сумочок. Чоловіки також тримають у руках келих, але п’ють набагато менше; вони прийшли сюди для того, щоб зустрітися з конкурентом, із яким повинні укласти мир, із постачальником, що з ним потребують поліпшити стосунки, з потенційним клієнтом, що зможе взяти на себе зобов’язання поширювати їхню продукцію. У таку ніч, як ця, відбувається обмін сотнями візитівок — переважно серед професіоналів. Деякі візитівки, звичайно ж, даються і вродливим жінкам, але всі знають, що це марнування паперу; ніхто сюди не приходить для того, щоб зустріти чоловіка або жінку свого життя.
Сюди приходять для того, щоб налагодити ділові стосунки, похизуватися, а іноді й трохи розважитися. Проте розважаються лише принагідно й надають розвагам набагато менше значення.
Гості сьогоднішньої гала-вечері перебувають на трьох кутах уявного трикутника. З одного боку розташувалися ті, хто вже всього досяг і проводить свої дні на полях для гри в гольф, на нескінченних званих обідах, в ексклюзивних клубах — а грошей у них стільки, що коли вони заходять до будь-якої крамниці, то можуть купити все що завгодно, не запитуючи про ціну. Вони добулися до вершини, але, опинившись на ній, усвідомили те, про що раніше ніколи не думали: вони не можуть жити саміодні. Вони неспроможні терпіти товариство чоловіка або дружини, їм треба постійно перебувати в русі, вони переконані, що досі мають надзвичайну цінність для людства — хоч і відкрили, що в ту мить, коли відійшли від справ, то зіткнулися з не менш нудною повсякденністю, аніж та, в якій живуть люди із будь-яких прошарків середнього класу: кава вранці, потім читання газет, обід, сон, вечеря, телевізор. Вони приймають майже всі запрошення на вечерю. Бувають майже на всіх світських і спортивних заходах, що влаштовуються в кінці тижня. Відпустку відбувають на модних курортах (хоч вони вже на пенсії, а проте досі вірять у те, що для них існує така річ, як «відпустка»).
На другому нижньому куті трикутника перебувають ті, хто ще нічого не досяг, вони шалено веслують проти течії в каламутних водах, намагаються зламати опір переможців, намагаються здаватися веселими навіть тоді, коли навідують у шпиталі тяжко хворих батька або матір, продають
