Древляни - Віктор Семенович Близнюк

переповнений найсвятішими думками. Згадую Шуру, згадую його школу на квартирах, згадую історію обгорілого дзвоника… Поїзд стукотить і стукотить на стиках, прорізує світлом весняну ніч, а мені всю дорогу бринять у душі слова: зязульки, квєтки, молодиє древця…

Я везу тобі, батьку, простенький дарунок дітей — гілочку сосни. З твого синього березового краю. З твоєї і моєї землі.

Примітки
1

И. С. Никитин, Ночлег в деревне.

(обратно) 2

М. Сервантес. Дон-Кіхот, XIII.

(обратно) 3

Сябри — друзі (біл.).

(обратно)
Оглавление ДРЕВЛЯНИ З батькових оповідок   Сотворіння світу   Слово про слово     Притча перша. Чмирі     Притча друга. Червоний Гарба   З дитинства     Самодержець Хома Гаврилович     По вощини   Духоборці     Притча перша. Страх     Притча друга. Білі паляниці   Один з лісорубського роду     Ванчес     Горбоконик   Оникій Чмир   Пора летючих гроз     Втеча     Похмілля   Що людина шукає     Жито, мати, жито…     По душі     Зустріч   Багряне з крепом МОВЧУН Повість   1   2   З   4   5   6   7   8   9   10   11 СТАРИЙ ДЗВОНИК Повість   І   II   III   IV   V   VI   VII   VIII   XI   X   XI